Бокове́нька — річка в Україні, в межах Долинського району Кіровоградської області, Казанківського району Миколаївської області та Криворізького району Дніпропетровської області. Права притока Бокової (басейн Дніпра).
| Боковенька | |
|---|---|
| 47°57′04″ пн. ш. 33°08′25″ сх. д. / 47.95136111002777568° пн. ш. 33.1403333300277723° сх. д. | |
| Витік | с. Василівка |
| • координати | 48°16′36″ пн. ш. 32°46′45″ сх. д. / 48.27690000002777282° пн. ш. 32.77930000002777433° сх. д. |
| Гирло | Бокова |
| • координати | 47°57′05″ пн. ш. 33°08′25″ сх. д. / 47.951400000027774695° пн. ш. 33.14030000002777854° сх. д. |
| Басейн | басейн Дніпра |
| Країни: | Україна |
| Прирічкові країни: | Україна Кіровоградська область Миколаївська область Дніпропетровська область |
| Регіон | Дніпропетровська область Миколаївська обл. Кіровоградська область |
| Довжина | 61 км |
| Площа басейну: | 645 км² |
| Притоки: | Балка Дубровина (ліва) Весела Боковенька, Лозуватка (праві) |
Опис Редагувати
Довжина 61 км. Площа водозбірного басейну 645 км². Похил 1,6 м/км. Річкова долина трапецієподібна, завширшки 1 км. Річище спрямлене, завширшки до 15 м, завглибшки до 2,5-4 м (у пониззі). Збудовані ставки, у пониззі — Христофорівське водосховище. Використовується на водопостачання. До 1959 року Боковенька впадала в р. Бокову, однак, тепер можна говорити про плавний перехід нижньої течії річки в Карачунівське водосховище.
Розташування Редагувати
Бере початок біля с. Василівка. Тече переважно на південний схід. Впадає до Бокової на схід від села Кудашівки, в межах Карачунівського водосховища, що на захід від м. Кривого Рогу.
Притоки: Балка Дубровина (ліва); Весела Боковенька, Лозуватка (праві).
На річці розташоване смт Христофорівка.
- У долині річки розташований дендропарк Веселі Боковеньки, а також ботанічний заказник «Гранітний степ».
Легенда про Боковеньку Редагувати
Праворуч тихоплинної Бокової левадами й очеретами без поспіху пливе, неначе підкрадається до Інгульця, молодша його донька — Боковенька, а якщо по-колишньому, то Бокувата, бо збоку Бокової.
Ще за часів Запорозької Січі тутечки, розповідають, стояли сторожові козацькі пости. Зорили з них сторожовики. Угледять неприятеля й калатають вдень у бійло, а вночі запалюють сухий очерет. Козаки знали: треба братися за ратища.
Чому ж річку назвали Боковенькою? То все через татар. Пробралися якось вони поміж козацькими постами біля Бокової. Тільки пришпорили своїх верхових, як за бугром засріблилася при місяці друга перепона.
— Бока венка! Бока венка! — заджеркотіли татари.
Непрохані гості мали, мабуть, на увазі, що перед ними Бокова вузенька, i пустили коней галопом, щоб швидко сягнути в глиб Дикого Поля. Та перед очеретом напоролися на гострі, мов леза, ратища. Козаки сікли й кололи татар, примовляючи: «Не потикатиметесь більше на нашу Боку венку». Відтоді, буцімто, Бокувату почали називати Боковенькою.
Примітки Редагувати
- Архів оригіналу за 4 травня 2013. Процитовано 12 грудня 2012.
Література Редагувати
- Каталог річок України. — К.: Видавництво АН УРСР, 1957.
- Я родом з Варварівки. в 2 томах. Михайло Шеремет. — Дніпропетровськ: 2009.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 62
| Це незавершена стаття з географії Миколаївської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |