Бокавірусна інфекція (англ. Bocavirus infection, також Бокапарвовірусна інфекція) — гостра вірусна хвороба з групи ГРВІ, при якій на тлі розладів респіраторного тракту часто відбувається гастроентерит.
| Бокавірусна інфекція | |
|---|---|
| Рентгенологічні ознаки пневмонії при ураженні 1-м бокавірусом людини у півторарічній дитини. Рентгенологічне затемнення (світле забарвлення рентгенограми) у верхній та середній частках правої легені. | |
| Спеціальність | інфекційні хвороби |
| Симптоми | кашель, гарячка, діарея, ринорея, чхання і атипова пневмонія |
| Причини | Bocavirusd |
| Метод діагностики | ПЛР і ІФА |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | J00 J02 A08.3 |
Історичні відомості Редагувати
Перший бокавірус людини були вперше описаний у 2005 році шведськими вірусологами на чолі з Т. Алляндером, які виявили його у дихальних шляхах хворих дітей, а в 2006 році вірус був знайдений у хворих на ГРВІ дітей в Канаді. У 2009 році в Індії виявлено у зразках фекалій дітей другий бокавірус, того ж року в Австралії — третій і четвертий людський бокавірус.
Актуальність Редагувати
В етіологічній структурі ГРВІ населення Європи HBoV‑1 займає одне з перших місць. Вважають, що цей вірус є досить частим агентом ГРВІ у дітей від 6 місяців до 2 років, поступаючись тільки респіраторно-синцитіальному вірусу, адено- та риновірусам. Бокавірус виявлено у 1,5–19 % дітей Канади, Гонконгу, Нідерландів, Іспанії, Йорданії, Сполучених штатів Америки, Італії, Франції, Китаю, Кореї, Південної Африки з клінічними проявами ГРВІ та у близько 1 % здорових дітей. З 1-м генотипом вірусу асоціюють звичайні ознаки ГРВІ, тоді як при ураженні іншими генотипами часто спостерігають гастроентерит.
Етіологія Редагувати
? Human bocavirus |
|---|
| Класифікація вірусів |
Species |
|
Це ДНК-вмісні віруси без суперкапсидної оболонки. Вірус містить один ланцюг ДНК, геном якої складається з 4000-6000 нуклеотидів. Філогенетичний аналіз вірусу показав його схожість з бичачим (лат. bovine) та собачим (лат. canine) парвовірусами (звідки і його назва, що утворена першими двома буквами цих слів — bo та ca). Є одним з двох патогенних для людей представників родини парвовірусів, другим є парвовірус В19, який найчастіше спричинює інфекційну еритему. Білкова оболонка бокавіруса (капсид) кубічного типу симетрії надає віріону сферичної форми.
Проста будова бокавірусів забезпечує їм надзвичайно високу стійкість у довкіллі до дії різних чинників. За межами організму людини ці віруси здатні протягом багатьох місяців зберігати свою вірулентність та патогенність. Віруси стійкі до прогрівання при температурі 56 °C протягом 1 години, до перебування у кислому середовищі (pH 3,0). Бокавіруси людини стійкі до дії 0,1 % формаліну, органічних розчинників (хлороформу, спиртів, жовчі, трипсину), впливу фізичних методів інактивації. Майже миттєво гинуть при кип'ятінні, чутливі до багатьох дезінфектантів.
Епідеміологічні особливості Редагувати
Джерелом є хвора людина.
Механізмами передачі інфекції є повітряно-крапельний та фекально-оральний.
Наразі віруси мають поширення в 28 країнах світу на п'яти континентах. Імовірно має повсюдне поширення. Бокавіруси виявлено у дітей, особливо віком до 5 років, та дорослих. Значна кількість серопозитивних дітей у віці до 2 місяців, що пов'язано з можливістю вертикальної передачі антитіл від матері. Упродовж перших 4–6 місяців життя спостерігається зниження титрів материнських антитіл класу IgG в організмі дитини, внаслідок чого у цьому віці збільшується ризик виникнення бокавірусної інфекції. Наразі не вияснено чи існує перехресний імунітет між різними генотипами бокавірусів. Рівень захворюваності коливається у межах 0,3 — 5,6 % у період з жовтня по травень у країнах з помірним кліматом, пік захворюваності припадає на березень, квітень та травень.
Клінічні ознаки Редагувати
На сьогодні ще не встановлено тривалість інкубаційного періоду при бокавірусній інфекції. Наразі найбільш вразливими для цієї інфекції є діти. У них хвороба супроводжується розвитком кашлю, нежиті, задишки та гастроентериту на тлі гарячки. У дорослих симптоми бокавірусної інфекції схожі з атиповою пневмонією, також можливий розвиток гастроентериту. До основних клінічних проявів респіраторної бокавірусної інфекції відносяться: гарячка (у широкому діапазоні від 37,2° до 40,2 °C), фарингіт, ринорея (виділення з носа) тривалістю від 2 до 23 діб, утруднене дихання та кашель. У частини хворих з'являється висип. Деякі з них скаржаться на біль у вухах. Встановлено етіологічну роль 1-го бокавірусу людини у розвитку позагоспітальної пневмонії. Досить часто він виявляється одночасно з ентеровірусами, риновірусами, респіраторно-синцитіальним вірусом, вірусами парагрипу, грипу, респіраторними аденовірусами та коронавірусами людини, метапневмовірусом. У чверті захворілих з домінуючими респіраторними проявами розвиваються ураження травного каналу. Це нудота, блювання, діарея, зневоднення та інші прояви, що свідчать про те, що 1-й бокавірус людини уражає не тільки дихальні шляхи. Але кількість вірусу, що виявляється у таких випадках з випорожнень хворих, є значно меншою, ніж у зразках, відібраних з дихальних шляхів пацієнтів. Значно частіше у пацієнтів з гострим гастроентеритом зустрічається 2-й бокавірус людини. Клінічне значення 3-го і 4-го бокавірусів ще нез'ясоване. Бокавірусну інфекцію було виявлено у пацієнтів з імунодефіцитом при респіраторних і шлунково-кишкових захворюваннях, у пацієнтів після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин, у дітей з гострим лімфобластним лейкозом, у дорослих осіб з ВІЛ-інфекцією. При цьому ДНК 1-го бокавірусу було виявлено не тільки в носоглоткових змивах або мазках, але й у сироватці крові, тобто відбувається вірусемія. Наявність у респіраторному тракті малих концентрацій цього вірусу протягом декількох місяців та виявлення вірусу у пацієнтів при повторній госпіталізації з інтервалом в 1–6 місяців свідчать про можливість формування хронічного перебігу інфекції. Наразі не описано жодного смертельного випадку, пов'язаного з цим вірусом
Діагностика Редагувати
Для лабораторної діагностики бокавірусної інфекції розроблено та широко використовуються молекулярно-генетичні методи дослідження — полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) з електрофоретичною детекцією, ПЛР у режимі реального часу та nest-ПЛР («вкладена» або гніздова). Є повідомлення про використання ампліфікації, заснованої на сіквенсі нуклеїнової кислоти, для виявлення HBoV‑1 у зразках фекалій (Nucleic Acids Sequence Based Amplifi cation — NASBA). Її використовують як альтернативу ПЛР. Серологічна діагностика здійснюється наразі дуже рідко. Її проводять у парних сироватках крові методом імуноферментного аналізу (ІФА) і дозволяє виявити специфічні антитіла класів IgM, IgG та наростання їхніх титрів у 4 та більше разів. Значним обмеженням серологічної діагностики є її ретроспективність.
Лікування Редагувати
Не відрізняється від лікування інших вірусних захворювань респіраторного тракту та має підтримувальне направлення. Специфічної противірусної терапії захворювання наразі не існує.
Профілактика Редагувати
Вакцини наразі немає. Профілактика суто неспецифічна.
Примітки Редагувати
- Allander T, Jartti T, Gupta S, et al. (April 2007). «Human bocavirus and acute wheezing in children». Clin. Infect. Dis. 44 (7): 904–10. (англ.)
- Kapoor A, Slikas E, Simmonds P, Chieochansin T, Naeem A, Shaukat S, Alam MM, Sharif S, Angez M, Zaidi S, Delwart E (2009). «A newly identified bocavirus species in human stool». J. Infect. Dis. 199 (2): 196—200. (англ.)
- Ricour C, Goubau P (2008). «Human bocavirus, a newly discovered parvovirus of the respiratory tract». Acta Clin Belg. 63 (5): 329–34. (англ.)
- Pozo F, García-García ML, Calvo C, Cuesta I, Pérez-Breña P, Casas I (November 2007). «High incidence of human bocavirus infection in children in Spain». J. Clin. Virol. 40 (3): 224–8. (англ.)
- Kupfer B, Vehreschild J, Cornely O, et al. (October 2006). «Severe pneumonia and human bocavirus in adult». Emerging Infect. Dis. 12 (10): 1614–6.
Джерела Редагувати
- Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина» (2 видання, доповнене і перероблене). — 2018. — 688 С. + 12 с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-675-2 / С. 246
- Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / С. 56—58.
- Nicholas John Bennett, Joseph Domachowske Pediatric Bocavirus Updated: Mar 03, 2014 Medscape. Drugs & Diseases. Pediatrics: General Medicine (Chief Editor: Russell W Steele) [1] [ 5 вересня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)