Би́тва на рі́чці Са́льниці — головна битва в завершальній фазі великого походу руських князів проти половців у березні 1111 року. У цій битві куманське (половецьке) військо було вщент розбито руськими князями на чолі з Великим князем київським Святополком Ізяславичем і князем переяславським Володимиром Мономахом.
| Битва на річці Сальниця | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Русько-половецькі війни | ||||||
(мініатюра з Радзивіллівського літопису) Битва на Сальниці (мініатюра з Радзивіллівського літопису) | ||||||
| ||||||
| Сторони | ||||||
| Русь | Половці Чорна Куманія | |||||
| Командувачі | ||||||
| Святополк II Ізяславич Олег Святославич Володимир ІІ Мономах Ярополк ІІ Мстислав Всеволодович Давид Святославич Ярослав Святополкович Мстислав Володимирович Давид Ігоревич Святослав І Володимирович Ростислав Давидович | Коктусь† Аклан Бурчевич† Азгулай† можливо Боняк Аєпа Шарукан | |||||
| Військові сили | ||||||
| невідомо | невідомо | |||||
| Втрати | ||||||
| невідомо | великі, також страчено 200 "ліпших мужів" |
Маршрут походу руського війська Редагувати
В Іпатіївському літописі детально описано маршрут походу руського війська:
«І рушили вони [з Переяславля] в другу неділю посту, а в п'ятницю були на [річці] Сулі. В суботу вони [далі] пішли і були на [річці] Хоролі, а тут і сани покидали. А в неділю вони [ще далі] пішли, в ту, коли хреста цілують, і прийшли на [річку] Псел. А звідти [пішовши], стали на ріці Голті, і тут підождали воїв, і звідти пішли [до річки] Ворскола. Тут же назавтра, в середу, вони хреста цілували із многими слізьми і поклали всю свою надію на хреста. А звідти [рушивши], вони перейшли багато рік [і] у вівторок, у шосту неділю посту, прийшли до Дону».
Себто, руське військо рухалося територією нинішньої Полтавської області.
Напередодні бою Редагувати
19 березня 1111 року руське військо, очолюване коаліцією князів, уперше увійшло в місто Шарукань — головний центр половецьких кочовищ. Місто здалося без бою, а через день упав і другий великий половецький опорний пункт — Сугров. Половецький хан Шарукан хоча і віддав свої міста, але зберіг армію і її сили. Руські війська після багатоденного переходу і сутичок з невеликими половецькими роз'їздами стомилися.
24 березня половці атакували передові частини русичів біля річки Сальниці. У короткій сутичці руські полки встояли і відкинули ворога.
Битва Редагувати
Половці зосередилися в гирлі Сальниці — сюди до них стікалися підкріплення з навколишніх територій. Незабаром до ворожого стану підійшли війська руських князів. Уранці 27 березня два війська стали до битви. Чисельну перевагу мали половці.
Половецький головнокомандувач вирішив оточити ворога з усіх боків і влучними пострілами з луків розладнати його ряди. Однак всупереч звичаям, князі за порадою Володимира самі різко перейшли в наступ. Шарукан змушений був прийняти бій лоб у лоб, його воїни втратили ініціативу.
Степовики запекло атакували піші полки русичів у середині, але полки встояли. У цей час фланги, де стояли князівські дружини, вже розгорталися для завдавання удару. Вирішальну роль зіграли переяславці Володимира Мономаха. Руська кіннота кілька разів розрізала половецький лад і внесла безлад у ряди противника. Половецькі підкріплення, які підійшли до того часу до Шарукані, за свідченням літописців, «злякались» побаченого і повернули в степ. Втрати Шарухана становили біля десяти тисяч воїнів.
Вбивство полонених половців Редагувати
У своєму «Поучанні…» Володимир Мономах згадує про страту половецьких воїнів: «А самих князів бог живими в руки [мені] дав [таких]: Коктуся з сином, Аклана Бурчевича, таревського князя Азгулуя [та] інших витязів молодих п'ятнадцять,— і цих, живих привівши [і] порубавши, повкидав я в ту річку Сальницю. По черзі перебито в той час зо двісті ліпших [мужів]».
Підсумки Редагувати
Перемога при Сальниці завершила похід 1111 року. Володимир і Святополк з перемогою повернулися в Русь, навантажені здобиччю, а також звільненими руськими полоненими, яких кочівники викрали в рабство в ході своїх грабіжницьких набігів. Половцям було завдано важкого удару — багато з них покинули степи Донця та Дону і пішли кочувати до берегів Каспію.
Джерела та література Редагувати
- Плахонін А.Г. Сіверський Донець, бої у верхів'ях річки 1111 [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 572. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Короткі вісті про битву на Сальниці є в багатьох руських літописах. Однак, єдине джерело, що містить докладну розповідь про битву — Іпатіївський літопис.
- Мандзяк В. Битви української середньовічної та ранньомодерної історії. — Львів: Літопис, 2011. — С. 94.
Примітки Редагувати
- Полное собрание русских летописей. Т. 2. Ипатьевская летопись. — М., 1998. — Стб. 264—273 (летописная статья 6619 года)