Шарукан — половецький хан.
Восени 1068 року розгромив об'єднані сили руських князів на чолі з Великим князем київським Ізяславом Ярославичем у битві на річці Альті. Під 1068 роком Новгородський перший літопис згадує взяття в полон Шарукана князем Святославом Ярославичем, однак у «Повісті минулих літ» Лаврентіївського списку ім'я хана не назване.
У травні 1107 року разом із ханом Боняком Шарукан здійснив напад на Русь в районі Переяслава, дійшовши до Лубен. У серпні того ж року Святополк II Ізяславич зібрав князів для походу у відповідь. Наслідком раптового нападу стала перемога русичів. Шарукан ледве врятувався втечею.
Мав двох синів — Сирчана і Атрака (в літописах Отрок). Дід Кончака.
На думку історика Омеляна Пріцака від слов'янського перекладу імені Шарукана походить назва міста Змієва в Харківській області України.
Примітки Редагувати
- Пріцак О. Половці // Український історик. 1973, №1-2. С. 117-118.
- Евстигнеев Ю. А. Кыпчаки (половцы) куманы и их потомки. (к проблеме этнической преемственности). Санкт-Петербург, 2010.
Посилання Редагувати
- Плахонін А.Г. Шарукан [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 597. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Література Редагувати
- Златоплуг : епос України-Русі. На київському циклі билин / відтвор. сучасною укр. мовою, впорядкув. з дод. власного матеріалу Віктора Гребенюка. Луцьк, 2022. 350 с. С. 259–262.