Бертра́н Таверньє́ (фр. Bertrand Tavernier; 25 квітня 1941, Ліон, Франція — 25 березня 2021) — французький кінорежисер, сценарист, продюсер і актор.
| Бертран Таверньє | |
|---|---|
| Bertrand Tavernier | |
| Бертран Таверньє у 2010 році. | |
| Дата народження | 25 квітня 1941 (82 роки) |
| Місце народження | Ліон, Франція |
| Дата смерті | 25 березня 2021 (79 років) |
| Місце смерті | Сент-Максім |
| Поховання | Q110358187? |
| Громадянство | Франція |
| Професія | режисер, сценарист, продюсер, актор |
| Alma mater | Ліцей Генріха IV |
| Діти | Nils Tavernierd і Tiffany Tavernierd |
| IMDb | ID 0851724 |
| Премія «Сезар» за найкращий оригінальний або адаптований сценарій (1976) Премія «Сезар» за найкращий оригінальний або адаптований сценарій (1977) National Board of Review Award for Best Foreign Language Filmd (1984) Los Angeles Film Critics Association Award for Best Foreign Language Filmd (1990) European Film Academy Special Jury Awardd (1989) Jean-Le-Duc awardd | |
| Бертран Таверньє у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Бертран Таверньє народився 25 квітня 1941 року у Ліоні у сім'ї письменника й есеїста Рене Таверньє. Вивчав юриспруденцію, займався кінокритикою. Закінчив Ліцей Генріха IV та навчався в Інституті кінематографічних досліджень кінематографа (IDHEC, зараз La femis) разом з Фолькером Шльондорфом. Працював асистентом режисера у Жана-П'єра Мельвіля і пресс-агентом; писав сценарії, знімав короткометражні стрічки (новела «Поцілунок Іуди», 1963, у фільмі «Поцілунки» (1965) і новела «Гра випадку» у фільмі «Удача і любов» (1964).
У 1973 році зняв свій перший повнометражний фільм за романом Ж. Сіменона «Годинникар із Сен-Поля», за що отримав премію Луї Деллюка.
У 1975 році поставив історичний фільм «Нехай розпочнеться свято», який став першою роботою режисера, яка була номінована на Премію Сезар та здобла перемогу одразу в двох категоріях — за найкращу режисерську роботу та найкращий оригінальний сценарій.
Найбільшим успіхом Таверньє вважається фільм про джаз «Близько півночі» («Опівнічний джаз») 1986 року з Декстером Гордоном в головній ролі на музику Гербі Генкока. Стрічка отримала низку кінопремій та номінацій, серед яких премія за найкращий фільм Венеційського кінофестивалю.
У 1995 році кримінальна драма Бертрана Таверньє «Приманка» отримала «Золотого ведмедя» 45-го Берлінського кінофестивалю.
Особисте життя Редагувати
З 1965 по 1980 роки був одружений з Брітін Коло О'Хаген. Має доньку Тіффані та сина Нільса (нар. 1 вересня 1965), що також став режисером і актором.
Вибрана фільмографія Редагувати
- 1964 — Шанс і кохання / La Chance et l'Amour
- 1974 — Годинникар із Сен-Поля / L'horloger de Saint-Paul
- 1975 — Нехай розпочнеться свято / Que la fête commence
- 1976 — Суддя і вбивця / Le Juge et l'assassin
- 1977 — Зіпсовані діти / Des enfants gates
- 1980 — Прямий репортаж про смерть / La mort en direct
- 1980 — Тиждень відпустки / Une semaine de vacances
- 1981 — Бездоганна репутація / Coup de torchon
- 1982 — Міссісіпі блюз / Mississippi Blues
- 1984 — Неділя за містом / Un dimanche á la campagne
- 1986 — Близько півночі (Опівнічний джаз) / Autour de minuit
- 1987 — Пристрасті за Беатріс / La Passion Béatrice
- 1989 — Життя і нічого більшого / La Vie et rien d'autre
- 1990 — Ностальгія по татусеві / Daddy Nostalgie
- 1990 — Проти забуття / Contre l'oubli
- 1992 — Л-627 / L.627
- 1992 — Безіменна війна / La Guerre Sans Nom
- 1994 — Донька д'Артаньяна / La fille d'Artagnan
- 1995 — Приманка / L'Appât
- 1996 — Капітан Конан / Capitaine Conan
- 1999 — Це починається сьогодні / Ça commence aujourd'hui
- 2002 — Пропуск / Laissez-passer
- 2004 — Свята Лола / Holy Lola
- 2009 — В електричному тумані / In the Electric Mist
- 2010 — Принцеса де Монпансьє / La Princesse De Montpensier
- 2013 — Набережна Орсе / Quai d'Orsay
Визнання Редагувати
| Рік | Нагорода | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|---|
| 1973 | Приз Луї Деллюка | Годинникар із Сен-Поля | Перемога | |
| 1974 | Берлінський міжнародний кінофестиваль | Спеціальний Приз журі (Срібний ведмідь) | Перемога | |
| Премія OCIC | Перемога | |||
| Золотий ведмідь | Номінація | |||
| 1976 | Премія «Сезар» | Найкраща режисерська робота | Нехай розпочнеться свято | Перемога |
| Найкращий оригінальний сценарій | Перемога | |||
| Найкращий фільм | Номінація | |||
| Синдикат французьких кінокритиків | Приз за найкращий французький фільм | Перемога | ||
| 1977 | Премія «Сезар» | Найкращий оригінальний сценарій | Суддя і вбивця | Перемога |
| Найкращий фільм | Номінація | |||
| Найкраща режисерська робота | Номінація | |||
| 1982 | Синдикат французьких кінокритиків | Приз за найкращий французький фільм | Бездоганна репутація | Перемога |
| Премія «Сезар» | Найкращий фільм | Номінація | ||
| Найкраща режисерська робота | Номінація | |||
| Найкращий оригінальний сценарій | Номінація | |||
| 1984 | Каннський кінофестиваль | Найкраща режисерська робота | Неділя за містом | Перемога |
| Золота пальмова гілка | Номінація | |||
| 1985 | Премія «Сезар» | Найкращий адаптований сценарій | Номінація | |
| Найкращий фільм | Номінація | |||
| Найкраща режисерська робота | Номінація | |||
| 1986 | Венеційський кінофестиваль | Найкращий фільм | Близько півночі | Перемога |
| Золотий лев | Номінація | |||
| 1988 | Премія «Боділ» | Найкращий європейський фільм | Перемога | |
| 1989 | Європейський кіноприз | Найкращий європейський фільм | Життя і нічого більшого | Перемога |
| 1990 | Премія BAFTA | Найкращий неангломовний фільм | Номінація | |
| Давид ді Донателло | Найкращий іноземний фільм | Номінація | ||
| 1995 | Берлінський міжнародний кінофестиваль | Золотий ведмідь | Приманка | Перемога |
| 1997 | Премія «Сезар» | Найкращий фільм | Капітан Конан | Номінація |
| Найкраща режисерська робота | Перемога | |||
| Найкращий оригінальний або адаптований сценарій | Номінація | |||
| Синдикат французьких кінокритиків | Приз за найкращий французький фільм | Перемога | ||
| 1999 | Берлінський міжнародний кінофестиваль | Приз ФІПРЕССІ | Це починається сьогодні | Перемога |
| Приз екуменічного журі | Перемога | |||
| Золотий ведмідь | Номінація | |||
| 2002 | Золотий ведмідь | Пропуск | Номінація | |
| 2009 | Золотий ведмідь | В електричному тумані | Номінація | |
| 2010 | Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка | Принцеса де Монпансьє | Номінація |
| 2011 | Премія «Сезар» | Найкращий адаптований сценарій | Номінація | |
| 2014 | Найкращий адаптований сценарій | Набережна Орсе | Номінація | |
| Премія «Люм'єр» | Найкращий режисер | Номінація | ||
| Найкращий сценарій | Номінація |
Громадська позиція Редагувати
У 2018 підтримав звернення Асоціації режисерів Франції на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова
Джерела Редагувати
- М.М. Черненко (составитель). Бертран Таверье // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 149-150. — ISBN 5-85646-077-4.
Примітки Редагувати
- ↑ Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Societe Editrice Du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
- ↑ Fichier des personnes décédées
- ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
- Le Figaro, Figaro / A. Brézet — Paris: Société du Figaro, 1826. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852; 2496-8994
- http://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article6038
- Maslin, Janet (20 грудня 1982). . The New York Times. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 14 квітня 2015.
- Filmreference.com. 10 квітня 2012.
- Bertrand Tavernier speaks with the WSWS. World Socialist Web Site. Процитовано 17 квітня 2013.
- . berlinale.de. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 29 січня 2012.
- Повний перелік нагород і номінацій Бертрана Таверньє [ 17 липня 2015 у Wayback Machine.] на сайті IMDb
- . Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018.