Бернардо Росселліно (італ. Bernardo Rossellino, справжнє ім'я Bernardo di Matteo Gamberelli, 1409–1464) — італійський скульптор і архітектор першої половини XV ст., послідовник Альберті.
| Бернардо Росселліно | |
|---|---|
| Bernardo di Matteo Gamberelli італ. Bernardo Rossellino | |
| | |
| Народження | 1409 |
| Смерть | 1464 |
| Країна | Італія |
| Діяльність | архітектор, скульптор |
| Праця в містах | Ареццо, Флоренція, Рим, П'єнца |
| Архітектурний стиль | відродження |
| Найважливіші споруди | проект собору св. Петра, Ватикан, забудова центру міста П'єнца і палаццо Пікколоміні в ньому |
| Містобудівні проєкти | забудова центру міста П'єнца |
| Бернардо Росселліно у Вікісховищі |
Життєпис. Ранні роки Редагувати
Не всі сторінки життя митця достеменно відомі. Лише останні розшуки в архівах дозволили якось прояснити його ранні роки. Він походить з родини фермерів і володарів кам'яних кар'єрів у гірському селищі Сеттіньяно, неподалік річки Арно і долини з краєвидом на місто Флоренція. Це і вплинуло на майбутній фах Бернардо і сприяло його кар'єрі скульптора і архітектора. Родич Бернардо, дядько Якопо ді Доменіко ді Лука дель Борра Гамбереллі, мав відношення до створення рельєфів, декоративних оздоблень з каменю. Логічно, що він і надав небожу перші навички праці з каменем. У сім'ї, окрім Бернардо, були також брати Антоніо та Джованні. Невеликі скульптури робили і в інших ремісничих родинах Сеттіньяно.
У Флоренції і в Ареццо Редагувати
За припущеннями, Бернардо юнаком перебрався у Флоренцію і, можливо, був учнем у майстерні скульптора Нанні ді Бартоло. Але документів щодо вступу Бернардо до цеху каменярів і скульпторів Флоренції нема або не збережено. На хвилі моди на все античне, Бернардо розділив тогочасні захоплення, що зробило його послідовником реформаторів флорентійського мистецтва, серед яких — Мазаччо, Донателло, Філіппо Брунеллескі, Лоренцо Гіберті.
1433 року — він у містечку Ареццо, де працював над фасадом Санта Марія делла Мізерікордія. Перший поверх споруди був ще цілком «готичним» (тобто середньовічним), Бернардо працював над другим поверхом. Можливо, з часів перебування у Флоренції і Ареццо він і отримав прізвисько Роселліно — «Руденький». Аби якось прожити, брався як за скульптурні, так і архітектурні роботи. Як архітектор, мав відношення до створення відкритого внутрішнього дворика при церкві Санта Кроче.
Знайомство з Альберті Редагувати
1439 року він придбав будинок неподалік церкви Санта Кроче і оселився у Флоренції. Працює будівельником при соборі міста і на будівництві Виховного будинку для покинутих позашлюбних дітей. Це будівництво тривало з 1419 до 1445 року. 1446 роком датують його зустріч і знайомство з ключовою фігурою доби — Альберті Леоном-Баттіста. Той спроектував палац для банкіра Ручеллаї. Спілкування з Альберті, будівництво палацу Ручеллаї стали поворотними подіями в житті Бернардо Роселліно. Він навернувся до архітектурної практики.
У Римі Редагувати
Престол папи римського, несподівано для багатьох, посів 1447 року Миколай V (Томазо Парентучеллі), гуманіст, прихильник мистецтв і покровитель Альберті. З ініціативи Альберті в Рим викликали і Бернардо Росселліно. У Римі папа започаткував чергову реконструкцію собору Св. Петра і споруд поблизу Мавзолею римського імператора Адріана, що став замком Святого Янгола.
За планами папи, тодішній собор належало збільшити за рахунок східної частини, не чіпаючи стару базиліку і відкритий двір перед її західним фасадом. За проектом, розробленим архітекторами, вівтарну частину розбирали, план базиліки ускладнювали новим трансептом і значним хором. Утворене середхрестя собору планували перекрити куполом. Бернардо Росселліно прибув у Рим 1451 року, а 1455 року — папа римський Миколай V помер. Після смерті папи плани реконструкції собору призупинили. Після виконання незначних завдань у Римі, Бернардо Роселліно покинув папську столицю.
Перебудова містечка П'єнца Редагувати
Про архітектора не забули. Коли престол папи посів Пій II, Бернардо Роселліно отримав замову на побудову центру міста Корсіньяно, звідки папа був родом. Провінційне містечко і покровительство папи надало архітекторові рідкісну можливість не добудовувати чужу споруду, не створити одну, окрему будівлю, нехай і унікальну, а справжній ансамбль — центр міста. До комплексу споруд увійшли:
- палац родини Пікколоміні, до якої належав папа
- головний собор міста
- мерія (палаццо Коммуналє)
- палац місцевого єпископа.
Архітектор поєднав всі головні споруди міста Корсіньяно навколо трапеції головної площі. Бічні сторони вулиць створювали величні мури палацу Пікколоміні, палац місцевого єпископа і мерія. Головували собор і палац Пікколоміні. Перспективи вулиць створювали композицію, відому дослідникам з пізніх театральних декорацій. Пам'яткою доби, таким чином, ставала не окрема, нехай і унікальна, споруда, а ціле невелике місто, яке перейменували на П'єнца. Наприкінці життя Бернардо Роселліно став єдиним італійським архітектором, якому обставини першому дозволили частково реалізувати ідею ідеального міста в Італії.
Скульптурні твори Редагувати
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бернардо Росселліно
Джерела Редагувати
- Charles R. Mack, Pienza: The Creation of a Renaissance City, Ithica: Cornell University Press, 1987.
- Leo Planiscig. Bernardo und Antonio Rossellino, Vienna: Anton Schroll, 1942.
- Anne Markham Schulz, The Sculpture of Bernardo Rossellino and his Workshop, Princeton: Princeton University Press,1976.
- Maryla Tyszkiewicz, Bernardo Rossellino, Florence: Stamperia Polacca, 1929.