Володимир Олександрович Астаповський (рос. Владимир Александрович Астаповский; нар. 16 липня 1946, Брянськ, РРФСР — пом. 12 квітня 2012, Москва, Росія) — радянський футболіст, воротар, вихованець футбольний школи «Динамо» (Брянськ). Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1976). Заслужений майстер спорту Росії (2003).
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Володимир Олександрович Астаповський | |
| Народження | 16 липня 1946 | |
| Брянськ, РРФСР | ||
| Смерть | 12 квітня 2012 (65 років) | |
| Москва, Росія | ||
| Поховання | Хованський цвинтар | |
| Зріст | 185 см | |
| Вага | 80 кг | |
| Громадянство | СРСР | |
| Позиція | воротар | |
| Юнацькі клуби | ||
1963—1964 | «Динамо» (Бр) «Нефтчі» (Б) | |
| Професіональні клуби* | ||
| Національна збірна | ||
| Роки | Збірна | Ігри (голи) |
| 1975 1975—1977 | СРСР (ол) СРСР | 1 (0) 11 (-12) |
| Звання, нагороди | ||
| Нагороди | ||
| * Ігри та голи за професіональні клуби |
Життєпис ред.
Закінчив військовий інститут фізичної культури.
Розпочинав грати у футбольній школі «Динамо» (Брянськ) у тренера Йосипа Мочаніса. В середині 60-х поїхав в Баку, де навчався в морехідному училищі та виступав за команду вище вказаного училища.
Водночас Астаповський навчався і в футбольній школі бакинського «Нафтовика» у заслуженого тренера СРСР Артема Григоровича Фальяна. У 1964 році вже викликався в юнацьку збірну Азербайджану, виступав у складі «Нафтовика» у всесоюзних юнацьких змаганнях.
У 1965 році призваний в армію, рік провів на морі — служив на торпедному катері. На флоті встигав займатися спортивними іграми, згодом переведений на берег. Його помітив головний тренер армійської команди СКЧФ (Севастополь), яка виступала в класі «Б», Володимир Никаноров і запросив лр клубу. Незважаючи на те, що Никаноров незабаром покинув команду, Астаповский залишився, дебютувавши у 1968 році в основному складі.
У ЦСКА прийшов на початку сезону 1969. Розпочинав третім воротарем. У сезоні 1969 роки не провів жодного матчу за ЦСКА, навіть за дубль, оскільки у армійців було два досвідчених воротарі — Юрій Пшеничников та Леонід Шмуц.
За армійців дебютував 8 березня 1970 року в матчі проти донецького «Шахтаря». Основним воротарем клубу став у сезоні 1972 року.
Навесні 1975 року провів, на його думку, один з найпам'ятніших матчів у кар'єрі — проти київського «Динамо» (яке через 2 тижні виграло Кубок кубків). Незважаючи на те, що ЦСКА програв з рахунком 0:3, найкращим гравцем матчу визнали Володимира Астаповського. Після цієї гри отримав виклик до олімпійської збірної СРСР, а з кінця 1975 року став основним воротарем національної збірної.
У складі олімпійської команди завоював бронзу Олімпіади 1976, а за підсумками року визнаний найкращим футболістом країни.
Останню гру за збірну провів 30 квітня 1977 проти збірної Угорщини, в якій радянські футболісти поступилися з рахунком 1:2.
У 1980 році, після приходу в ЦСКА Олег Базилевича, покинув команду.
У 1981-1982 роках грав за СКА (Хабаровськ). Однак команді особливо нічим не допоміг і незабаром завершив кар'єру.
Потім деякий час залишався поза футболом — служив у Збройних Силах, на Камчатці в званні капітана. Ремонтував техніку й грав за команду місцевого таксопарку. Потім перевівся в підмосковну Кубинку.
З кінця 1980-х років — на тренерській роботі. Півроку працював тренером в Мозамбіку з армійським клубом з міста Нампула. Повернувшись до Москви, пішов з армії, працював водієм, охоронцем.
Працював у ДЮСШ ЦСКА та ДЮСШ «Спартак» Москва (з 2004 року). Три роки тренував воротарів у жіночій команді підмосковного Красноармійська. Одночасно продовжував грати в ветеранських турнірах.
Останні роки багато хворів. Помер в Москві 12 квітня 2012 року. Похований на Хованському кладовищі.
Стиль гри ред.
Як воротар відрізнявся чудовою реакцією, був дуже сильний в грі на лінії воріт, в умінні відбивати удари з близької відстані і пенальті.
Досягнення ред.
- Чемпіонат СРСР
- Чемпіон (1): 1970 (золотої медалі не отримував через невелику кількість зіграних матчів у сезоні)
- У списку 33 найкращих футболістів сезону в СРСР (2): № 1 (1976); № 2 (1975).
- Воротар року (1976)
- Найкращий футболіст СРСР 1976 року
Особисте життя ред.
Дружина Галина. Доньки Тетяна й Вікторія (працюють в туристичному бізнесі).
Примітки ред.
- ↑ Olympedia — 2006.
- . Архів оригіналу за 8 червня 2012. Процитовано 15 квітня 2012.
- Прыжки на бетон // Великие клубы. — 2008. — ЦСКА, выпуск № 6 (30). Часть 3. — С. 12.
- Владимир Бычек: «А в награду нас всех послали… В Мозамбик» [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- «Я!…..» [ 7 лютого 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Владимир Астаповский. Как дела? [ 31 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- 3-й турнир по мини-футболу «Негаснущие звезды» [ 7 лютого 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Спорт-Экспресс. 14 квітня 2012. Архів оригіналу за 17 квітня 2012. Процитовано 16 квітня 2012.
- Энциклопедия «Российский футбол за 100 лет». — М., 1997. — с.41.
Посилання ред.
- Астаповський Володимир Олександрович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Астаповський Володимир Олександрович на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Астаповський Володимир Олександрович на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль гравця на сайті footballdatabase.eu
- Профіль гравця [ 29 липня 2020 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net
- Профіль гравця [ 9 лютого 2021 у Wayback Machine.] на сайті eu-football.info
- Профіль гравця [ 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] на сайті footbook.ru (рос.)
- Профіль гравця [ 3 листопада 2019 у Wayback Machine.] на сайті olympic.org
- Профіль та біографія [ 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] на сайті olympedia.org
- Біографія [ 2 лютого 2021 у Wayback Machine.] на сайті olympicchannel.com
- Біографія [ 2 лютого 2021 у Wayback Machine.] на сайті «Збірна Росії з футболу» (рос.)
- Біографія [ 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] на сайті «Велика російська енциклопедія» (рос.)