Голкіпер року в СРСР — престижна щорічна нагорода, що присуджувалася московським тижневиком «Огонёк» найкращому футбольному воротарю Радянського Союзу. Приз користувався величезною популярністю, стати лауреатом конкурсу було дуже престижно. Коли за підсумком 1978 року редакція часопису вирішила не визначати найкращого, мотивуючи це «відсутністю гідних кандидатур», реакцією була хвиля невдоволення серед читачів.
Історична довідка ред.
До 1986 року включно опитування у звичному значенні не було, бо найкращих обирали таким чином: редактор спортивного відділу журналу радився зі своїми колегами з інших видань, а потім повідомляв головному редактору «Огонька» ім’я голкіпера-переможця. Отже, довгий час Воротарів року в СРСР визначали не голосуванням, а рішенням кількох осіб.
Втім, у нижченаведеному списку лауреатів наявні два випадки (за 1969 і 1987 рр.), коли називали футболістів, які посіли другі місця, і ще два (1989 і 1990 рр.), де відомі також «срібний» і «бронзовий» призери. Ситуацію 1969 року прояснює фрагмент журнальної статті:
| «На приз «Огонька» претендовали два равноценных вратаря — В.Рудаков (Киевское «Динамо») и А.Кавазашвили («Спартак») /…/ учитывая, что В.Рудаков успешно защищал ворота сборной почти во всех матчах сезона, редакция решила вручить Кубок ему» [«Огонёк», №50, с.30] |
(Існує версія, що московські журналісти віддали перемогу Рудакову, бо не могли уявити, щоб при граючому Яшині хтось зрівнявся б із ним за кількістю титулів — для Кавазашвілі це було би вже третє звання найкращого голкіпера СРСР.)
Чимось подібною була ситуація і в 1987 році, коли приз отримав назву «Вратарь года», замість попередньої — «Кубок Огонька»: автор статті, повідомивши про впевнену перемогу Дасаєва, зазначив, що:
| «ближайший преследователь Дмитрий Харин набрал 326 голосов» [«Огонёк», №51, с.7]. |
Ну а в 1989 і 1990 роках журнал просто називав трійки найкращих.
Лауреати ред.
1960 ред.
1961 ред.
1962 ред.
1963 ред.
1964 ред.
1965 ред.
1966 ред.
1967 ред.
1968 ред.
1969 ред.
1970 ред.
1971 ред.
1972 ред.
1973 ред.
1974 ред.
1975 ред.
1976 ред.
1977 ред.
1978 ред.
1979 ред.
1980 ред.
1981 ред.
1982 ред.
1983 ред.
1984 ред.
1985 ред.
1986 ред.
1987 ред.
1988 ред.
1989 ред.
1990 ред.
1991 ред.
Цікаві факти ред.
- лауреатами призу ставали 18 голкіперів із 9 клубів;
- індивідуальним рекордом за кількістю перемог володіє Ринат Дасаєв (6);
- командними рекордами володіють московські «Торпедо» (4 лауреати) і «Спартак» (10 перемог).
Джерела ред.
- Журнал «Огонёк» за 1960-1991 роки
- Газета «Український футбол» за 21 листопада 2008 року, №131