www.wikidata.uk-ua.nina.az

Архієпархія Санса Архієпархія Са нса лат Archidioecesis Senonensis архієпархія Римо католицької церкви з центром у місті

Архієпархія Санса

Архієпархія Са́нса (лат. Archidioecesis Senonensis) — архієпархія Римо-католицької церкви з центром у місті Осер, Франція. Архієпархія Санса розташовується в історичному регіоні Бургундія та поширює свою юрисдикцію на територію департаменту Йонна. Архієпархія Санса входить до складу церковної провінції Діжона. Кафедральним собором архієпархії Санса є Санський собор. Резиденція єпископа розміщується в місті Осер.

Архієпархія Санса
Archidioecesis Senonensis
Обряд Латинський
Календар католицтво
Країна Франція
Головне місто Осер
Дата заснування 240
Митрополія Церковна провінція Діжона
Площа єпархії 7 460 км²
Населення єпархії 332 566 осіб
Офіційний сайт catholique-lyon.cef.fr
 Архієпархія Санса у Вікісховищі
Розташування архієпархії Санса
Кафедральний собор святого Стефана, Осер, Франція
Базиліка в місті Везле, Франція
Карта єпархії Осера, 1741

Історія Редагувати

Єпархія Санса була заснована 240 року. Церковна традиція приписує поширення християнства в Бургундії святим Савініану та Потенціану. Першим єпископом, який згадується в історичних джерелах, є Агрецій, який називається в цих документах тринадцятим єпископом міста Санса. Агрецій займав кафедру Санса 475 року. У IV столітті єпархія Санса була зведена в ранг архієпархії. На той час до митрополії Санса входили єпархії міст Шартр, Осер, Мо, Париж, Орлеан, Невер і Труа.

2 січня 876 року Римський папа Іван VIII призначив архієпископа Санса апостольським вікарієм Галлії та Німеччини.

1140 року архієпископ Анрі засудив вчення П'єра Абеляра. З вересня 1163 до квітня 1165 року Санс був резиденцією папи Олександра III. З XII століття почалось поступове зниження політичного і церковного значення Санса, який почав поступатись Ліону й Парижу. В останньому десятилітті XII століття архієпископ Мішель де Корбей боровся з маніхейським рухом, що поширився в його архієпархії. Цей рух було засуджено на місцевому синоді 1198 року.

1622 року з архієпархії Санса виділилась єпархія Парижа, що у подальшому стала архієпархією.

Після Французької революції та прийняття закону «Цивільний устрій духовенства» статус архієпархії Санса було знижено до рівня єпархії. 29 листопада 1801 року після укладення конкордату з Францією папа Пій VII видав буллу Qui Christi Domini, якою ліквідував єпархію Санса, а її територію передав архієпархії Парижа.

Після конкордату, укладеного 1817 року, єпархія Санса була відновлена, проте це рішення Ватикану не було затверджено у французькому Парламенті. Юридично єпархія Санса була відновлена 6 жовтня 1822 року буллою Paternae charitatis папи Пія VII. На території колишньої єпархії Осера була реорганізована відновлена архієпархія Санса. До митрополії Санса були приєднані єпархії Труа, Невера та Мулена.

6 червня 1823 року папа Пій VII видав буллу Antissioderensi ecclesiae, який надав архієпархії Санса право додавати до своєї назви місто Осер.

З XIX століття в Сансі почали посилюватись ідеї антиклерикалізму, який значно вплинув на ситуацію в архієпархії до такої міри, що вже наприкінці XX століття територія архієпархії Санса почала розглядатись Святим Престолом як місіонерська територія. Нині чисельність вірян в архієпархії Санса у порівнянні з іншими французькими єпархіями характеризується найнижчим відсотком (60% від загальної кількості населення). Для місіонерської діяльності 15 серпня 1954 року Святий Престол започаткував спеціальну місіонерську структуру — територіальну прелатуру під назвою «Місія Франції», центр якої почав розміщуватись на території архієпархії Санса в місті Понтіньї.

1973 року кафедра архієпархії Санса була переведена з Санса до міста Осер.

З 1996 року архієпископ Санса є також ординарієм Територіальної прелатури французьких місій.

6 грудня 2002 року увійшла до складу церковної провінції Діжона.

Ординарії архієпархії Редагувати

  • святий Савініан;
  • святий Потенціан
  • Леонтій;
  • Северин (344);
  • Аудакт;
  • Геракліан;
  • Лунарій;
  • Симпліцій;
  • святий Урсіцин
  • Теодор;
  • Сіклін;
  • святий Амвросій;
  • святий Агрицій (475);
  • святий Іраклій I
  • святий Павло;
  • святий Лев (533–538);
  • Конститут (549–573);
  • святий Анфім (581–585);
  • святий Луп I (614);
  • Хоноберт;
  • Ріхер I (627);
  • Гільдегарій (632–637);
  • Арментарій (650–654);
  • святий Арнульф;
  • святий Еммон (660–668);
  • святий Гундеберт;
  • Ламберт (680–683);
  • святий Вульфран (683);
  • святий Гаугерік (696);
  • святий Еббон (711);
  • Мерульф;
  • Ардоберт (744);
  • Луп II (765);
  • Вілліхарій (769);
  • Годескальк;
  • Петро I;
  • Віллебальд;
  • Бернар (797);
  • Рагімбер;
  • Магн (797–817);
  • Єремія (822–828);
  • святий Альдерік (836);
  • Ганелон (837–865);
  • Егілон (866–871);
  • Ансегіз (871–883);
  • Еврард (884–887);
  • Готьє I (887–923);
  • Готьє II (923–927);
  • Аудальд (927–932);
  • Гільйом I (932–938);
  • Герлер (938–954);
  • Гільдеман (954–958);
  • Аршамбо де Труа (958–967);
  • святий Анастасій (967–977);
  • Севін (978–999);
  • Леотерік (999–1032);
  • Гельдуїн (1032–1049);
  • Майнард (1049–1062);
  • Ріхер II (1062–1096);
  • Даїмберт (1097–1122);
  • Анрі I Сангліє (1122–1142);
  • Юг де Тусі (1142–1168);
  • Гільйом де Блуа (1169–1176);
  • Гі I де Нуайє (1176–1193);
  • Мішель де Корбейль (1194–1199);
  • П'єр де Корбейль (1199–1221);
  • Готьє Ле Корню (1221–1241);
  • Жіль I Ле Корню (1241–1254);
  • Анрі Ле Корню (1254–1258);
  • Гільйом де Брос (1258–1267);
  • П'єр де Шарні (1267–1274);
  • П'єр д'Анізі (1274);
  • Жіль II Корню (1275–1292);
  • Етьєн Бекар де Пенуль (1292–1309);
  • Філіп Лепортьє де Маріньї (1310–1316);
  • Гільйом де Мелен (1316–1329);
  • П'єр Роже де Бофор-Тюренн (1329–1330) — майбутній римський папа Климент VI;
  • Гільйом II де Бросс (1330–1338);
  • Філіп де Мелен (1338–1345);
  • Гільйом II де Мелен (1345–1376);
  • Адемар Робер (1376–1384);
  • Гонтьє де Баньйо (1385);
  • Гі де Руа (1386–1390);
  • Гільйом де Дорман (1390–1405);
  • Жан де Монтегю (1406–1415);
  • Анрі де Савуазі (1416–1422);
  • Жан де Нантон (1422–1432);
  • Луї де Мелен (1432–1474);
  • Етьєн-Трістан де Салазар (1474–1518);
  • Етьен Понше (1519–1525);
  • Антуан Дюпра (1525–1535);
  • Луї де Бурбон-Вандом (1536–1557);
  • Жан Бертран (1557–1560);
  • Луї де Гіз (1560–1562);
  • Ніколя де Пеллеве (1562–1594);
  • Рено де Бон (1594–1606);
  • Жак Даві (1606–1618);
  • Жан Даві дю Перрон (1618–1621);
  • Октав де Сен-Ларі де Бельгард (1621–1646);
  • Луї-Анрі де Пардайян де Гондрен (1646–1674);
  • Жан де Монпеза де Карбон (1674–1685);
  • Ардуен Фортен де Ла Огет (1685–1715);
  • Дені-Франсуа Бутільє де Шавіньї (1715–1730);
  • Жан-Жозеф Ланге де Жержі (1730–1753);
  • Поль д'Альбер де Люїн (1753–1788);
  • Етьєн Шарль де Ломені де Брієнн (1788–1790);
  • Антуан-Луї-Анрі де Ла Фар (1817–1829);
  • Блаженний Шарль-Андре-Туссен-Брюно де Рамон-Лаланд (09.01.1830 — 10.04.1830);
  • Жан-Жозеф-Марі-Віктуар де Коснак (1830–1843);
  • Меллон де Жоллі (19.11.1867 — 22.04.1867);
  • Віктор-Фелікс Бернаду (1867–1891);
  • П'єр-Марі-Етьєн-Гюстав Арден (1892–1911);
  • Жан-Віктор-Еміль Шенелон (1912–1931);
  • Моріс Фельтен (1932–1935);
  • Фредерик-Едуар-Каміль Ламі (1936–1962);
  • Рене-Луї Марі Стурм (1962–1977);
  • Ежен-Марі Ерну (1977–1990);
  • Жерар-Дені-Огюст Дефуа (1990–1995);
  • Жорж-Едмон-Робер Жільсон (1196–2004);
  • Ів-Франсуа Патенотр (31.12.2004 — дотепер).

Джерела Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Arhiyeparhiya Sa nsa lat Archidioecesis Senonensis arhiyeparhiya Rimo katolickoyi cerkvi z centrom u misti Oser Franciya Arhiyeparhiya Sansa roztashovuyetsya v istorichnomu regioni Burgundiya ta poshiryuye svoyu yurisdikciyu na teritoriyu departamentu Jonna Arhiyeparhiya Sansa vhodit do skladu cerkovnoyi provinciyi Dizhona Kafedralnim soborom arhiyeparhiyi Sansa ye Sanskij sobor Rezidenciya yepiskopa rozmishuyetsya v misti Oser Arhiyeparhiya SansaArchidioecesis SenonensisSanskij sobor Sans FranciyaObryad LatinskijKalendar katolictvoKrayina FranciyaGolovne misto OserData zasnuvannya 240Mitropoliya Cerkovna provinciya DizhonaPlosha yeparhiyi 7 460 km Naselennya yeparhiyi 332 566 osibOficijnij sajt catholique lyon cef fr Arhiyeparhiya Sansa u VikishovishiRoztashuvannya arhiyeparhiyi SansaKafedralnij sobor svyatogo Stefana Oser FranciyaBazilika v misti Vezle FranciyaKarta yeparhiyi Osera 1741Istoriya RedaguvatiYeparhiya Sansa bula zasnovana 240 roku Cerkovna tradiciya pripisuye poshirennya hristiyanstva v Burgundiyi svyatim Savinianu ta Potencianu Pershim yepiskopom yakij zgaduyetsya v istorichnih dzherelah ye Agrecij yakij nazivayetsya v cih dokumentah trinadcyatim yepiskopom mista Sansa Agrecij zajmav kafedru Sansa 475 roku U IV stolitti yeparhiya Sansa bula zvedena v rang arhiyeparhiyi Na toj chas do mitropoliyi Sansa vhodili yeparhiyi mist Shartr Oser Mo Parizh Orlean Never i Trua 2 sichnya 876 roku Rimskij papa Ivan VIII priznachiv arhiyepiskopa Sansa apostolskim vikariyem Galliyi ta Nimechchini 1140 roku arhiyepiskop Anri zasudiv vchennya P yera Abelyara Z veresnya 1163 do kvitnya 1165 roku Sans buv rezidenciyeyu papi Oleksandra III Z XII stolittya pochalos postupove znizhennya politichnogo i cerkovnogo znachennya Sansa yakij pochav postupatis Lionu j Parizhu V ostannomu desyatilitti XII stolittya arhiyepiskop Mishel de Korbej borovsya z manihejskim ruhom sho poshirivsya v jogo arhiyeparhiyi Cej ruh bulo zasudzheno na miscevomu sinodi 1198 roku 1622 roku z arhiyeparhiyi Sansa vidililas yeparhiya Parizha sho u podalshomu stala arhiyeparhiyeyu Pislya Francuzkoyi revolyuciyi ta prijnyattya zakonu Civilnij ustrij duhovenstva status arhiyeparhiyi Sansa bulo znizheno do rivnya yeparhiyi 29 listopada 1801 roku pislya ukladennya konkordatu z Franciyeyu papa Pij VII vidav bullu Qui Christi Domini yakoyu likviduvav yeparhiyu Sansa a yiyi teritoriyu peredav arhiyeparhiyi Parizha Pislya konkordatu ukladenogo 1817 roku yeparhiya Sansa bula vidnovlena prote ce rishennya Vatikanu ne bulo zatverdzheno u francuzkomu Parlamenti Yuridichno yeparhiya Sansa bula vidnovlena 6 zhovtnya 1822 roku bulloyu Paternae charitatis papi Piya VII Na teritoriyi kolishnoyi yeparhiyi Osera bula reorganizovana vidnovlena arhiyeparhiya Sansa Do mitropoliyi Sansa buli priyednani yeparhiyi Trua Nevera ta Mulena 6 chervnya 1823 roku papa Pij VII vidav bullu Antissioderensi ecclesiae yakij nadav arhiyeparhiyi Sansa pravo dodavati do svoyeyi nazvi misto Oser Z XIX stolittya v Sansi pochali posilyuvatis ideyi antiklerikalizmu yakij znachno vplinuv na situaciyu v arhiyeparhiyi do takoyi miri sho vzhe naprikinci XX stolittya teritoriya arhiyeparhiyi Sansa pochala rozglyadatis Svyatim Prestolom yak misionerska teritoriya Nini chiselnist viryan v arhiyeparhiyi Sansa u porivnyanni z inshimi francuzkimi yeparhiyami harakterizuyetsya najnizhchim vidsotkom 60 vid zagalnoyi kilkosti naselennya Dlya misionerskoyi diyalnosti 15 serpnya 1954 roku Svyatij Prestol zapochatkuvav specialnu misionersku strukturu teritorialnu prelaturu pid nazvoyu Misiya Franciyi centr yakoyi pochav rozmishuvatis na teritoriyi arhiyeparhiyi Sansa v misti Pontinyi 1973 roku kafedra arhiyeparhiyi Sansa bula perevedena z Sansa do mista Oser Z 1996 roku arhiyepiskop Sansa ye takozh ordinariyem Teritorialnoyi prelaturi francuzkih misij 6 grudnya 2002 roku uvijshla do skladu cerkovnoyi provinciyi Dizhona Ordinariyi arhiyeparhiyi Redaguvatisvyatij Savinian svyatij Potencian Leontij Severin 344 Audakt Geraklian Lunarij Simplicij svyatij Ursicin Teodor Siklin svyatij Amvrosij svyatij Agricij 475 svyatij Iraklij I svyatij Pavlo svyatij Lev 533 538 Konstitut 549 573 svyatij Anfim 581 585 svyatij Lup I 614 Honobert Riher I 627 Gildegarij 632 637 Armentarij 650 654 svyatij Arnulf svyatij Emmon 660 668 svyatij Gundebert Lambert 680 683 svyatij Vulfran 683 svyatij Gaugerik 696 svyatij Ebbon 711 Merulf Ardobert 744 Lup II 765 Villiharij 769 Godeskalk Petro I Villebald Bernar 797 Ragimber Magn 797 817 Yeremiya 822 828 svyatij Alderik 836 Ganelon 837 865 Egilon 866 871 Ansegiz 871 883 Evrard 884 887 Gotye I 887 923 Gotye II 923 927 Audald 927 932 Giljom I 932 938 Gerler 938 954 Gildeman 954 958 Arshambo de Trua 958 967 svyatij Anastasij 967 977 Sevin 978 999 Leoterik 999 1032 Gelduyin 1032 1049 Majnard 1049 1062 Riher II 1062 1096 Dayimbert 1097 1122 Anri I Sangliye 1122 1142 Yug de Tusi 1142 1168 Giljom de Blua 1169 1176 Gi I de Nuajye 1176 1193 Mishel de Korbejl 1194 1199 P yer de Korbejl 1199 1221 Gotye Le Kornyu 1221 1241 Zhil I Le Kornyu 1241 1254 Anri Le Kornyu 1254 1258 Giljom de Bros 1258 1267 P yer de Sharni 1267 1274 P yer d Anizi 1274 Zhil II Kornyu 1275 1292 Etyen Bekar de Penul 1292 1309 Filip Leportye de Marinyi 1310 1316 Giljom de Melen 1316 1329 P yer Rozhe de Bofor Tyurenn 1329 1330 majbutnij rimskij papa Kliment VI Giljom II de Bross 1330 1338 Filip de Melen 1338 1345 Giljom II de Melen 1345 1376 Ademar Rober 1376 1384 Gontye de Banjo 1385 Gi de Rua 1386 1390 Giljom de Dorman 1390 1405 Zhan de Montegyu 1406 1415 Anri de Savuazi 1416 1422 Zhan de Nanton 1422 1432 Luyi de Melen 1432 1474 Etyen Tristan de Salazar 1474 1518 Eten Ponshe 1519 1525 Antuan Dyupra 1525 1535 Luyi de Burbon Vandom 1536 1557 Zhan Bertran 1557 1560 Luyi de Giz 1560 1562 Nikolya de Pelleve 1562 1594 Reno de Bon 1594 1606 Zhak Davi 1606 1618 Zhan Davi dyu Perron 1618 1621 Oktav de Sen Lari de Belgard 1621 1646 Luyi Anri de Pardajyan de Gondren 1646 1674 Zhan de Monpeza de Karbon 1674 1685 Arduen Forten de La Oget 1685 1715 Deni Fransua Butilye de Shavinyi 1715 1730 Zhan Zhozef Lange de Zherzhi 1730 1753 Pol d Alber de Lyuyin 1753 1788 Etyen Sharl de Lomeni de Briyenn 1788 1790 Antuan Luyi Anri de La Far 1817 1829 Blazhennij Sharl Andre Tussen Bryuno de Ramon Laland 09 01 1830 10 04 1830 Zhan Zhozef Mari Viktuar de Kosnak 1830 1843 Mellon de Zholli 19 11 1867 22 04 1867 Viktor Feliks Bernadu 1867 1891 P yer Mari Etyen Gyustav Arden 1892 1911 Zhan Viktor Emil Shenelon 1912 1931 Moris Felten 1932 1935 Frederik Eduar Kamil Lami 1936 1962 Rene Luyi Mari Sturm 1962 1977 Ezhen Mari Ernu 1977 1990 Zherar Deni Ogyust Defua 1990 1995 Zhorzh Edmon Rober Zhilson 1196 2004 Iv Fransua Patenotr 31 12 2004 doteper Dzherela RedaguvatiAnnuario Pontificio Libreria Editrice Vaticana Citta del Vaticano 2003 ISBN 88 209 7422 3 La France pontificale Metropole de Sens Sens et Auxerre Arhivovano 8 bereznya 2016 u Wayback Machine fr Bulla Qui Christi Domini Bullarii romani continuatio Tomo XI Romae 1845 stor 245 249 Arhivovano 2 kvitnya 2015 u Wayback Machine lat Bulla Paternae charitatis Bullarii romani continuatio Tomo XV Romae 1853 stor 577 585 Arhivovano 14 grudnya 2013 u Wayback Machine lat Breve Antissioderensi ecclesiae Bullarii romani continuatio Tomo XV Romae 1853 stor 608 609 Arhivovano 14 grudnya 2013 u Wayback Machine lat Pius Bonifacius Gams Series episcoporum Ecclesiae Catholicae Leipzig 1931 stor 628 630 Arhivovano 26 chervnya 2015 u Wayback Machine lat Konrad Eubel Hierarchia Catholica Medii Aevi vol 1 Arhivovano 9 lipnya 2019 u Wayback Machine stor 447 448 vol 2 Arhivovano 4 zhovtnya 2018 u Wayback Machine stor 235 vol 3 Arhivovano 21 bereznya 2019 u Wayback Machine stor 298 vol 4 Arhivovano 4 zhovtnya 2018 u Wayback Machine stor 313 vol 5 stor 353 354 vol 6 stor 376 lat Migne Encyclopedie theologique t IX Paris 1851 stor 351 354 Arhivovano 17 kvitnya 2021 u Wayback Machine lat Bulla Ubi primum Pii IX Pontificis Maximi Acta Pars prima Vol III Romae 1864 stor 34 48 Arhivovano 25 zhovtnya 2020 u Wayback Machine lat Oficijnij sajt fr Informaciya Arhivovano 11 bereznya 2012 u Wayback Machine angl Informaciya Arhivovano 19 sichnya 2013 u Wayback Machine angl Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Arhiyeparhiya Sansa amp oldid 39319148