Олександр III (лат. Alexander; в миру Роландо Бандінеллі італ. Rolando Bandinelli; бл. 1100 або 1105 — 30 серпня 1181) — сто шістдесят дев'ятий папа Римський (7 вересня 1159—30 серпня 1181), теолог.
| Олександр III | |
| 7 вересня 1159 — 30 серпня 1181 | |
|---|---|
| Попередник: | Адріан IV |
| Наступник: | Луцій III |
| Ім'я при народженні: | італ. Orlando Bandinelli |
| Дата народження: | 1100 |
| Місце народження: | Сієна, Тоскана, Італія |
| Дата смерті: | 30 серпня 1181 |
| Місце смерті: | Чивіта-Кастеллана, Провінція Вітербо, Лаціо, Італія |
| Поховання: | |
| Релігія: | католицька церква |
| Віросповідання: | Болонський університет |
| Інтронізація: | 20 вересня 1159 |
| У миру: | Роландо Бандінеллі |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Народився у Сієні, в шляхетній родині Рануччіо Бандінеллі. У жовтні 1150 року був призначений кардиналом. Спочатку був кардиналоминула-дияконом титулярної церкви Санті Козмі е Даміано (1150—1151), пізніше — кардиналом-священником з титулом Сан Марко (1151–1159).
У 1153 році став папським канцлером, був лідером кардиналів, які протистояли імператору Священної Римської Імперії Фрідріху І Барбароссі.
7 вересня 1159 року обраний папою більшістю, меншість кардиналів вибрала кардинала Октавіана, який прийняв ім'я Віктор IV. Цей антипапа та його наступники антипапи Пасхалій III і Калікст III мали підтримку імперського двору. Проте, після поразки у битві під Леньяно у 1176 році Барбаросса визнав Олександра III папою.
1170 року, після вбивства Томаса Бекета, погрожуючи інтердиктом, добився від Генріха ІІ визнання папи верховним сюзереном англійської корони.
12 березня 1178 року Олександр III повернувся до Рима, який він раніше був змушений залишати двічі: перший раз з 1162 по 23 листопада 1165 року, коли його вислав до Кампанії Одо Франджіпане; другий раз у 1167 році.
Був першим папою, який звернув увагу на місіонерську діяльність на сході Балтійського узбережжя. У березні 1179 Олександр III скликав Третій Латеранський собор, на якому були затверджені деякі нові правила обрання папи, серед яких, наприклад, необхідність отримання двох третіх голосів кардиналів. Це правило було уточнено лише у 1996, коли було дозволено обрати папою простою більшістю після двох попередніх невдалих спроб голосування.
Помер у містечку Чивіта-Кастеллана 30 серпня 1181 року. Похований в Латеранській базиліці Святого Івана Хрестителя в Римі.
Біографія Редагувати
Майбутній папа Олександр ІІІ народився у шляхетній сієнській родині Бандінеллі. Його мирським ім'ям було Орландо (Orlando Bandinelli). Він став професором Болонського університету, мав репутацію знавця канонічного права і прославився виданням коментаря до «Decretum» Граціана, знаного під назвою «Summa Magistri Rolandi».
1150 року папа Євгеній III призвав Орландо Бандінеллі до Риму, де той швидко просунувся по ієрархічній драбині Церкви. Він став кардиналом-дияконом, а згодом кардиналом-священником з титулом святого Марака; пізніше — папським канцлером, довіреною особою і радником папи Адріана IV.
Орландо Бандінеллі вважався лідером партії самостійників серед кардиналів. Він прагнув звільнити Святий Престол від німецького імператорського ярма шляхом укладання військово-політичного союзу із норманами Неаполя. 1157 року кардинал Орландо відкрито виступив проти німецького імператора Фрідріха Барбароси на Безансонському з'їзді, де заявив, що імператорське достоїнство є папським бенефіцієм (beneficium, у загальному сенсі — «послугою», а не майновому сенсі — «феодом»). Це викликало гнів імператора та німецьких князів, зокрема його запеклого ворога Отто фон Віттельсбаха.
У відповідь, аби забезпечити вибори піддатливого понтифіка, імператор Фрідріх Барбароса вислав до Італії двох здібних емісарів — вищезгаданого Отто та кельнського архієпископа-курфюрста Райналда фон Дасселя. Вони мусили вести підривну діяльність серед кардиналів і римлян, користуючись їхніми слабкостями і страхами.
Примітки Редагувати
- BeWeB
- Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
Джерела Редагувати
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Олександр III (Папа Римський) |
- «Pope Alexander III» in the 1913 Catholic Encyclopedia
- Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961