Архе У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна значення у досократівській давньогрецькій філософії першооснов

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Архе (значення).

Архе — у досократівській давньогрецькій філософії першооснова, першопричина усього сущого, принцип. Саме слово архе означало першоматерію, праматерію, вихідний стан речей, стародавню форму в історичному значенні слова.

Історія терміна Редагувати

Вже Фалес розмірковував над тим, якою є першооснова світу. Однак першим застосовувати термін «архе» почав Анаксимандр; він був переконаний: архе — ні на що не схоже, апейрон, те, що було на початку, ніколи не перестає існувати, воно тільки набуває з часом різних форм.

Платон поняттям «архе» позначає як онтологічний, так і гносеологічний принцип, початок пізнання. Пізніше Аристотель розділив епістемологічні причини, на яких будують доведення, і онтологічні принципи — принципи власне сутності. Серед перших Аристотель вважав достовірнішим логічний закон суперечностей.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

. Архів оригіналу за 12 січня 2010. Процитовано 8 грудня 2010.
. Архів оригіналу за 1 грудня 2008. Процитовано 8 грудня 2010.
. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 8 грудня 2010.

Література Редагувати

Архе // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

[1] . Архів оригіналу за 12 січня 2010. Процитовано 8 грудня 2010.

[2] . Архів оригіналу за 1 грудня 2008. Процитовано 8 грудня 2010.

[3] . Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 8 грудня 2010.