Григо́рій Григо́рович Арти́нов (1860, Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія— 9 грудня 1919? Вінниця, УНР) — вінницький міський архітектор (1900−1919), цивільний інженер, генерал-лейтенант будівельної комісії на службі військового відомства (до 1914).
| Артинов Григорій Григорович | |
|---|---|
| Артинов Григорій Григорович | |
| | |
| Народження | 1860 |
| Смерть | 9 грудня 1919° тиф |
| Національність | українець |
| Країна | Російська імперія→ УНР |
| Навчання | Інститут цивільних інженерівd (1889) |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Вінниця, Луцьк, Кременець, Дубно, Жмеринка |
| Архітектурний стиль | модерн, сецесія |
| Найважливіші споруди | готель «Савой», міський театр, міська Дума, споруди водогону, жіноча гімназія, Вінницька синагога, Свято-Воскресенська церква, всього близько 100 споруд в місті та в повіті |
| Містобудівні проєкти | проекти міських бульварів (1902) |
| Реставрація пам'яток | пристосування поєзуїтського корпусу для гімназії та церкви Казанської Ікони Божої Матері |
| Нереалізовані проєкти | прибудова до будівлі міської Думи; міська каналізація; реконструкція поєзуїтського корпусу |
| Артинов Григорій Григорович у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народився 1860 року у місті Ніжин на Чернігівщині, батько його був вихідцем з ніжинських греків. Закінчив реальне училище в Кронштадті, після чого, йдучи по стопах свого старшого брата Михайла, вступив до Санкт-Петербурзького училища цивільних інженерів.
У Вінниці оселився у вересні 1899 року. Григорій Артинов претендував на посаду Подільського губернського архітектора, але його призначенню завадила якась агентурна записка губернської жандармерії. Зміст цієї записки невідомий.
Мав старшого брата Михайла Григоровича Артинова, який реалізував у Києві як мінімум 8 проектів.
Помер творець архітектурного обличчя Вінниці від тифу 9 грудня 1919 року, але місце його поховання невідоме. Ймовірно, був похований в підвалинах свого творіння, а саме в одній із ніш крипти під Свято-Воскресенською церквою, або біля її фундаментів.
Спадок архітектора Редагувати
За даними архітектора та краєзнавця Людмили Денисової у Вінниці збереглося понад 30 будинків, створених за проектами Григорія Артинова. З'ясовано, що перший міський архітектор брав участь у будівництві до 40 муніципальних проектів міста, хоча це число не є остаточним.
У 1900 році архітекторові доручають проектування Вінницької жіночої гімназії. У 1903 році будує нову синагогу. Артинов проектував будинки «прибуткового» типу — це 2-х, 3-х поверхові житлові будівлі, де на 1 поверсі були приміщення для магазинів. Міська бібліотека імені Гоголя збудована у 1902–1907. Лише протягом 1910 року за проектом архітектора були побудовані: церква Воскресіння Христова на православному кладовищі (нині храм по Хмельницькому шосе, 5), міський театр, шість будинків по центральній вулиці, нині Соборній. Будинок міської Думи був збудований у 1911 році, зведений у формах класицизму, із застосуванням модернізованих елементів архітектури Ренесансу й ампіру. Зараз частину приміщень цієї будівлі орендує торгово-промислова палата, а Білу (або Алебастрову) залу повернено до комунальної власності міста. Архітектор сам займався внутрішнім облаштуванням цієї будівлі і підбирав меблі.
Архітектор брав активну участь у проектуванні міської водогінної мережі. За його проектом споруджено символ Вінниці — Водонапірну вежу 1912 року та водозабірні споруди на острові Бригантина. Не обійшлося без нього і будівництво трамвайної системи та електростанції у 1913 році.
Сьогоднішнє архітектурне обличчя міста досить важко уявити без таких споруд, як готель «Савой» (1912), міський театр (1910, перебудований у 1948–1950), Свято-Воскресенська церква (1910), приміщення школи № 2 (1900, колишня жіноча міністерська гімназія), Вінницька торгово-промислова палата (1911, колишня міська Дума), будинок судових установ (1910-1912, колишнє приміщення окружного суду та міської управи), магазин «Лікарські рослини» на вулиці Соборній (будинок Райхера) тощо.
Чимало зробив архітектор Артинов і за нової української влади у Вінниці, ставлячи на службу людям свої знання та досвід. Зокрема, у вересні 1919 року він разом із групою однодумців заснував «Товариство добробуту міста Вінниці». До його завдань входили: «правильне забудування міста, упорядкування каналізації, розширення водопровідної сітки, використання енергії Буга, улаштування скотобоєнь та інші».
Сім'я Редагувати
- Артинов Михайло Григорович — брат, відомий архітектор.
- У Вінниці, принаймні до 2005 року, проживала правнучка Григорія Григоровича Артинова — Галинська Ірина Михайлівна.
Увічнення пам'яті Редагувати
За радянської влади ім'я Артинова, попри всі його заслуги перед містом, вінничанам було мало відоме. Принаймні, у радянські часи про нього згадували хіба що колеги-архітектори. Тепер же про Григорія Артинова справедливо кажуть, що це людина, «якій судилося змінити обличчя міста». Силами архітектурної громади міста над Бугом, на честь архітектора перейменована одна з центральних вулиць Вінниці — вулиця Архітектора Артинова.
28 липня 2010 року у Вінниці було урочисто відкрито оновлену меморіальну дошку архітектору Григорію Артинову на вулиці Архітектора Артинова (скульптор Ю. Козерацький).
На День міста 11 вересня 2010 року була відкрита оригінальна повнофігурна паркова скульптура-пам'ятник Григорію Артинову (автор — львівський скульптор Володимир Цісарик) у вінницькому середмісті — на Європейській площі.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Дані Кам'янець-Подільського архіву
- Парнікоза, Іван. Артинов Михайло Григорович. Київський спадок.. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Процитовано 19.09.2020 р..
- . Архів оригіналу за 1 серпня 2010. Процитовано 7 вересня 2011.
- . Архів оригіналу за 31 липня 2010. Процитовано 7 вересня 2011.
- Віктор Мельник. Посидимо на Ейфелі. У Вінниці увічнили архітектора, який сто років тому сформував обличчя міста [ 20 грудня 2013 у Wayback Machine.] // «Україна Молода» № 178 за 25 вересня 2010 року