Анто́ніо Таяні (італ. Antonio Tajani, нар. 4 серпня 1953, Рим) — італійський політичний діяч, голова Європарламенту, єврокомісар з питань промисловості та підприємництва, також один з п'ятьох заступників Голови Європейської Комісії Баррозу. Міністр закордонних справ Італії з 22 жовтня 2022 року в уряді Джорджі Мелоні.
| Антоніо Таяні | |
|---|---|
| італ. Antonio Tajani | |
| Таяні на саміті Європейської народної партії в 2006 р. | |
| Міністр закордонних справ Італії | |
| Нині на посаді | |
| На посаді з | 22 жовтня 2022 |
| Президент | Серджіо Матарелла |
| Прем'єр-міністр | Джорджа Мелоні |
| Попередник | Луїджі Ді Майо |
| Голова Європейського парламенту | |
| 17 січня 2017 — 3 липня 2019 | |
| Попередник | Мартін Шульц |
| Наступник | Давид Сассолі |
| Єврокомісар з питань промисловості та підприємництва | |
| 9 лютого 2010 — 1 липня 2014 | |
| Попередник | Гюнтер Ферхойген |
| Єврокомісар з питань транспорту | |
| 9 травня 2008 — 9 лютого 2010 | |
| Попередник | Жак Барро |
| Наступник | Сіім Каллас |
| Депутат Європарламенту від Італії | |
| 19 липня 1994 — 9 травня 2008 | |
| Президент | Жозе Баррозу |
| Народився | 4 серпня 1953 (70 років) Рим, Італія |
| Відомий як | політик, правник, журналіст, учасник міжнародних форумів |
| Громадянство | Італія |
| Національність | італієць |
| Alma mater | Римський університет ла Сапієнца |
| Політична партія | Вперед, Італіє |
| У шлюбі з | є |
| Діти | двоє |
| Професія | правник |
| Релігія | християнство |
| Нагороди | |
| Підпис | |
| antoniotajani.it | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Закінчив юридичний факультет Університету «Ла Сапіенца» в Римі, працював на радіо. У 1994 був обраний депутатом Європарламенту; був очільником партії «Вперед, Італіє» в ЄП, а також учасником багатьох комісій та делегацій. У травні 2008 замінив Франко Фраттіні на місці представника Італії в Єврокомісії. За його призначення на посаду комісара з питань транспорту проголосували 507 депутатів Європарламенту; проти — 53.
9 лютого 2010 в оновленому складі Єврокомісії отримав портфель комісара з питань промисловості та підприємництва, а також залишився на посаді віце-очільника ЄК.
17 січня 2017 Антоніо Таяні обраний президентом Європейського парламенту. 22 жовтня 2022 року став міністром закордонних справ Італії в уряді Джорджі Мелоні.
Кар'єра Редагувати
- Захист із права в Римському університеті «Ла Сапієнца».
- 1982: професійний журналіст, редактор відділу парламентських справ тижневика Il settimanale.
- 1982: диктор програми новин Radio 1 телерадіокомпанії RAI.
- 1983: керівник римської редакції газети Il Giornale, що належить родині Сільвіо Берлусконі.
- Спеціальний посланець до Лівану, Радянського Союзу і Сомалі.
- 1994: речник прем'єр-міністра Італії Сільвіо Берлусконі.
- 2001: депутат Римської міської ради.
- З 2002: заступник голови Європейської народної партії.
Нагороди Редагувати
- Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (Україна, 4 вересня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі.
Примітки Редагувати
- Мелоні оголосила склад майбутнього уряду: Таяні очолить МЗС Італії, Сальвіні – Мінінфраструктури. Європейська правда. Процитовано 20 жовтня 2022.
- Дмитро Кулеба провів телефонну розмову з міністром закордонних справ Італії Антоніо Таяні
- Президентом Європарламенту обрали Антоніо Таяні. Главком. 17 січня 2017. оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 21 лютого 2023.
- Antonio Tajani elected new president of the European Parliament (англ.). europarl.europa.eu. 17 stycznia 2017. Процитовано 17 січня 2017.
- Указ Президента України від 4 вересня 2023 року № 556/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання Редагувати
- Європарламентська біографія Антоніо Таяні (в тому числі промови, запити і пропозиції)
- Antonio Tajani, Official Media Gallery [ 27 квітня 2011 у Wayback Machine.]
- http://expres.ua/news/2017/01/26/224880-poroshenko-zvernuvsya-novoobranogo-prezydenta-yevroparlamentu [ 26 січня 2017 у Wayback Machine.]