Антидемократизм

Антидемократи́зм - елемент форми державно-правового режиму держави, де стан політичного життя, за якого державна влада здійснюється антидемократичними методами. Антидемократизм є основною частиною тоталітаризму.

При антидемократизмі громадяни та громадянські об'єднання не впливають на формування і діяльність державних органів, так як вся влада зосереджується в руках не контрольованої народом групи осіб чи в руках однієї особи. Суттєво утруднюється або фактично унеможливлюється здійснення прав і свобод громадян, а також відсутня або формальна виборність.

Історія

Античність

Немає однозначної відповіді, де уперше з’явилися прообрази, сформувалася і була використана для облаштування життя демократія, однак більшість спеціалістів у цій галузі адресують до доби Стародавнього світу — Греції і Риму, де виникли перші держави-поліси. В цей же час з'явилася і критика демократії. Послідовними антидемократами були Піфагор та Геракліт. Про це свідчить багато фрагментів, що засвідчують про них як про людей аристократичних поглядів.Критику демократію можна знайти в ідеях Сократа, що виступав проти виборів. Ще одним критиком демократії у Стародавній Греції був Платон. Найбільш показові аргументи проти демократії ми знаходимо у Платона у 8 книзі його «Держави». Коротко вони зводяться до того , що при демократії громадяни перестають шанувати закони, як писані, і неписані, всюди поширені споживання, крайнє відчуження друг від друга, егоїзм; закінчується все це тим, що крайня свобода обертається крайнім рабством; свавілля натовпу перетворюється на свавілля одного, демократія перетворюється на свою діалектичну протилежність — тиранію.

Епоха модерну

Жан-Жак Руссо притримувався псевдодемократичних поглядів. Тобто, у своїх працях Жан-Жак Руссо називає найкращим устроєм демократичним, але маючи на увазі виборчу аристократію.

20 століття

Критика демократії в 20 столітті почала набувати особливої актуальності як з правої, так і з лівої сторони. Одним з напрямком критики тогочасної демократії є фашизм, який започаткував його Беніто Муссоліні.

Критика з боку лібертаріанства

Одним з головних та найбільш знаних критиків демократії серед лібертаріанців є Ганс-Герман Гоппе. У своїй роботі "Демократія: Бог, який зазнав поразки" Ганс-Герман Гоппе критукує демократію через те, що вона приводить до перерозподілу ресурсів між людьми через бажання натовпу легкої наживи, який не задумується про наслідки.

Ідеології, практикуючі антидемократизм

Комунізм

Націонал-соціалізм

Фашизм

Соціалізм

Див. також

Тоталітаризм

Фашизм

Примітки

1. Головатий, Микола (2011). . К.: ДП «Вид. дім «Персонал». с. 7. ISBN 978-617-02-0059-4. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022. 
2. Кессиди, Феохарий (1982). (рос.). М.: Мысль. с. 165–176. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022. 
3. Панькевич, Анна. . Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022. 
4. . platoakademeia.ru (ru-ru). Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022. 
5. . nevmenandr.net. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022. 
6. . litopys.org.ua. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022. 
7. Гоппе, Ганс-Герман. . с. 89–98. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022. 

Джерела та література

• Форма державного (державно-правового) режиму - ligazakon.net [ 31 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Характеристика антидемократичних державно-правових режимів - naiau.kiev.ua [ 25 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Загальна теорія держави і права: / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін.; За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.