Антидемократи́зм - елемент форми державно-правового режиму держави, де стан політичного життя, за якого державна влада здійснюється антидемократичними методами. Антидемократизм є основною частиною тоталітаризму.
При антидемократизмі громадяни та громадянські об'єднання не впливають на формування і діяльність державних органів, так як вся влада зосереджується в руках не контрольованої народом групи осіб чи в руках однієї особи. Суттєво утруднюється або фактично унеможливлюється здійснення прав і свобод громадян, а також відсутня або формальна виборність.
Історія Редагувати
Античність Редагувати
Немає однозначної відповіді, де уперше з’явилися прообрази, сформувалася і була використана для облаштування життя демократія, однак більшість спеціалістів у цій галузі адресують до доби Стародавнього світу — Греції і Риму, де виникли перші держави-поліси. В цей же час з'явилася і критика демократії. Послідовними антидемократами були Піфагор та Геракліт. Про це свідчить багато фрагментів, що засвідчують про них як про людей аристократичних поглядів.Критику демократію можна знайти в ідеях Сократа, що виступав проти виборів. Ще одним критиком демократії у Стародавній Греції був Платон. Найбільш показові аргументи проти демократії ми знаходимо у Платона у 8 книзі його «Держави». Коротко вони зводяться до того , що при демократії громадяни перестають шанувати закони, як писані, і неписані, всюди поширені споживання, крайнє відчуження друг від друга, егоїзм; закінчується все це тим, що крайня свобода обертається крайнім рабством; свавілля натовпу перетворюється на свавілля одного, демократія перетворюється на свою діалектичну протилежність — тиранію.
Епоха модерну Редагувати
Жан-Жак Руссо притримувався псевдодемократичних поглядів. Тобто, у своїх працях Жан-Жак Руссо називає найкращим устроєм демократичним, але маючи на увазі виборчу аристократію.
20 століття Редагувати
Критика демократії в 20 столітті почала набувати особливої актуальності як з правої, так і з лівої сторони. Одним з напрямком критики тогочасної демократії є фашизм, який започаткував його Беніто Муссоліні.
Критика з боку лібертаріанства Редагувати
Одним з головних та найбільш знаних критиків демократії серед лібертаріанців є Ганс-Герман Гоппе. У своїй роботі "Демократія: Бог, який зазнав поразки" Ганс-Герман Гоппе критукує демократію через те, що вона приводить до перерозподілу ресурсів між людьми через бажання натовпу легкої наживи, який не задумується про наслідки.
Ідеології, практикуючі антидемократизм Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Головатий, Микола (2011). . К.: ДП «Вид. дім «Персонал». с. 7. ISBN 978-617-02-0059-4. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
- Кессиди, Феохарий (1982). (рос.). М.: Мысль. с. 165–176. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022.
- Панькевич, Анна. . Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
- . platoakademeia.ru (ru-ru). Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
- ↑ . nevmenandr.net. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022.
- ↑ . litopys.org.ua. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
- Гоппе, Ганс-Герман. . с. 89–98. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
Джерела та література Редагувати
- Форма державного (державно-правового) режиму - ligazakon.net [ 31 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Характеристика антидемократичних державно-правових режимів - naiau.kiev.ua [ 25 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Загальна теорія держави і права: / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін.; За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.