Анрі́ Вікто́р Реньо́ (фр. Henri Victor Regnault; 21 липня 1810, Ахен — 19 січня 1878, Париж) — французький хімік і фізик. Автор підручника Початковий курс хімії (фр. Cours élémentaire de chimie, 1847—1849), що отримав дуже широке поширення у Франції та всьому світі. Був членом Французької і Петербурзької академій наук. Батько художника Анрі Реньо.
| Анрі Віктор Реньо | |
|---|---|
| фр. Henri Victor Regnault | |
| Народився | 21 липня 1810[…] Аахен, Франція |
| Помер | 19 січня 1878[…] (67 років) Париж |
| Поховання | цвинтар Монпарнас |
| Місце проживання | Аахен |
| Країна | Франція |
| Діяльність | фізик, хімік, інженер, фотограф, професор, викладач університету |
| Alma mater | Політехнічна школа Гірнича школа Парижа |
| Галузь | хімія, органічна хімія, фізика, thermal propertyd, газ і фотографія |
| Заклад | Колеж де Франс |
| Посада | президент[d] |
| Відомі учні | Арман Іпполіт Луї Фізо |
| Членство | Лондонське королівське товариство Паризьке філоматичне товариствоd Шведська королівська академія наук Французька академія наук Баварська академія наук Петербурзька академія наук Угорська академія наук Американська академія мистецтв і наук Прусська академія наук Національна академія наук Італіїd Нідерландська королівська академія наук Національна академія наук США Туринська академія наук |
| Діти | Анрі Реньо |
| Нагороди | |
Анрі Віктор Реньо у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народився 21 липня 1810 в Ахені. Після закінчення Політехнічної школи в Парижі (1882) навчався в Гірничій школі. Працював в Гіссенському університеті в лабораторії Юстуса фон Лібіха, в Ліонському університеті. У 1840 році отримав місце професора хімії в Політехнічній школі, в 1841 році став професором фізики в Колеж де Франс.
Професійна діяльність Редагувати
Основний напрямок робіт Реньо в області хімії — вивчення складу органічних сполук. У 1835 році він вперше отримав вінілхлорид додаванням хлористого водню до ацетилену, в 1838 році синтезував полівініліденхлорид. У тому ж році відкрив явище фотохімічної полімеризації, визначив елементний склад хініну. У 1840 році розробив спосіб отримання меркаптанів; спільно з Дюма запропонував хімічну теорію типів. У 1846 році зробив важливе спостереження, що під дією електричної іскри з суміші азоту і водню утворюється аміак.
За допомогою сконструйованих ним самим приладів, Реньо провів численні досліди з вимірювання фізичних констант газів, парів, рідин і твердих тіл. Займався вимірюванням швидкості звуку в газах. Перевірив закони Бойля — Маріотта, Дюлонга — Пті. Використовуючи повітряний термометр власної конструкції, визначив абсолютний коефіцієнт теплового розширення ртуті. Винайшов гігрометр і пірометр.
Нагороди Редагувати
Медаль Коплі 1869 року — за другий том його книги «Relation des Experiences pour determiner les lois et les donnees physiques necessaries au calcul des machines a feu», що містить результати його лабораторних досліджень процесів, що відбуваються при нагріванні газів і парів, а також за статті, присвячені пружним силам в парах.
Пам'ять Редагувати
1935 року Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Анрі Реньо кратеру на видимому боці Місяця.
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Реньо Анри Виктор // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ www.accademiadellescienze.it
- ↑ Artists + Artworks
- SNAC — 2010.
- Museum of Modern Art online collection
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Czech National Authority Database
- Список професорів Колеж де Франс
- Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
- Copley archive winners 1899 - 1800. The Royal Society. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 22 лютого 2010. (англ.)