Любомир Димитров Андре́йчин (22 березня 1910, Софія, Третє Болгарське царство — 3 вересня 1975, Софія, Народна Республіка Болгарія) — болгарський мовознавець. Професор Софійського університету. Член-кореспондет Болгарської Академії наук.
| Любомир Андрейчин | |
|---|---|
| болг. Любомир Димитров Андрейчин | |
| Народився | 22 березня 1910 Софія, Третє Болгарське царство |
| Помер | 3 вересня 1975 (65 років) Софія, Народна Республіка Болгарія |
| Країна | Болгарія |
| Діяльність | мовознавець, викладач університету |
| Alma mater | Софійський університет Святого Климента Охридського Ягеллонський університет |
| Галузь | мовознавство |
| Заклад | Софійський університет Святого Климента Охридського Болгарська академія наук |
| Відомі учні | Elena Georgievad |
| Членство | Болгарська академія наук |
| Нагороди | |
Праці ред.
Найважливіший твір — «Основна болгарська граматика» (Софія, 1942 р.), перекладений російською, французькою та іншими мовами.
Співавтор підручника для вишів «Сучасна болгарська мова» (Софія, 1954 р.) та словника «Болгарський тлумачний словник» (Софія, 1955 р.).
Редактор часопису «Български език».
Примітки ред.
- Bibliothèque nationale de France Record #135416721 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
Література ред.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.