Анджей Алоїзій Анквич гербу Абданк (пол. Andrzej Alojzy Ankwicz; 22 червня 1777, Краків — 26 березня 1838, Прага) — граф, польський шляхтич, римо-католицький релігійний діяч. Примас Галичини і Володимирії, Львівський і Празький латинський архієпископ.
| Анджей Алоїзій Анквич Andrzej Alojzy Ankwicz | |
| Портрет Анджея Анквича | |
| 1814 — 1833 | |
|---|---|
| Обрання: | 1814 |
| Інтронізація: | 1814 |
| Конфесія: | римо-католик |
| Церква: | Римо-католицька |
| Попередник: | Каєтан Кіцький |
| Наступник: | Франц Лушін |
| |
| 1833 — 1838 | |
| Церква: | Римо-католицька |
| Альма-матер: | Краківський та Віденський університети |
| Науковий ступінь: | доктор |
| Діяльність: | римо-католицький релігійний діяч |
| Національність: | поляк |
| Громадянство: | Австрійська імперія |
| Народження: | 22 червня 1777 Краків, Річ Посполита |
| Смерть: | 26 березня 1838 (60 років) Прага, Королівство Богемія, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія[…] |
| Похований: | Собор святого Віта |
| Династія: | Анквичі |
| Батько: | Юзеф Анквич |
| Мати: | Анна з Біберштайн Старовейська |
| Анджей Анквич у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Народився 22 червня 1777 року в м. Краків (нині Польща). Батько — Юзеф Анквич гербу Абданк, сондецький каштелян, отримував пенсію від царя Московії, був повішений 9 вересня 1794 під час повстання Костюшка. Мати — дружина батька Анна з Біберштайн Старовейська.
Навчався у Кракові та Відні, вивчав право, захистив докторський ступінь. 1810 року захистив докторат з теології та отримав капланське свячення. Потім став оломоуцьким каноніком та директором богословських студій в Оломоуці. Пізніше львівський латинський архієпископ Каєтан Кіцький запросив його до Львова на посаду свого генерального вікарія. 1814 року призначений львівським латинським архієпископом. Цісар Франц І 13 лютого 1817 року підписав рескрипт, яким А. Анквич отримував титул Примаса Галичини і Володимирії. Після відновлення діяльності Львівського університету був призначений його ректором.
Один з головних противників поширення освіти серед українців (русинів): добився від цісарського двору заборони книгодрукування руською мовою. Після заснування у жовтні 1817 року в Перемишлі греко-католицького дяко-вчительського інституту владою було введено заборону навчання у ньому українською (руською) мовою. Митрополит Михайло Левицький звернувся до цісаря, який наказав створити комісію з 11 геб. радників, 4 духовних осіб (від русинів — Левицький, Іван Могильницький, від поляків-католиків — Анквіч, канонік Манасєвіч), більшість поляків висловились проти українських шкіл, Анквіч заявив:
| в Галичині, як частині давньої Польщі, може бути лише польська мова народною і польські школи. |
Завдяки його сприянню костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у Язловці став парафіяльним 1824 року. У 1824 році також освятив костел у Львові (нині церква святої Анни). 18 травня 1828 р. консекрував костел в Куткорі. 22 червня 1828 року освятив костел у Новому Милятині.
1833 року призначений архієпископом празьким.
Помер 26 березня 1838 року в м. Прага (Австрійська імперія, нині Чехія).
Примітки ред.
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ Sejm-Wielki.pl — 2002.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #144047187 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Dr. Constant v. Wurzbach Ankwitz Graf Skarbek auf Posławice, Andreas Alois // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 1. — S. 44.
- ↑ . Архів оригіналу за 1 травня 2015. Процитовано 6 квітня 2015.
- ↑ ks. Umiński J. Ankwicz Andrzej Alojzy hr. z Posławic Skarbek (1774—1838)… — S. 115.
- Nieć J. Ankwicz Józef (†1794) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa (Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane), 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 115—116. (пол.)
- Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок ХІХ ст.). — Львів : Світ, 1996. — С. 150. — ISBN 5-7773-0359-5.
- Там само. — С. 152.
- В. Верига посилається на працю Володимира Гнатюка «Національне відродження австро-угорських українців (1772—1880 рр.)». — Відень, 1916. — С. 11.
- Підставка Р., Рибчинський О. Параіяльний костел Воскресіння Найсвятішої Панни Марії // Язловцю — 640. — Збараж, 2013. — 128 с. — С. 91—93.
- Проців І. Церква й монастир Святої Анни у Львові: сторінки історії // Вісник Львівської національної академії мистецтв. Вип. 28. — С. 224.
- . Архів оригіналу за 22 лютого 2015. Процитовано 9 січня 2015.
- Nowacki D. Kościół p. w. Świętego Krzyża i dom zakonny (plebania) w Milatynie Nowym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Antykwa», 1996. — T. 4. — 211 s., 402 il. — S. 68. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
Джерела ред.
- ks. Umiński J. Ankwicz Andrzej Alojzy hr. z Posławic Skarbek (1774—1838) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa (Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane), 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 115. (пол.)
Посилання ред.
- Archbishop Andrzej Alojzy Ankwicz † [ 1 травня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)