Артур Антонович Анатра (рос. Артур Антонович Анатра; нар. 1878, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія — пом. 1942, Ла-Гаренн-Коломб, Франція) — одеський підприємець, мільйонер, один із засновників Одеського аероклубу (ОАК) (найпершого в Україні), засновник та власник авіаційного заводу «Анатра». Видавав в Одесі ілюстрований журнал «Зоря авіації».
| Артур Анатра | |
|---|---|
| Артур Анатра | |
| | |
| Народився | 1875 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер | 1943 Італія |
| Підданство | Російська імперія |
| Національність | італієць |
| Діяльність | авіапромисловець |
| Alma mater | Імператорський Новоросійський університет |
| Батько | Антоніо Анжелович Анатра |
| Мати | Марія Кузьмівна Котронео |
| Нагороди | |
|
Життєпис ред.
Перші роки ред.
Народився 29 грудня 1878 в Одесі в сім'ї Антоніо Анжеловича Анатри, що належала до купців-переселенців італійського походження, чия діяльність багато в чому сприяла розвитку Одеси і залишила яскравий слід в її історії. Його дід, Анжело Анатра, заповзятливий сицилійський моряк, спочатку будував човни і перевозив товари та пасажирів між берегом і суднами в Одеському порту 1830-х («човнярі»), з часом став купцем-негоціантом і домовласником, організував компанію портових вантажників («дрягелів») і суднове агентство, займався громадською діяльністю і благодійністю.
Антоніо Анатра (батько Артура) і його брати — Анжело, Йосип і Варфоломій — продовжили справу, розпочату їх батьком.
У 1875 заснована торгово-промислова фірма «Брати Анатра», яка складалася із експортного дому, борошномельного млина та пароплавства, що стало одним з найбільших приватних Чорноморських пароплавств. Фірма спеціалізувалася на транспортуванні хлібних вантажів, здійснюючи перевезення від Запоріжжя і Вознесенська до Одеси (успішно конкуруючи в цьому з судами РТПіТу), а також на виробництві та експорті зернопродуктів. В Одеському державному архіві зберігається свідоцтво «Про почесне громадянство», яке містить інформацію щодо високого статусу сім'ї Анатра:
|
Закінчивши 3-тю гімназію Одеси, Артур Анатра навчався на фізико-математичному факультеті Імператорського Новоросійського університету, в архіві якого зберігся документ, підписаний його Ректором:
У наступні роки, не пориваючи зв'язку з університетом, був активним членом Товариства сприяння академічного життя Одеського університету. |
Кар'єра ред.
Підтримував багато новацій, що характеризували життя Одеси початку ХХ століття. При його фінансовому сприянні в Одесі на вулиці Гаванній, 13 був відкритий перший у місті стаціонарний кінотеатр «Мулен-руж».
У 1907 узяв участь в одніх з перших на території Російської імперії автомобільних перегонах, організованих також за його фінансової підтримки. Перегони проходили з Одеси до Миколаєва за участю 28 автомобілів. Про інтерес Артура до автомобілів свідчить і той факт, що літня резиденція Одеського автомобільного товариства розташовувалася при відділенні заводу «Анатра» на вулиці Леонтовича, 17.
Зацікавившись повітроплаванням, Артур Анатра стає одним з засновників Одеського аероклубу (ОАК), який був заснований у березні 1908, а потім і його президентом (1910—1918), змінивши на цій посаді барона Олександра Каульбарса. На свої кошти він відряджає за кордон пілота клубу Бартоломео Катанео з метою придбання для ОАК два аероплани «Блеріо».
8 (21) березня 1910 на біговому полі Одеського іподрому відбулися перші показові польоти Михайла Єфімова, який повернувся до Одеси після закінчення авіашколи в Мурмелоні-ле-Гран. В присутності великої кількості глядачів (близько 100 000) він здіймався в небо п'ять разів. Третій політ був здійснений з першим пасажиром — президентом ОАК Артуром Антоновичем Анатрою, який одразу після приземлення сказав репортерам:
|
Хоча політ тривав всього чотири хвилини, він все ж вирішив придбати аероплан для особистого користування. На одеській виставці 1910, одним з найцікавіших відділів був відділ повітроплавання, організований аероклубом. Головою експертної комісії з повітроплавного відділу був Артур Антонович Анатра.
Одеська Авіашкола ред.
15 червня 1910 за ініціативою Артура Анатри, яка була підтримана Командувачем військами Одеського Військового округу генерал-ад'ютантом Миколою Зарубаєвим, при Одеському аероклубі відкритий військово-авіаційний клас з безкоштовною формою навчання. Для його облаштування Артур Анатра, який займав також посаду Віце-президента Новоросійського товариства заохочення кіннозаводства, надав іподром цього товариства і подарував аероплан «Луї Блеріо». Поблизу бігового кола та трибун був встановлений ангар. Начальником військово-авіаційного класу став завідувач повітроплавальним парком Аероклубу, помічник командувача Одеським морським батальйоном підполковник Х. Ф. Стаматьєв.
У 1911 авіаційний клас був перетворений на авіашколу, при якій було відкрито відділення з платною формою навчання для цивільних осіб. В офіційному Звіті про діяльність Одеського аероклубу 1911 року за підписом Артура Анатри було сказано:
|
До початку 1916 школа, що отримала ім'я Великого князя Олександра Михайловича, налічувала близько 100 курсантів з відповідним числом викладацького складу і розташовувалася біля Стрільбіщного поля (з 1960-х частина терену одеського Південно-Західного житлового масиву «Черьомушки»). Йшло будівництво нових корпусів, розрахованих на 200 учнів. У програмі навчання авіашколи, спрямованої в УВВФ 1 грудня 1916 року, значилися такі елементи пілотажу: ковзання, крутий віраж, переставлення, штопор, мертва петля та бій у повітрі.
З 1916 починає видавати журнал «Зоря авіації» під редакцією І. Радецького, який підписувався: «І. М. Радецький, почесний секретар Школи авіації в Одесі». Журнал виходив з 1916 до початку 1917
Авіабудування ред.
У 1911 на базі авіаремонтних майстерень ОАК був заснований Одеській авіабудівний завод А. Анатри.
10 червня 1913 завод отримав замовлення на 5 літаків «Фарман-IV», яке через 5 місяців успішно виконав. Саме на літаку цього типу Артур Анатра вперше в історії української авіації виконав політ як пасажир.
Протягом наступних чотирьох років завод випускав літаки «Фарман», «Nieuport», «Вуазен» і «Morane-Saulnier» за французькими зразками. Паралельно, з 1915 почалося виробництво власних літаків: «Анатра Анаде», «Анатра ВІ», «Анатра Д», «Анатра Анасаль». Останній був найуспішнішою моделлю, яка вдало проявила себе у першій світовій війні. На початку 1917 завод виробляв до 100 літаків на місяць.
У 1914 купив у Сімферопольської міської управи терен біля річки Слов'янки, де побудував ще один авіазавод, який у 1918 був вивезений німецькими військами. Район біля терену заводу і досі називається «Анатра».
У 1919 емігрував до Франції, де він і помер 1 січня 1942.
За радянських часів завод в Одесі відновили, він називався «Одеський авіаремонтний завод 7». На сьогодні завод працює як Державне підприємство Міністерства оборони України «Одесавіаремсервіс». У квітні 2011 підприємство урочисто відзначило своє сторіччя.
Примітки ред.
- ↑ Книга реєстрації актів цивільного стану. Nanterre (Hauts de Seine, France), 1941—1945.
- Михаил Мейзерский. Одесса: итальянский след. — 2011. Архівовано з джерела 6 серпня 2014. Процитовано 2013-05-21.(рос.)
- авторский коллектив. Первые кладбища Одессы / редактор и составитель М. Б. Пойзнер. — 1. — Одесса : ТЭС, 2012. — С. 474. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2389-55-5.(рос.)
- А. Захаров. «Благополучный Херсон» — город проблем [ 25 травня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ В. Н. Нахапетов, В. Ю. Тищенко, А. М. Шевченко. Полёт сквозь столетие. — Харьков : Майдан, 2005. — 221 с. — (Очерки истории завода) — 2000 прим. — ISBN 966-372-013-1.(рос.)
- Прес-служба ОНУ імені І. І. Мечникова. «Сто років в авіації». — .
- Где находился кинотеатр «Мулен-руж» в старой Одессе?. — 2012. — 29 грудня. з джерела 25 травня 2014. Процитовано 2013-05-21.(рос.)
- Автомобильная гонка Одесса – Николаев. — Русские слово, . з джерела 25 травня 2014. Процитовано 2013-05-21.
- В. Каменев. Взлет с ипподрома. — 2012.
- Ф. Каменецкий. «Второе столетие — полёт нормальный». — Порто-Франко, 2011. — № 39 (1086) (14 жовтня).
- «Искры» № 24, 17 червня 1912 г.
- Е. Краснова, А. Дроздовский «Дорогие наши Черемушки!» [ 22 серпня 2016 у Wayback Machine.], «Всемирные одесские новости» № 3 (77), декабрь 2010 (рос.)
- «А. Анатра и авиация в Одессе» [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.] «Заря авиации» № 2, август 1916 (рос.)
- В. Бычков. «Тайна Арцеулова» [ 2 березня 2013 у Wayback Machine.], retroplan.ru.
- Т. Щурова. «Перемога над страхом» [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.], odessitclub.org.
Посилання ред.
- aviastory.com.ua [ 6 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Retroplan: Деятельность завода Артура Анатра [ 12 березня 2013 у Wayback Machine.]
- Airwar: літаки Анатра [ 12 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Airwar: Анатра Анаде [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Airwar: Анатра Анасаль [ 14 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Анатра в Одесі — пам'ятник літаку Анатра «Анасаль» [ 14 березня 2012 у Wayback Machine.]
Література та джерела ред.
- В. Н. Нахапетов, В. Ю. Тищенко, А. М. Шевченко. Полёт сквозь столетие. — Харьков : Майдан, 2005. — 221 с. — (Очерки истории завода) — 2000 прим. — ISBN 966-372-013-1. (рос.)
| Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |