Алізари́н (1,2-дигідроксоантрахінон) C14H8O4 — один з найвідоміших органічних барвників. Оранжево-червоні кристали або буро-жовтий порошок; температура плавлення = 290 °C; температура кипіння = 430 °C. Розчинність у воді 0,034 г в 100 мл при 100 °C. Дуже добре розчинний в етанолі; розчинний у гарячому метанолі, бензолі, оцтовій кислоті, сірковуглеці, піридині і в розчинах лугів. З багатовалентними металами дає забарвлені комплексні солі. Легко переганяється. Перекристалізовують з етанолу. Як pH-індикатор має дві області переходу забарвлення: від pH 5,9 до 7,0 з жовтої в темно-рожеву; від pH 10,1 до 12,0 з темно-рожевої у фіолетову.
| Алізарин | |
|---|---|
| Систематична назва | Алізарин |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 72-48-0 |
| PubChem | 6293 |
| Номер EINECS | 200-782-5 |
| KEGG | C01474 |
| ChEBI | 16866 |
| SMILES | C1=CC=C2C(=C1)C(=O)C3=C(C2=O)C(=C(C=C3)O)O |
| InChI | InChI=1S/C14H8O4/c15-10-6-5-9-11(14(10)18)13(17)8-4-2-1-3-7(8)12(9)16/h1-6,15,18H |
| Номер Бельштейна | 1914037 |
| Номер Гмеліна | 34541 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | C14H8O4 |
| Молярна маса | 240,20 г/моль |
| Тпл | 289 °C |
| Ткип | 430 °C |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки |
Добування та одержання Редагувати
Відомий у застосованні як натуральний барвник із давнини. Раніше Алізарин добували з коренів рослини марени.
Вперше синтезований з антрацена в 1869 році К. Гребе і Карлом Ліберманом. Синтез Алізарину був першим синтезом природного барвника. Втратив промислове значення текстильного барвника у 1950-ті роки через складну технологію забарвлення.
В техніці Алізарин одержують окисленням антрахінону.
Застосування Редагувати
Барвники групи Алізарин використовують для фарбування тканин. Застосовують для виявлення алюмінію, фтору, германію, ніобію, торію, титану, цирконію. ніобію і танталу. Фотометричним з алізарин визначають алюміній, цирконій і фтор.
Література Редагувати
- Реактивы для технического анализа: Справ. изд./Коростелев П. П. М.: Металлургия, 1988, 384 с. ISBN 5-229-00091-0
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
| Це незавершена стаття про органічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Alizarin