Алмазбе́к Шаршенович Атамба́єв (кирг. Алмазбек Шаршен уулу Атамбаев, нар. 17 вересня 1956, с. Аршані) — президент Киргизстану (2011—2017), прем'єр-міністр уряду (2010—2011), голова Соціал-демократичної партії Киргизстану. Почесний президент Федерації самбо Киргизстану.
| Алмазбек Шаршенович Атамбаєв | |
|---|---|
| кирг. Алмазбек Шаршен уулу Атамбаев | |
| | |
| 3-й Президент Киргизстану | |
| 1 грудня 2011 — 24 листопада 2017 | |
| Попередник | Роза Отунбаєва (в.о.) Курманбек Бакієв |
| Наступник | Сооронбай Жеенбеков |
| 15-й Прем'єр-міністр Киргизстану | |
| 17 грудня 2010 — 1 грудня 2011 | |
| Попередник | Роза Отунбаєва |
| Наступник | Омурбек Бабанов |
| 12-й Прем'єр-міністр Киргизстану | |
| 29 березня 2007 — 28 листопада 2007 | |
| Попередник | Азімбек Ісабеков |
| Наступник | Іскендербек Айдаралієв |
| Міністр промисловості, торгівлі та туризму Киргизстану | |
| вересень 2005 — квітень 2006 | |
| Попередник | в. о. Туратбек Джунушаліев |
| Наступник | Медетбек Керимкулов |
| Народився | 17 вересня 1956 (67 років) Арашанd, Кантський районd, Чуйська область, Киргизька РСР, СРСР |
| Відомий як | політик, економіст |
| Громадянство | СРСР→ Киргизстан |
| Національність | киргиз |
| Освіта | Московський інститут управління |
| Alma mater | Державний університет управлінняd (1980) |
| Політична партія | голова Соціал-демократичної партії Киргизстану |
| Батько | Шаршен Атамбаєв |
| У шлюбі з | Raisa Atambayevad |
| Діти | є діти |
| Професія | інженер-економіст, організатор управління виробництвом |
| Релігія | сунізм і іслам |
| Нагороди | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис Редагувати
Народився 17 вересня 1956 року, в селі Аршані, Ворошиловського району, Фрунзенської області, Киргизької РСР.
1980 закінчив Московський інститут управління за спеціальністю інженер-економіст, організатор управління виробництвом.
1989 зайнявся бізнесом. У 1995—2000 був депутатом киргизстанського парламенту.
Після Тюльпанової революції у 2005—2006 був міністром промисловості Киргизстану, у 2007 займав посаду прем'єр-міністра країни.
Після квітневої революції 2010 став заступником глави тимчасового уряду, проте 13 липня подав у відставку.
Виставляв свою кандидатуру на посаду прем'єр-міністра Киргизстану, не здобув необхідної підтримки в парламенті. Втім 17 грудня 2010 затверджений на посаді голови уряду — він став першим прем'єр-міністром країни після прийняття нової конституції.
30 жовтня 2011 в першому турі виборів його було обрано президентом Киргизстану. Вступив на цю посаду 1 грудня 2011.
21 травня 2015 — підписав закон, яким приєднав країну до Євразійського економічного союзу
2017 року добровільно пішов у відставку з посту президента. З того часу знаходиться в опозиції до чинної влади. Після відставки живе в резиденції селищі Кой-Таш, в підгір'ї за 20 км від Бішкеку.
Кримінальне провадження Редагувати
Генпрокуратура Киргизстану заявляла, що має підстави для порушення кількох кримінальних справ проти Атамбаєва. Його кілька разів викликали на допит, але він відмовлявся приїжджати.
Атамбаєву інкримінують причетність до незаконного збагачення, незаконного заволодіння земельною ділянкою, корупції при модернізації ТЕЦ Бішкека, у звільненні 2013 року кримінального авторитета Азіза Батукаєва.
7 серпня 2019-го резиденцію Атамбаєва штурмували спецпризначенці. 8 серпня його було затримано, після довгих перемовин він здався силовикам. Алзамбека за допомогою конвою вивезено з резиденції.
Під час штурму снайпер вбив одного зі співробітників спецназу «Альфа» з гвинтівки, оформленої на ім'я Атамбаєва. 12 грудня 2019-го Алмазбекові було пред'явлено звинувачення у вбивстві. 19 травня 2020-го проведена експертиза довела, що залишок кулі на одязі застреленого спецназівця свідчить, що постріл було здійснено з гвинтівки Атамбаєва.
23 червня Атамбаєва було визнано винним в незаконному звільненні чеченського «злодія в законі» кримінального авторитета Азіза Батукаєва. Атамбаєва було засуджено до 11 років і двох місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. У Атамбаєва конфіскували кілька автомобілів, земельні ділянки, нерухомість та інші активи. 30 листопада Верховний суд Киргизстану скасував вирок, а справу Атамбаєва щодо незаконного звільнення Батукаєва було надіслано на новий розгляд.
Зовнішня політика Редагувати
2011 — незабаром після обрання президентом, побував у Туреччині і підписав угоду з президентом Абдуллою Гюлем, в якій погодили збільшення товарообігу між країнами з $300 млн 2011 року до $1 млрд до 2015 року, а також була підписана угода на залучення турецьких інвестицій в економіку Киргизстану на суму $450 млн протягом наступних декількох років.
Взаємини з Росією Редагувати
Атамбаєв неодноразово позиціонував себе як проросійський політик. Він оголосив вступ Киргизстану до Митного союзу, забезпечив виведення американської військової бази з країни 2014 року, і говорив про необхідність більш тісних економічних відносин з РФ, в якій працює принаймні 500 тис. киргизстанців. Тим не менш, також висловив побажання, щоб домогтися більшої економічної і енергетичної незалежності від Росії.
На початку 2012 року зустрічався у Москві з прем'єр-міністром Росії Медведєвим, він закликав до повернення Росією Боргу у $15 млн за використання авіабази в Канті.
Нагороди Редагувати
- Президентський орден Сяйво (Грузія, 2013)
Виноски Редагувати
- Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- Munzinger Personen
- . Архів оригіналу за 21 травня 2015. Процитовано 21 травня 2015.
- . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 7 серпня 2019.
- . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 8 серпня 2019.
- . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
- . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 19 травня 2020.
- . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
- . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 листопада 2020.
- 20 Jan 2012 (20 січня 2012). . Atimes. Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 26-09-2016. (англ.)
- ІТАР-ТАРС, 1 листопада 2011
- . Central Asia Online. 29 грудня 2011. Архів оригіналу за 20 червня 2013. Процитовано 26-09-2013.
- . EurasiaNet. 26 лютого 2012. Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 26-09-2013. (англ.)
- . IDFI (англ.). Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 10 травня 2019.