Алесь Адамович, (повне ім'я та прізвище: Аляксандар Міхайлавич Адамович; 3 вересня 1927, Мінська область, Білорусь — 26 грудня 1994 року, Москва, Росія) — білоруський радянський письменник і критик, професор і член-кореспондент академії наук Білорусі, доктор філософії в галузі філології; член Верховної Ради СРСР (1989-92).
Алесь Адамович | |
---|---|
біл. Алесь Адамовіч | |
Ім'я при народженні | Аляксандар Міхайлавіч Адамовіч |
Народився | 3 вересня 1927[…] Kanyukhid, Hrozaŭski Sieĺsavietd, Q4148667?, Мінський округ, Білоруська РСР, СРСР |
Помер | 26 січня 1994 (66 років) Москва, Росія ·інфаркт міокарда |
Поховання | Глуша |
Країна | СРСР Білоруська РСР |
Діяльність | прозаїк, сценарист, публіцист |
Alma mater | філологічний факультет БДУ (1950) і Вищі курси сценаристів і режисерівd (1966) |
Мова творів | білоруська і російська |
Роки активності | 1953 — 1994 |
Жанр | проза і публіцистика |
Членство | СП СРСР, СЖ СРСР і СК СРСР |
Партія | Білоруський народний фронт |
Мати | Hanna Tychynad |
Родичі | Uladzimir Tychynad і Mikhail Tychinad |
Нагороди | |
Премії | Державна премія БРСР (1976) |
| |
Алесь Адамович у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народився 3 вересня 1927 в сім'ї службовців. Мати під час Другої світової війни, рятуючи сина від вигнання до Німеччини, в шкільному свідоцтві виправила дату його народження на більш пізню. Під час окупації воював у партизанському загоні.
Починаючи з 1944 року відновив свою освіту. Після війни навчався в Леніногорського гірничо-металургійному технікумі. Закінчив філологічний факультет Білоруського державного університету (1950) аспірантуру (1953), московські Вищі дворічні курси сценаристів і режисерів (1964). Починаючи з 1950-х років, у Мінську, Адамович працював в області філології та літературної критики; а пізніше і в кінематографі. У 1954—1962 працював в Інституті літератури ім. Я. Купали АН БРСР. Доктор філологічних наук (1962). У 1962—1966 викладав в МДУ курс білоруської літератури, був усунений від викладання за відмову підписати лист із засудженням Ю. Даніеля і А. Синявського. З 1967 по 1987 рік знову працював в Інституті літератури ім. Я. Купали АН БРСР (з 1976 — завідувач сектора). Був членом Спілки письменників СРСР з 1957 року У 1976 році був відзначений Державною премією Білорусі в галузі літератури за Хатинь. З 1986 року жив і працював у Москві. У 1987—1994 — директор Всесоюзного НДІ кінематографії.
Помер від другого інфаркту. Похований у міському селищі Глуша Бобруйського району Могильовської області.
Твори Алеся Адамовича перекладено 21 мовою.
Громадська діяльність ред.
Після Чорнобильської аварії в 1986 р, коли Білорусь постраждала чи не найбільше, Адамович почав активно поширювати факти про катастрофу серед радянської керівної еліти.
У 1989—1991 — народний депутат СРСР від Спілки кінематографістів СРСР, входив до Міжрегіональної депутатської групи. Активно підтримував створення Білоруського Народного Фронту і його ініціативи. Був співголовою громадської ради історико-просвітницького товариства «Меморіал» (з 1989) членом бюро клубу «Московська трибуна» (з 1989), членом Координаційної ради руху «Апрель» (з 1990). У 1989—1992 — Співголова Міжнародного фонду «Допомога жертвам Чорнобиля». Підписав «Лист 42-х». Помер 26 січня 1994 одразу після виступу у Верховному Суді РФ з промовою на захист майнових прав Спілки письменників і Літфонду.
Творчі спілки: Член Спілки письменників СРСР з 1957 в 1986—1991 — член правління, в серпні 1991 — секретар правління, у вересні 1991—1992 — співголова правління. Член Спілки журналістів СРСР з 1967 року. Член Спілки кінематографістів СРСР з 1977. Заступник голови Комісії СРСР у справах ЮНЕСКО (1987). Входив до редколегії журналів «Неман», «Фенікс — ХХ» громадський редакційної ради альманаху «Детектив і політика».
Нагороди та премії ред.
Вибрані праці ред.
Цей розділ потребує доповнення. |
Фантастика у творчості Адамовича ред.
Вже в воєнній повісті Адамовича «Карателі» (1980) з'являються епізоди символіко-фантастичного плану. Під час роботи на сесії Генеральної Асамблеї ООН в складі білоруської делегації (у 1982 році) письменник почав роман «Остання пастораль» (1987—1989), що залишився єдиним суто фантастичним твором письменника, філософську притчу про світ після катастрофи (ядерної війни); троє героїв вижили — російський офіцер, американець і дівчина з неназваної європейської країни — виявляються в «локальному раю» (на острові, що не піддається радіації) заново розігруючи біблійний сюжет про гріхопадіння.
Повісті та оповідання ред.
- Партизани, роман (1960-63) і фільм під тією ж назвою.
- Хатинь, виданої в 1972 році, опублікованій в 1976 році.
- Карателів («Карателі»), 1980.
Друкувався як критик (з 1953), прозаїк (з 1960) і публіцист. Твори Адамовича перекладені 21 мовою. Неодноразово друкувався в «Літературній газеті» газеті «Московские новости» журналах «Питання літератури», «Знамя», «Новий світ», «Дружба народів», «Грані».
Критика ред.
- Проблеми з новим мисленням [ 24 грудня 2014 у Wayback Machine.], «іноді спірним листи Алеся Адамовича» був на передньому краї нового мислення в Радянському Союзі.
Сценарій ред.
- Іди і дивись, у співпраці з Елем Климов (Іди і дивись, 1985).
- Франц + Поліна, 2006
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118846043 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Obituary: Ales damovich. The Independent (англ.). 29 січня 1994. Процитовано 28 липня 2022.
- Žurnalisty XX veka : ljudi i sud·by.. Moskva: OLMA-PRESS. 2003. ISBN 5-224-04074-4. OCLC 163631605.
Посилання ред.
- Адамович, Алесь [ 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Алесь Адамович біографія [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- , Білоруський ПЕН-центр
- Алесь Михайлович Адамович, біо- та бібліографії [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- 2004 Lettre Ulysses Award для мистецтва Репортаж номінації «Блокада книга» [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Твори на сайті Lib.ru [ 3 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- http://www.sf-encyclopedia.com/entry/chandler_a_bertram [ 27 травня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.isfdb.org/cgi-bin/ea.cgi?72 [ 20 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Энциклопедия фантастики. Кто есть кто. Под ред. Вл. Гакова, 1995