Александер Ланґе Х'єлланн (норв. Alexander Lange Kielland; 18 лютого 1849, Ставангер — 6 квітня 1906, Берген) — норвезький письменник і драматург.
| Александер К'єлланн | |
|---|---|
| норв. Alexander Kielland | |
| Ім'я при народженні | Александер Ланґе К'єлланн |
| Народився | 18 лютого 1849 Ставангер |
| Помер | 6 квітня 1906 (57 років) Берген |
| Громадянство | Норвегія |
| Діяльність | поезія, драма, сатира |
| Alma mater | Університет Осло і Stavanger Cathedral Schoold |
| Знання мов | норвезька |
| Членство | Норвезька асоціація прав жінокd |
| Роки активності | з 1879 |
| Посада | County Governor of Møre og Romsdald |
| Батько | Jens Zetlitz Kiellandd |
| Брати, сестри | Кітті Ланге Х'єлланн, Jacob Kiellandd і Tycho Kiellandd |
| Діти | Beate Kiellandd і Jens Zetlitz Kiellandd |
| IMDb | ID 0452474 |
|
Життєпис Редагувати
Александер К'єлланн народився 18 лютого 1849 року, Ставангері. Він — правнук моряка і судновласника Габріеля Шанче К'єлланна (Gabriel Schanche Kielland, 1760—1821). Александер виріс в заможній родині промисловців. Його батько, Йєнс Зетліц К'єлланн був консулом. Він бажав, щоби син був не надто прикріплений до грошей і думав про вічне. Тому Александер був направлений на навчання в місцеву церковну школу. Навчався добре, але неохоче. Пізніше в одному з романів він описав враження від шкільної освіти. У вільний час хлопчик любив грати на флейті, малювати та рибалити. Напередодні тринадцятиріччя Александера померла його мати Крістіана Ланге. Через деякий час батько одружився. Мачуха майбутнього письменника виявилася глибоко релігійною людиною, і прийомних дітей виховувала в суворості. У віці сімнадцяти років Александер був заручений з Беатою Рамсланд, дочкою одного з одновірців мачухи. Після закінчення навчання з нареченою він поїхав до Кристіанії, де вивчав право.
У 1871 році Александер отримав юридичну освіту в Осло. У 1889—1890 роках працював журналістом в газеті «Stavanger Avis». У 1891 році був обраний мером рідного Ставангера. Десять років він перебував на цій посаді. 1902 року був призначений губернатором Мере-ог-Ромсдала.
Письменницька кар'єра К'єлланна була незвичною: він рано залишив літературу, перебуваючи на вершині слави. Одна з причин — письменник-реаліст був не готовий до приходу нової романтичної тенденції в норвезьку літературу в кінці XIX століття. Інша причина — Александер хотів зосередитися на політичній кар'єрі. Помер Александер 6 квітня 1906 року в Бергені. Ще з середини 1880-х років він дуже потерпав від задухи, переніс декілька серцевих нападів, набрав зайвої ваги. Це пришвидшило смерть письменника.
Знамениті родичі Редагувати
Його батько, Йєнс Зетліц К'єлланн був консулом. Серед його родичів було багато особистостей у мистецтві і політиці. Сестра Александера — норвезька художниця-пейзажист Кіті Лан. Дядя — відомий політик Якоб Ланге. Двоюрідний брат Аксель Крістіан Зетліц К'єлланн служив дипломатом. Знаменитий архітектор Джейкоб Крісті К'єлланн був племінником Александера.
Творчість Редагувати
Літературну діяльність розпочав у 1878 році. У Парижі він познайомився з Бернсом і показав йому рукопис поезій. Бернс прийшов у захват і допоміг своєму новому другу знайти видавця. Цього ж року вийшла перша книга віршів «Дорога додому» (норв. «Paa Hjemvejen»). Через рік — перша збірка коротких оповідань принесла автору заслужену славу. Його перший роман «Гарман та Ворше» побачив світ у 1880 році. К'єлланн входив до так званої «великої норвезької четвірки» як називали великих письменників Генріка Ібсена, Бернса, Бйорнстьєрне Бйорнсона, Юнас Льє.
Його поезії склали кілька збірок, виданих у Копенгагені у 1879, 1880 та 1882 роках. Тлом багатьох творів письменника були суспільні та економічні зміни в країні. Іронія К'єлланна з кожною книгою була все агресивнішою. Але, на думку критиків, К'єлланн-драматург виявився значно слабшим, ніж К'єлланн-письменник. Твори К'єлланна перекладені багатьма мовами.
Романи Редагувати
- 1880 — «Гарман і Ворше» (норв. «Garman og Worse»);
- 1881 — «Трудівники» (норв. «Arbeidsfolk»);
- 1882 — «Шкіпер Ворше» (норв. «Skipper Worse»);
- 1883 — «Отрута» (норв. «Gift»);
- 1884 — «Фортуна» (норв. «Fortuna»);
- 1886 — «Сніг» (норв. «Sne»);
- 1887 — «Свято Іванового дня» (норв. «Sankt Hans Fest»);
- 1891 — «Якоб» (норв. «Jacob»).
Повісті Редагувати
- 1881 — «Ельсе» (норв. «Else»).
Новели Редагувати
- 1879 — «Новели» (норв. «Novelletter»);
- 1880 — «Нові новели» (норв. «Nye Novelletter»);
- 1882 — «Дві новели з Данії» (норв. «To Novelletter fra Danmark»).
Драми, публіцистика Редагувати
- 1878 — «По дорозі додому» (норв. «Paa Hjemveien»);
- 1880 — «Для Сцени. Три маленькі шматочки» (норв. «For Scenen. Tre Smaastykker»);
- 1886 — «Три параграфа» (норв. «Tre Par»);
- 1887 — «Опікун Бетті» (норв. «Bettys Formynder»);
- 1888 — «Професор» (норв. «Professoren»).
Публіцистика Редагувати
Примітки Редагувати
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Сенюк О. Д. Норвегія. Література // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.