Александар Драгович нім Aleksandar Dragović серб Александар Драговић нар 6 березня 1991 Відень австрійський футболіст се

Александар Драгович (нім. Aleksandar Dragović, серб. Александар Драговић; нар. 6 березня 1991, Відень) — австрійський футболіст сербського походження, центральний захисник сербського клубу «Црвена Звезда» та збірної Австрії з футболу.

Александар Драгович

Александар Драгович

Особисті дані

Народження

6 березня 1991 (32 роки)

Відень

Зріст

186 см

Вага

79 кг

Громадянство

Австрія,
Сербія

Позиція

центральний захисник

Інформація про клуб

Поточний клуб

«Црвена Звезда»

Номер

15

Юнацькі клуби

1997–2007

«Аустрія» (Відень)

Професіональні клуби*

Роки	Клуб	І (г)
2007–2011	«Аустрія» (Відень)	67	(1)
2007–2009	→ «Аустрія II» (Відень)	8	(2)
2011–2013	«Базель»	77	(4)
2013–2016	«Динамо» (Київ)	66	(0)
2016–2021	«Баєр 04»	71	(3)
2017–2018	→ «Лестер Сіті»	11	(0)
2021–	«Црвена Звезда»	52	(4)

Національна збірна**

Роки	Збірна	І (г)
2006	Австрія U-16	1	(0)
2007–2008	Австрія U-17	11	(2)
2008–2009	Австрія U-19	6	(2)
2009–	Австрія	100	(2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 15 травня 2022.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 29 березня 2022.

Александар Драгович у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Ранні роки Редагувати

Батьки Драговича родом з містечка Гроцка у передмісті Белграда, але переїхали до Австрії ще до народження сина. Свого біологічного батька Александар ніколи не бачив, і жив з вітчимом, що працював кухарем. Але найбільше вихованням Александра займався його дідусь, коли батьки хлопця на три роки поїхали працювати на Нідерландські Антильські острови. Саме дід відправив п'ятирічного Александара у футбольну школу місцевої «Аустрії». Кілька років Драгович займався і навчанням, і тренуваннями, але клубна академія була занадто далеко від будинку, і внаслідок підліток вирішив сконцентруватися на футболі.

Драгович пройшов усі сходинки навчання в академії віденського клубу, після чого був зарахований до складу аматорської команди «Аустрії».

«Аустрія» Редагувати

Александар Драгович під час виступів за «Аустрію». 22 квітня 2009 року

Потрапивши 6 травня 2008 року у віці 17 років до заявки на матч «Аустрії-2», яка виступала в Ерсте-лізі проти «Граткорну», молодий півзахисник заключні два матчі сезону 2007/08 провів уже в основному складі, зазнавши разом із товаришами по команді домашньої поразки від «Карнтена» — 0:1, а потім здобувши виїзну перемогу над «Шваненштадтом» — 2:0, заробивши при цьому на 50-й хвилині свою першу на професійному рівні жовту картку.

Дебют Драговича, який підписав із «Аустрією» річний контракт, стався в австрійській Бундеслізі 13 травня 2008 року у грі другого туру проти «Капфенберга» (2:2). Драгович провів на полі останні 15 хвилин матчу, вийшовши на заміну замість Маріо Базіни. У своєму першому сезоні він взяв участь у чемпіонаті в 17 матчах, провівши загалом 1202 хвилини. Проте, головним досягненням для Александра в цьому сезоні стала остаточна перекваліфікація його головним тренером команди Карлом Даксбахером у центральні захисники, де його наставником на полі став досвідчений польський ветеран Яцек Бонк. Крім цього в тому сезоні Александар виграв свій трофей, перемігши разом із партнерами по команді у фіналі Кубка Австрії «Адміру Ваккер» — 3:1.

Сезон 2009/10 Драгович уже розпочав вже як основний центрбек, зігравши в австрійській першості 32 матчі й відставши лише на кілька очок від кількох очок від зальцбурзького «Ред Булла», що виграв чемпіонат.

Після цього Драгович провів ще першу половину сезону 2010/11 за віденців, де також був основним центральним захисником команди, зігравши ще 18 матчів за збірну і забивши свій дебютний гол в чемпіонатах.

«Базель» Редагувати

На початку 2011 року приєднався до швейцарського «Базеля». Потрапивши до команди Торстена Фінка, він, пропустивши першу гру другої половини сезону проти «Туна», дебютував 12 лютого в грі проти «Санкт-Галлена», яку його нова команда завершила впевненою перемогою з рахунком 3-0. Після цього новачок без замін відіграв у всіх наступних 16 матчах до кінця чемпіонату, зробивши істотний внесок до здобутого своїм новим клубом звання чемпіонів Швейцарії, причому в останніх сімох вирішальних матчах Суперліги оборона базельців пропустила лише чотири голи.

Наступний сезон для Александара виявився ще більш вдалим. Поряд з перемогою в Чемпіонаті та Кубку Швейцарії, клуб несподівано вдало виступив виступу в груповому етапі Ліги чемпіонів, де «Базель» вже під керівництвом нового тренера Хайко Фогеля вибив «Манчестер Юнайтед» Алекса Фергюсона і вийшов в плей-оф. В першому раунді плей-оф швейцарцям довелося грати проти німецької «Баварії». Після перемоги «Базеля» вдома 1:0 німецька преса розтиражувала слова Драговича про те, що «Баварії» не надто варто сподіватися на свого головного забивалу Маріо Гомеса. «Він форвард так собі. Забиває, зазвичай, лише на добиванні, з пари метрів. Ми його легко прикриємо! Це не суперфорвард». Проте на виїзді Драгович з партнерами поступився німецькій команді з рахунком 7:0, а Маріо Гомес забив чотири голи.

Навесні 2012 року «Базель» виграв Кубок Швейцарії. Трофей переможцям вручав Улі Маурер — відомий політичний діяч, Член Федеральної ради Швейцарії, тоді ще віце-президент країни, з 2013 року — її президент. Драгович, який стояв позаду, ляснув долонею Улі по голові, після чого відвернувся. Без уваги цей епізод не залишився. Виступали з цього приводу навіть депутати та міністри. Говорили про недозволену поведінку по відношенню до представника влади, про санкції. Виступив і сам Маурер, який сказав, що це не застосування фізичної сили, а звичайна зарозумілість молодої людини, що проявилася на тлі емоцій. Офіційні вибачення приніс «Базель», вибачився сам Драгович, який списав все на емоції, що поглинули його. В підсумку австрійця на два матчі дискваліфікували «за неналежну, образливу поведінку та порушення етичних норм», а клуб серйозно оштрафували.

Сезон 2012/13 ознаменувався спадом у грі команди. Із 11 стартових поєдинків чинні чемпіони Швейцарії змогли виграти лише чотири, й Фогеля було відправлено у відставку, а його місце зайняв харизматичний Мурат Якін, який за часів ігрової кар'єри також був захисником. Отримавши вотум довіри від нового наставника, Драгович провів свій найкращий сезон у кар'єрі. Загалом він зіграв 55 матчів, включаючи єврокубки, виграв учергове титул чемпіона Швейцарії та дістався з командою півфіналу Ліги Європи. Крім того у грудні 2012 року Драговича було визнано найкращим захисником швейцарської Суперліги. А за підсумками сезону Александар був визнаний найкращим захисником першості Швейцарії. За версією офіційного сайту УЄФА увійшов до символічної збірної групового турніру Ліги Європи (разом з іншим майбутнім «динамівцем» Бенуа Тремулінасом, а також Євгеном Коноплянкою та тодішнім харків'янином Тайсоном).

Протягом усього сезону центральний захисник «Базеля» був об'єктом пильного інтересу цілої низки клубів англійської Прем'єр-ліги й не тільки. Проте основним кандидатом на придбання австрійського футболіста виступив міланський «Інтер». Селекціонери «Інтера» пильно спостерігали за Драговичем в те міжсезоння, зокрема під час товариського матчу «Базеля» та «Фортуни» з Дюссельдорфа, який з рахунком 3:0 "Базель виграв, після чого вибір на користь Драговича зробив головний тренер міланців Вальтер Маццаррі. Фінансові умови майбутнього контракту були майже вирішені. «Базель» мав отримати 8 мільйонів євро плюс можливі бонуси, а сам гравець отримав би 1,1 млн євро за сезон. Проте в останній момент в переговорах виникла тривала та напружена пауза, яка викликала нерозуміння та досаду у керівництва «Базеля», яке вирішило що «Інтер» поводиться з ними не як з рівноцінним партнером. Саме в цей момент київське «Динамо» виклало клубу і гравцю конкретну пропозицію, проте Драгович спочатку відмовився і навіть провів матч чемпіонату в рамках нового сезону проти «Грассгоппера», але вже незабаром погодився переїхати до України, ставши найдорожчим Австрійським футболістом в історії.

«Динамо» Редагувати

Александр Драгович під час виступів за «Динамо» перед фіналом Кубка України 2014

26 липня 2013 року підписав п'ятирічний контракт з київським «Динамо» і став першим австрійцем в історії команди та другим в усьому чемпіонаті (після Маркуса Бергера). За «біло-синіх» дебютував 11 серпня в домашньому матчі 5-го туру чемпіонату проти одеського «Чорноморця», провівши на полі увесь матч і заробивши жовту картку. Александар відразу став основним захисником киян, утворивши пару центральних захисників з Євгеном Хачеріді, і провів за перший сезон 21 матч у чемпіонаті, а також зіграв в усіх п'яти матчах на кубок, допомігши команді здобути цей трофей. У матчі Ліги чемпіонів УЄФА, проти «Челсі», забив два м'ячі. Один у свої ворота, другий у ворота суперників.

«Баєр 04» Редагувати

Наприкінці серпня 2016 року став гравцем німецького клубу «Баєр 04».

«Лестер Сіті» Редагувати

31 серпня 2017 року був на рік орендований клубом англійської Прем'єр-ліги «Лестер Сіті». Гравцем основи у сезоні 2017—2018 в англійському клубі не став, підміняючи когось із пари основних центральних захисників Вес Морган-Гаррі Магуайр.

Виступи за збірні Редагувати

Александар Драгович у складі національної збірної Австрії. 22 березня 2013 року

Із 16-річного віку залучався до юнацьких збірних команд Австрії різних вікових категорій. Узяв участь у 18 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 4 забитими голами.

Незважаючи на те, що Александар пройшов збірні Австрії різного віку, захисник все одно вважав себе сербом, тому до останнього чекав виклику в сербську національну команду. І лише після того, як зрозумів, що в Белграді про нього не розраховують, прийняв запрошення австрійської федерації.

6 червня 2009 року дебютував за національну збірну Австрії у відбірковій грі ЧС-2010 проти тієї ж таки Сербії. Тоді австрійська збірна програла у Белграді 0:1, а в підсумку завершила кваліфікацію на третьому місці і не пробилась на мундіаль.

Під час відбору на Євро-2012 Драгович вже став основним захисником збірної, проте збірна знову не пробилась на міжнародний турнір, зайнявши у групі 4 місце. Так само Драгович не зміг команді допомогти потрапити на чемпіонат світу 2014 року, зайнявши з командою 3 місце у кваліфікації.

Усього провів у формі головної команди країни 100 матчів, забив 2 голи.

Цікаві факти Редагувати

Уболівальники «Базеля» дали молодому австрійцю прізвисько «Драго» на честь відомого кінематографічного персонажа, втіленого на екрані Дольфом Лундгреном.
Кумиром футболіста є сербський тенісист Новак Джокович, а серед футболістів найбільше симпатизує грі захисника Неманьї Видича.
Дідусь Александара все життя підтримував «Црвену Звезду», що і передав онуку, з яким неодноразово був на місцевій «Маракані».
Дружить з переможцем Ліги чемпіонів Давідом Алабою, з яким знайомий з раннього дитинства, коли вони разом виступали за дитячу команду «Аустрії» та збірні країни різних вікових категорій.
Перед матчем-відповіді 1/8 фіналу Ліги чемпіонів сезону 2011—2012 років пообіцяв у разі виходу «Базеля» в наступний раунд, бігатиме по одній з головних вулиць Відня Кернтнерштрассе голяка, проте швейцарці той матч розгромно програли 0-7.
У виїзній зустрічі з «Серветтом» Драго забив два голи, але святкуючи другий занадто агресивно, на думку судді, привітав уболівальників суперника, за що був вилучений з поля.
Незважаючи на те, що народився і прожив все життя в Австрії, вважає себе сербом.