www.wikidata.uk-ua.nina.az

Албазинці кит спр 阿尔巴津人 піньїнь āěrbājīnrén китайці нащадки російських козаків поселенців прикордонного з Китаєм острогу

Албазинці

Албазинці ( кит. спр. 阿尔巴津人, піньїнь: āěrbājīnrén ) - китайці, нащадки російських козаків - поселенців прикордонного з Китаєм острогу Албазін, заснованого Никифором Чернігівським в 1665 на Амурі (нині с. Албазино ( Амурської області ) на передбачуваному місці розташування фортеці даурського князя Албази.

Історія Редагувати

Нащадки козаків-албазинців на православній літургії наприкінці ХІХ століття.

1 червня 1685 року фортеця була обложена великим цинським військом (за різними даними, від 5 до 10 тис. людина). Після здачі острогу 26 червня частину козаків (45—50 осіб) із сім'ями було відведено до Пекіна . Імператор, який правив під девізом « Кансі », вирішив зарахувати їх до своїх військ як приклад для інших, сподіваючись переманити на свій бік та інших козаків. Албазинці були зараховані до маньчжурських « прапорних військ », для них спеціально створили Російську сотню у складі «Жовтого з облямівкою прапора». З полонених албазинців лише 12 людей не побажали стати цинськими гвардійцями та вирішили повернутися до Росії. Загалом у цинські війська перейшли щонайменше 100 козаків, чи, як його називали китайці, «ло-ча». Це були найменш лояльні до російського царя елементи. Козаки отримували дуже хорошу платню, грошові подарунки, землі у вічне користування та будинки.

Спочатку на чолі Російської сотні при дворі цинського імператора були лише росіяни, що робилося, як і саме створення цієї частини, з пропагандистською метою. Але з укладанням 1689 року між Росією та Цінською імперією Нерчинського договору політичне значення цієї сотні стало падати, і згодом вона стала регулярною частиною гвардії під командуванням одного з принців Маньчжурської династії.

Прізвища та імена полонених були перераховані воєводою Толбузіним у доповіді про оборону Албазіна, проте досі цей архівний документ, виявлений на початку 2000-х років, не опубліковано. Згідно з переказами, що зберігаються нащадками албазинців дотепер, це були сім'ї Яковлєвих, Дубініних, Романових, Хабарових та Холостових. В даний час їх китайські прізвища звучать відповідно як Яо (姚), Ду (杜), Ло (罗), Хе (何) і Хе (贺).

Для здійснення православного богослужіння імператор передав албазинцям і священику Максиму Леонтьєву, що супроводжував їх, буддистський храм, що знаходився в районі їх поселення. Під час залишення Албазина козаки взяли з собою частину церковного начиння та ікон, у тому числі головну святиню Албазина — ікону святителя Миколи Чудотворця (Миколи Можайського).

Оскільки російських жінок із нею майже було, козаки швидко почали змішуватися з маньчжурами. Ті справляли на них свій вплив, і поступово албазинці, покоління за поколінням стали втрачати православну віру, змішуючи її з вірою маньчжурів. Негативне впливало на них і те, що російський цар відступився від них, і тому навіть наступний напрямок православного священика до Пекіна довго не міг виправити ситуацію з дедалі більшою китаїзацією албазинців. У третіх поколіннях албазинців у XVIII столітті росіяни свідчили, що вони майже нічого залишилося з російських чорт . Лише вдома вони тримали, скоріше як фетиші, натільні хрести та іконки, що залишилися від їхніх героїчних дідів та прадідів.

Згадали в Росії про албазинців, коли вирішили відкрити у Пекіні Духовну місію. Щоб відкрити таку установу, треба було довести цинській владі, що для такої місії є паства і що місія потрібна для обслуговування релігійних потреб цієї пастви, а не для шпигунства. Спочатку намагалися обґрунтувати наявність Духовної місії тим, що вона потрібна для торговців, але цинська влада це відхилила, оскільки російських купців тоді в Цинській імперії було небагато, тому албазинців представили ревними православними християнами. У цей час російські посланці постійно нагадували албазинцям, що вони — нащадки славетних козаків, котрі героїчно билися проти ворога, що несли в серці православну віру. У той же час у донесення Центру албазинців представляли як майже асимільованих маньчжурами, причому багато з них «були позбавлені моральних підвалин». Після довгих переговорів і зволікань Росія в 1716 році відкрила в Пекіні Духовну місію.

У 1831 році колонія албазинців у Пекіні налічувала 94 особи. За даними православного священика Пекіна, вже в середині XVIII століття албазинці «вважали всяке заняття негідним їх, створивши свій особливий тип жителів Пекіна як спадкоємних імператорської гвардії. Зарозумілі у своїй поведінці, горді своїм привілейованим становищем, що не знають, що їм робити зі своїм вільним часом, вони бродили вулицями, відвідуючи чайні та готелі, ресторани та театри, і стали вдаватися до опієкуріння. Поступово вони стали духовно і фізично вироджуватися, впавши у борги та потрапивши до рук лихварів». У 1896 році священики і просто росіяни, що потрапляли до Китаю, писали, що албазинець «в моральному відношенні в кращому разі — дармоїд, який живе подачками, а в гіршому — п'яниця і шахрай».

Під дією православних місіонерів наприкінці ХІХ століття, які розпочали особливо активну роботу з албазинцями, останні «переродилися і стали великими прихильниками православ'я». На той час у Пекіні та інших великих містах їх налічувалося близько тисячі людей. Вже тоді вони через зв'язок з православними священиками потрапили в «чорний список» антиіноземних таємних товариств, які домагалися вигнання іноземців з Цинської імперії та усунення їхнього впливу. Тоді багато албазинців працювали при Російській духовній місії.

В 1900 році сотні їх, у тому числі жінки, діти та люди похилого віку, були вбиті під час Боксерського повстання . При цьому православні священики, які залучили їх до роботи, через яку вони загинули, бігли до Посольського кварталу Пекіна, де сховалися за багнетами міжнародних військ. У ті дні загинуло щонайменше 300 албазинців на чолі зі священномучеником Митрофаном Цзі . На місці їх поховання на території Пекінської духовної місії був споруджений храм в ім'я святих мучеників (зруйнований в 1956 році за вказівкою П. Ф. Юдіна, посла СРСР у КНР ), а самі мученики прославлені в лику місцевошановних святих святих пам'ять 11 липня). Інші, опинившись перед вибором — зречення віри чи смерті, — обрали перше і зберегли собі життя.

До приходу білогвардійців до Китаю албазинці носили китайський одяг, «мали китайську подобу», погано говорили російською, але сповідували православ'я. Вже в другій половині 1920-х років багато албазинців працювали в російських емігрантських газетах, добре володіючи пером, добре знаючи китайську специфіку і маючи безліч корисних для своєї роботи контактів.

Після приходу до влади в Китаї комуністів албазинці з кінця 1950-х років швидко асимілювалися з китайцями. Цьому сприяла політика Мао Цзедуна на викорінення всього іноземного, що особливо яскраво виявилося під час культурної революції.

До 2000 року в Китаї проживало близько 250 албазинців — переважно в Пекіні та Тяньцзіні, а також невелика частина у провінції Хейлунцзян. Майже ніхто з них не знає російської мови . Позбавлені можливості молитися в храмі (у Пекіні від часу « культурної революції » не було жодного православного храму), албазинці все ж таки зберігають православну віру.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Фомин С. . Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 31 травня 2009. 

Література Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Albazinci kit spr 阿尔巴津人 pinyin aerbajinren kitajci nashadki rosijskih kozakiv poselenciv prikordonnogo z Kitayem ostrogu Albazin zasnovanogo Nikiforom Chernigivskim v 1665 na Amuri nini s Albazino Amurskoyi oblasti na peredbachuvanomu misci roztashuvannya forteci daurskogo knyazya Albazi Zmist 1 Istoriya 2 Div takozh 3 Primitki 4 Literatura 5 PosilannyaIstoriya Redaguvati nbsp Nashadki kozakiv albazinciv na pravoslavnij liturgiyi naprikinci HIH stolittya 1 chervnya 1685 roku fortecya bula oblozhena velikim cinskim vijskom za riznimi danimi vid 5 do 10 tis lyudina Pislya zdachi ostrogu 26 chervnya chastinu kozakiv 45 50 osib iz sim yami bulo vidvedeno do Pekina Imperator yakij praviv pid devizom Kansi virishiv zarahuvati yih do svoyih vijsk yak priklad dlya inshih spodivayuchis peremaniti na svij bik ta inshih kozakiv Albazinci buli zarahovani do manchzhurskih prapornih vijsk dlya nih specialno stvorili Rosijsku sotnyu u skladi Zhovtogo z oblyamivkoyu prapora Z polonenih albazinciv lishe 12 lyudej ne pobazhali stati cinskimi gvardijcyami ta virishili povernutisya do Rosiyi Zagalom u cinski vijska perejshli shonajmenshe 100 kozakiv chi yak jogo nazivali kitajci lo cha Ce buli najmensh loyalni do rosijskogo carya elementi Kozaki otrimuvali duzhe horoshu platnyu groshovi podarunki zemli u vichne koristuvannya ta budinki Spochatku na choli Rosijskoyi sotni pri dvori cinskogo imperatora buli lishe rosiyani sho robilosya yak i same stvorennya ciyeyi chastini z propagandistskoyu metoyu Ale z ukladannyam 1689 roku mizh Rosiyeyu ta Cinskoyu imperiyeyu Nerchinskogo dogovoru politichne znachennya ciyeyi sotni stalo padati i zgodom vona stala regulyarnoyu chastinoyu gvardiyi pid komanduvannyam odnogo z princiv Manchzhurskoyi dinastiyi Prizvisha ta imena polonenih buli pererahovani voyevodoyu Tolbuzinim u dopovidi pro oboronu Albazina prote dosi cej arhivnij dokument viyavlenij na pochatku 2000 h rokiv ne opublikovano Zgidno z perekazami sho zberigayutsya nashadkami albazinciv doteper ce buli sim yi Yakovlyevih Dubininih Romanovih Habarovih ta Holostovih V danij chas yih kitajski prizvisha zvuchat vidpovidno yak Yao 姚 Du 杜 Lo 罗 He 何 i He 贺 Dlya zdijsnennya pravoslavnogo bogosluzhinnya imperator peredav albazincyam i svyasheniku Maksimu Leontyevu sho suprovodzhuvav yih buddistskij hram sho znahodivsya v rajoni yih poselennya Pid chas zalishennya Albazina kozaki vzyali z soboyu chastinu cerkovnogo nachinnya ta ikon u tomu chisli golovnu svyatinyu Albazina ikonu svyatitelya Mikoli Chudotvorcya Mikoli Mozhajskogo Oskilki rosijskih zhinok iz neyu majzhe bulo kozaki shvidko pochali zmishuvatisya z manchzhurami Ti spravlyali na nih svij vpliv i postupovo albazinci pokolinnya za pokolinnyam stali vtrachati pravoslavnu viru zmishuyuchi yiyi z viroyu manchzhuriv Negativne vplivalo na nih i te sho rosijskij car vidstupivsya vid nih i tomu navit nastupnij napryamok pravoslavnogo svyashenika do Pekina dovgo ne mig vipraviti situaciyu z dedali bilshoyu kitayizaciyeyu albazinciv U tretih pokolinnyah albazinciv u XVIII stolitti rosiyani svidchili sho voni majzhe nichogo zalishilosya z rosijskih chort Lishe vdoma voni trimali skorishe yak fetishi natilni hresti ta ikonki sho zalishilisya vid yihnih geroyichnih didiv ta pradidiv Zgadali v Rosiyi pro albazinciv koli virishili vidkriti u Pekini Duhovnu misiyu Shob vidkriti taku ustanovu treba bulo dovesti cinskij vladi sho dlya takoyi misiyi ye pastva i sho misiya potribna dlya obslugovuvannya religijnih potreb ciyeyi pastvi a ne dlya shpigunstva Spochatku namagalisya obgruntuvati nayavnist Duhovnoyi misiyi tim sho vona potribna dlya torgovciv ale cinska vlada ce vidhilila oskilki rosijskih kupciv todi v Cinskij imperiyi bulo nebagato tomu albazinciv predstavili revnimi pravoslavnimi hristiyanami U cej chas rosijski poslanci postijno nagaduvali albazincyam sho voni nashadki slavetnih kozakiv kotri geroyichno bilisya proti voroga sho nesli v serci pravoslavnu viru U toj zhe chas u donesennya Centru albazinciv predstavlyali yak majzhe asimilovanih manchzhurami prichomu bagato z nih buli pozbavleni moralnih pidvalin Pislya dovgih peregovoriv i zvolikan Rosiya v 1716 roci vidkrila v Pekini Duhovnu misiyu U 1831 roci koloniya albazinciv u Pekini nalichuvala 94 osobi Za danimi pravoslavnogo svyashenika Pekina vzhe v seredini XVIII stolittya albazinci vvazhali vsyake zanyattya negidnim yih stvorivshi svij osoblivij tip zhiteliv Pekina yak spadkoyemnih imperatorskoyi gvardiyi Zarozumili u svoyij povedinci gordi svoyim privilejovanim stanovishem sho ne znayut sho yim robiti zi svoyim vilnim chasom voni brodili vulicyami vidviduyuchi chajni ta goteli restorani ta teatri i stali vdavatisya do opiyekurinnya Postupovo voni stali duhovno i fizichno virodzhuvatisya vpavshi u borgi ta potrapivshi do ruk lihvariv U 1896 roci svyasheniki i prosto rosiyani sho potraplyali do Kitayu pisali sho albazinec v moralnomu vidnoshenni v krashomu razi darmoyid yakij zhive podachkami a v girshomu p yanicya i shahraj Pid diyeyu pravoslavnih misioneriv naprikinci HIH stolittya yaki rozpochali osoblivo aktivnu robotu z albazincyami ostanni pererodilisya i stali velikimi prihilnikami pravoslav ya Na toj chas u Pekini ta inshih velikih mistah yih nalichuvalosya blizko tisyachi lyudej Vzhe todi voni cherez zv yazok z pravoslavnimi svyashenikami potrapili v chornij spisok antiinozemnih tayemnih tovaristv yaki domagalisya vignannya inozemciv z Cinskoyi imperiyi ta usunennya yihnogo vplivu Todi bagato albazinciv pracyuvali pri Rosijskij duhovnij misiyi V 1900 roci sotni yih u tomu chisli zhinki diti ta lyudi pohilogo viku buli vbiti pid chas Bokserskogo povstannya Pri comu pravoslavni svyasheniki yaki zaluchili yih do roboti cherez yaku voni zaginuli bigli do Posolskogo kvartalu Pekina de shovalisya za bagnetami mizhnarodnih vijsk U ti dni zaginulo shonajmenshe 300 albazinciv na choli zi svyashennomuchenikom Mitrofanom Czi Na misci yih pohovannya na teritoriyi Pekinskoyi duhovnoyi misiyi buv sporudzhenij hram v im ya svyatih muchenikiv zrujnovanij v 1956 roci za vkazivkoyu P F Yudina posla SRSR u KNR 1 a sami mucheniki proslavleni v liku miscevoshanovnih svyatih svyatih pam yat 11 lipnya Inshi opinivshis pered viborom zrechennya viri chi smerti obrali pershe i zberegli sobi zhittya Do prihodu bilogvardijciv do Kitayu albazinci nosili kitajskij odyag mali kitajsku podobu pogano govorili rosijskoyu ale spoviduvali pravoslav ya Vzhe v drugij polovini 1920 h rokiv bagato albazinciv pracyuvali v rosijskih emigrantskih gazetah dobre volodiyuchi perom dobre znayuchi kitajsku specifiku i mayuchi bezlich korisnih dlya svoyeyi roboti kontaktiv Pislya prihodu do vladi v Kitayi komunistiv albazinci z kincya 1950 h rokiv shvidko asimilyuvalisya z kitajcyami Comu spriyala politika Mao Czeduna na vikorinennya vsogo inozemnogo sho osoblivo yaskravo viyavilosya pid chas kulturnoyi revolyuciyi Do 2000 roku v Kitayi prozhivalo blizko 250 albazinciv perevazhno v Pekini ta Tyanczini a takozh nevelika chastina u provinciyi Hejlunczyan Majzhe nihto z nih ne znaye rosijskoyi movi Pozbavleni mozhlivosti molitisya v hrami u Pekini vid chasu kulturnoyi revolyuciyi ne bulo zhodnogo pravoslavnogo hramu albazinci vse zh taki zberigayut pravoslavnu viru Div takozh RedaguvatiPravoslav ya u Kitayi Rosijska duhovna misiya u Pekini Zhovtuzhinska respublikaPrimitki Redaguvati Fomin S Alapaevskie mucheniki ubity i zabyty chast 2 Arhiv originalu za 11 listopada 2013 Procitovano 31 travnya 2009 Literatura RedaguvatiZizevska Ye S Albazinci v Kitayi Diplom robota DVGU Vladivostok 2005 Lapin P A Albazinci ta rosijska gromada v Pekini kinec XVII pochatok HH st Shid 2013 5 S 54 66 Pavlov G Kozaki albazinci v Kitayi Zhurnal Rozvidnik S Peterburg 1901 550 Arhivovano berezen 5 2016 na sajti Wayback Machine Pozdnya D svyash Pravoslav ya u Kitayi 1900 1997 rr M 1998 Svyash Dionisij Pozdnyaev Albazincy Pravoslavnaya enciklopediya M Cerkovno nauchnyj centr Pravoslavnaya enciklopediya 2000 T I S 448 ISBN 5 89572 006 4 ros Serebrennikov I I Albazinci Pekin Sh prosvitnictvo 1922 15 s Posilannya RedaguvatiAlbazinci Kozachij slovnik dovidnik SShA 1966 1970 rr Arhivovano lyutij 12 2020 na sajti Wayback Machine Oleksandr Vasilovich Vereshagin U Kitayi Pekin Tolstouhov Maksim Leontijovich iyerej sobornij bilij pip svyashenik Albazinskoyi Mikilskoyi cerkvi pershij vidomij pravoslavnij svyashenik u Kitayi Arhivovano gruden 21 2017 na sajti Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Albazinci amp oldid 40586889