Акце́нт (лат. accentus — наголос, підвищення голосу, акцент) — своєрідна, специфічна вимо́ва, притаманна мовцю, що говорить нерідною мовою. Акцент полягає в мимовільному замінюванні звуків чужої мови звуками мови рідної. Про таких людей кажуть: «Говорить з акцентом». Акцент є порушенням орфоепічних норм.
Типи Редагувати
Акцент виникає внаслідок взаємодії фонетичних систем двох мов або літературної мови і діалекту. З огляду на це розрізняють два типи акценту: іншомовний та діалектний акцент. Іншомовний акцент виникає тоді, коли своєрідне вимовляння звуків нерідної мови зумовлюється артикуляційною базою рідної мови. Наприклад, грузинський акцент, німецький акцент. Діалектний акцент — сукупність особливостей вимови, характерних для певного діалекту і не властивих літературній мові, зумовлена недосконалим володінням її нормами. Приклад діалектного акценту — вимова дієслів на -ть ходить, робить серед українців подніпров'я та сходу тоді як нормою для української літературної вимови є -ти ходити, робити.
Примітки Редагувати
- Розенталь Д. Э. Словарь-справочник лингвистических терминов. — С. 19.
- Українська мова: Енциклопедія. — С. 16.
Література Редагувати
- Розенталь Д. Э. Словарь-справочник лингвистических терминов / Д. Э. Розенталь, М. А. Теленкова. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : Просвещение, 1976. — 543с.
- Русский язык. Энциклопедия / [гл. ред. Ю. Н. Караулов]. −2-е изд., перераб. и доп. — М. : Большая Российская энциклопедия ; Дрофа, 1997. — 703 с.
- Українська мова: Енциклопедія / [редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін.] — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с.: іл.
Посилання Редагувати
- Акцент [ 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ
| Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |