Поверхне́ва акти́вність (рос. поверхностная активность; англ. surface activity; нім. Grenzflächenaktivität f, Ober-flächenaktivität f) — здатність деяких речовин змінювати поверхневий натяг на поверхні поділу двох тіл, що зумовлено адсорбцією. Так, поверхнево-активні речовини (ПАР) зменшують натяг, поверхнево-неактивні речовини (ПНА) — не змінюють його, а поверхнево-інактивні (ПІР) — збільшують.
Поверхнева активність оцінюється за величиною dσ/dc, яка характеризує здатність знижувати поверхневий натяг розчину σ зі зміною концентрації поверхнево-активної речовини в розчині с. Одиниця вимірювання поверхневої активності — гіббс, 1 гіббс = (ерг/см²)/ (моль/л).
Поверхневу активність використовують при очищенні від забруднень і обезжирюванні предметів, наприклад, розчином мила, при насичуванні деревини водними розчинами речовин для надання їй довговічності або вогнестійкості, при збагаченні руд кольорових металів.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Калібабчук, В (2013). Медична хімія (українська). Київ: ВСВ "Медицина". с. 181. ISBN 978-617-505-287-7.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.