| Марк Абрамович Аганін | |
|---|---|
| | |
| Народився | 30 вересня (12 жовтня) 1876 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер | 25 грудня 1940 (64 роки) Одеса, Українська РСР, СРСР |
| Країна | Російська імперія, СРСР |
| Національність | караїм |
| Діяльність | геофізик |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький практичний технологічний інститут[d] |
| Галузь | фізика, геофізика, метеорологія |
| Заклад | Імператорський Новоросійський університет |
| Вчене звання | професор, член-кореспондент АН УРСР |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Членство | НАН України |
| Нагороди | |
Роботи у Вікіджерелах |
Марк Абрамович Аганін (12 жовтня 1876 р., Одеса — 25 грудня 1940 р., Одеса) — український геофізик. Магістр фізичної географії, доктор фізико-математичних наук (без захисту дисертації), професор (1922), член-кореспондент АН УРСР (1939).
Біографія Редагувати
Марк Абрамович Аганін народився в Одесі 30 вересня (12 жовтня) 1876 року в міщанській родині. 1885 року він вступив до підготовчого класу Другої одеської гімназії, яку закінчив 1894 року зі срібною медаллю.
1898 року Аганін закінчив із дипломом першого ступеня математичне відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету (сьогодні — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) в Одесі. 1904 року закінчив Санкт-Петербурзький політехнічний (технологічний) інститут.
1904 року розпочав роботу лаборантом кафедри опору матеріалів Варшавського політехнічного інституту. 1906 року став спостерігачем магніто-метеорологічної обсерваторії Новоросійського університету (сьогодні — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Від 1908 року викладач Вищих жіночих курсів і реального училища в Одесі. У 1908–1909 роках перебував на стажуванні в метеорологічних обсерваторіях Санкт-Петербурга та Києва. 1910 року склав іспит на ступінь магістра фізичної географії
У 1913–1914 роках у Гайдельберзькому університеті (Німеччина) готувався до професорського звання. У 1915–1918 роках керував Павловським відділенням Головної геофізичної обсерваторії Росії та викладав на Петроградських вищих жіночих курсах. Від 1919 року — приват-доцент Новоросійського університету (сьогодні — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) та геофізик Одеської та Миколаївської геофізичних обсерваторій.
6 вересня 1920 року призначено естраординарним професором кафедри фізичної географії Кам'янець-Подільського державного українського університету. До Кам'янця-Подільського не прибув .
У 1922—1931 роках працював професором, завідувачем кафедри фізики Одеського політехнічного (пізніше енергетичного) інституту. У 1931—1935 роках керував магнітною зйомкою території України. Організував магнітне вимірювання 1500 пунктів і вперше склав магнітну карту України. Провів магнітну зйомку Чорноморського та Азовського узбережжя. У 1919—1940 роках керував роботою відділу актинометрії та земного магнетизму Одеської геофізичної обсерваторії.
22 лютого 1939 року обрано членом-кореспондентом АН УРСР (спеціальність — геофізика) .
У 1939—1940 роках був професором Одеського університету (сьогодні — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова)
Помер 25 грудня 1940 року в поїзді, повертаючись із наукового відрядження з Ленінграда. Поховано в Одесі.
Наукова діяльність Редагувати
Марк Аганін — фахівець із фізики утворювання опадів і земного магнетизму. Вивчав механізм злиття крапель і теоретично пояснив закон Б. Келлера. Вивчав утворення роси й туманів, що започаткувало теорію штучного впливу на хмари й тумани. Збудував прилад для вимірювання випромінювання нічного неба.
1931 року Аганін відновив реєстрацію потенціалу електричного поля Землі.
Аганін заснував Магнітну обсерваторію у селі Степанівка за 60 км від Одеси. Її відкрито 1939 року.
В останні два роки свого життя (1939—1940) він відновив педагогічну діяльність в Одеському університеті.
Примітки Редагувати
- Завальнюк О. М. Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918—1921 рр.). — Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2006. — С. 392.
- . Архів оригіналу за 6 вересня 2014. Процитовано 29 лютого 2012.
Література Редагувати
- Амброз Ю. О., Каретников В. Г. Аганін Марк Абрамович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8. — С. 137.
- Бурксер Є. С. Пам'яті Марка Абрамовича Аганіна // Вісті АН УРСР. — 1941. — № 1. — С. 67—69.
- Кричевская Е. Л. Аганин Марк Абрамович // Видные ученые Одессы. — Выпуск 7. — Одесса, 1997. — С. 97—100.
- Оболенский В. Н. Профессор М. А. Аганин. 1876—1940: Некролог // Метеорология и гидрология. — 1941. — № 1. — С. 73—74.
- Сухотеріна Л. І. Геофізик М. А. Аганін // Наука та наукознавство: Міжнародний науковий журнал. — 2005. — № 3(49). — С. 117—121.
Посилання Редагувати
- Аганін, Марк Абрамович [ 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ