| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (березень 2019) |
Іґнацій Потоцький гербу Золота Пілава (пол. Ignacy Potocki; бл. 1715, Луків — 1765) — польський шляхтич, воєначальник, урядник в Українських землях Королівства Польського.
| Іґнацій Потоцький | |
|---|---|
| Ignacy Potocki | |
| Народився | 1715 Річ Посполита |
| Помер | 1765 Річ Посполита |
| Підданство | Річ Посполита |
| Діяльність | воєначальник, урядник |
| Посада | чесник коронний |
| Військове звання | ґенерал-лейтенант коронних військ |
| Конфесія | католик |
| Рід | Потоцькі |
| Батько | Стефан Потоцький |
| Мати | Констанція з Денгоффів |
| Родичі | Йоахім Потоцький (брат) |
| У шлюбі з | Юзефа Петронеля Сулковська, Урсула з Дідушицьких |
| Діти | Александр Потоцький і Marianna Potockad |
| | |
Життєпис ред.
Син коронного референдаря, львівського старости Стефана Потоцького та його дружини Констанції з Денгофів. Внук Павела Потоцького.[джерело?]
Уряди (посади): чесник коронний 1764-1765, староста глинянський, луківський, новосельський, гусятинський (1762),, генерал-лейтенант коронного війська в 1764 році.
8 листопада 1764 року у Львові було оформлено акт дарування «Миколая на Бучачі, Потоці, Городенці, Печеніжині Потоцького воєводича белзького» (відпис є в архіві домініканів у Кракові). Згідно з ним: староста глинянський Іґнацій Потоцький (†1765) і його братанок Вінцентій стали дідичами містечка Бариш, сіл Бобулинці, Незвища, Гарасища, Луки, міста Потік (нині смт Золотий Потік), сіл Зубрець, Порхова, Назвисько, Залішики, Соколів, Русилів, Космирин, Костільники, Губин, Уніж, Сновидів, Возилів, Стінка, Коропець, Пшеничне, Бушин, Подвока, частини села Живачани. Також усі спадкоємці мали отримати права на столове срібло та інші цінності, які перебували в депозиті у монахів-домініканців Кам'янець-Подільського конвенту… до рівного поділу.
Поділ мав контролювати Теодор Потоцький. Цілий і детальний перелік цінностей (пол. nobilitów) був у палаці М. В. Потоцького в Бучачі, доглядав за ним Каєтан Домбровскі. М. В. Потоцький зобов'язав всіх наступних спадкоємців до виплати щороку 50000 флоринів на утримання костелів у Бучачі, Золотому Потоці, Городенці. Нові власники Потіцького і Бариського ключів мали слідкувати, щоб в околишніх лісах не вирубувались ліси для випалювання вапна. Документи були додані до архіву урядових актів у Львові 15 листопада 1764 року, до архіву земських актів у Галичі 21 листопада 1764 року.
Сім'я ред.
Був двічі одружений. Перша дружина: княжна Юзефа Петронеля Сулковська (дочка надвірного литовського ловчого Александра Юзефа Сулковського). Син: Александер — міністр поліції Князівства Варшавського.
Друга дружина — Урсула з Дідушицьких (донька хорунжого теребовельського Івана Петра Дідушицького). Діти:
- Миколай — староста глинянський
- Маріанна — дружина Єжи Соллогуба — старости єйшиського, графа Фредерика Алоїзія Брюля
- Беата — дружина коронного підчашого Міхала Чацького (брат Тадеуша Чацького).
Примітки ред.
- ↑ Potoccy (03) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- Henryk P. Kosk, Generalicja polska, t. II, Pruszków 2001, s. 100
- Живачів?
- Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 78—79. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
- Sulkowscy (01) [ 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.) [недоступне посилання]
- Dzieduszyccy (02) [ 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Dembowska M. Czacki Michał (†1828) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — Т. IV/1, zeszyt 16. — S. 143. (пол.)
Джерела ред.
- Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — 1983. — S. 625—831. (пол.)
Посилання ред.
- Ignacy Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: 5.396.105). [ 7 квітня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
| Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |