Ігнацій (також Ігнаци, Ігнатій) Еварист Дашинський (пол. Ignacy Ewaryst Daszyński, 26 жовтня 1866, Збараж, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — 31 жовтня 1935, с. Бистра, ґміна Вільковиці, Польська Республіка) — польський публіцист, громадський діяч, політик. Навчався у Станиславівській гімназії, Ягайлонському, Цюріхському університетах. Посол до Райхсрату Австро-Угорщини у 1897—1918 роках. Голова Польської соціал-демократичної партії; редактор партійних газет «Праця», «Робітник» у Львові. З 6 листопада 1918 року прем'єр відновленої Польщі.. Автор публіцистичних, історичних статей, книг.
| Ігнацій Дашинський пол. Daszyński Ignacy | ||
| ||
|---|---|---|
| 6 листопада 1918 — 14 листопада 1918 | ||
| Попередник: | Владислав Вроблевський як прем'єр-міністр Королівства Польща | |
| Спадкоємець: | Станіслав Август Тугутт | |
| ||
| 24 липня 1920 — 21 січня 1921 | ||
| Попередник: | Томаш Ночінськи | |
| Спадкоємець: | Станіслав Грабінськи | |
| ||
| 1922 — 1927 | ||
| Попередник: | Станіслав Грабінськи | |
| Спадкоємець: | Тітус Філіпович | |
| ||
| 1928 — 1930 | ||
| Народження: | 26 жовтня 1866 Збараж, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина | |
| Смерть: | 31 жовтня 1936 с. Бистра, ґміна Вільковиці, Польська Республіка | |
| Поховання: | ||
| Національність: | поляк | |
| Країна: | Австро-Угорщина→ Польща | |
| Освіта: | Ягеллонський університет і старша школа імені Бартоломея Новодворськогоd | |
| Партія: | Польська соціалістична партія | |
| Шлюб: | Maria Daszyńskad і Cecylia Kempnerd | |
| Діти: | Адам Пручнік | |
| Автограф: | ||
| Нагороди: | ||
| Медіафайли у Вікісховищі |
Ранні роки Редагувати
Майбутній політик народився у 1866 році у Збаражі, в родині австрійського чиновника. Після смерті батька у 1875 році багатодітна родина (п'ятеро дітей) переселяється до Станиславова. Невдовзі після переїзду Ігнацій записався до місцевої гімназії. Під впливом старшого брата-соціаліста Фелікса Дашинського Ігнацій починає займатися конспіративною партійною діяльністю. У 1880 році під час вшанування могили повстанця Гославського, він розкидав по цвинтарю листівки з антиурядовим політичним віршем, що написав його старший брат.
За це Фелікса Дашинського кинули до станиславівської в'язниці, а 14-літнього Ігнація викликали на допити до суду. Невдовзі обох братів виправдали.
Після виправдання брати засновують підпільний гурток, який збирався у підземеллях старої цегельні за містом. Там молоді люди, яких нараховувалось близько 30 осіб, читали заборонену літературу, фехтували тощо. Один з членів гуртка виявився штатним провокатором і доніс на братів у поліцію. Ігнація Дашинського було виключено з гімназії.
Політична діяльність Редагувати
Обрання в парламент Редагувати
Після виключення з гімназії та декількох років роботи канцеляристом адвокатської контори, дописувачем газет Дашинський вступає в університет. Пізніше Ігнацій Дашинський повертається до Галичини, і в 1891 році засновує у Львові соціалістичну партію. Навчаючись у Львівському університеті, він заприятелював із Франком і Дзвонковським.
У 1897 році відбулися вибори до австрійського парламенту — рейхсрату. Дашинський виставив свою кандидатуру та виграв, набравши 75 % голосів. За нього голосували студенти, робітники та євреї. Таким чином Ігнацій став наймолодшим депутатом парламенту.
Перша світова війна Редагувати
На початку Першої світової війни Дашинський виступав з австрійських позицій та закликав «вбити ніж у спину стікаючої кров'ю Франції». Коли ж стало зрозуміло, що перемога залишиться за Антантою, Ігнацій боротися з Габсбургами. У часи існування Королівства Польща виступає проти нього. Коли розпалася Австро-Угорська імперія Дашинський формує самопроголошений Тимчасовий Уряд Польської Народної Республіки. Столицею цього державного утворення було місто Люблін, тому паралельно вживалась назва «Люблінська республіка».
Незалежна Польща Редагувати
7 листопада 1918 року Дашинський призначає себе прем'єр-міністром. Його уряд проголосив восьмигодинний робочій день, задекларував націоналізацію копалень і великих земельних володінь. Відчувався гострий брак готівки, що погрожувало перейти у системну кризу. Дашинський звернувся за багатомільйонною позичкою до люблінських банкірів, проте ті відмовили.
У цей же час у Варшаві формувався польський уряд Юзефа Пілсудського. Дашинський приєднався до Пілсудського. Таким чином, саме Дашинський став першим прем'єром Другої Речі Посполитої, щоправда, невдовзі подав у відставку.
Робота у Сеймі Редагувати
Після початку польсько-більшовицької війни, Дашинський закликав до якнайшвидшого укладення миру. Він належав до противників створення Ради державної оборони, охарактеризувавши його як противагу Сейму. Однак, 24 липня 1920 року Дашинський вступив в уряд національної оборони, на посаду заступника прем'єр-міністра. Вже 15 грудня 1920 року подає у відставку через незгоду з офіційною зовнішньо-політичною позицією.
Після відставки з уряду Дашинський починає роботу щодо написання нової Конституції. Конституція була прийнята 17 березня 1921 року.
Після прийняття Конституції Дашинський продовжив політичну діяльність депутатом польського сейму. Спочатку він підтримувавЮзефа Пілсудського, а потім перейшов до лав опозиції. Саме як опозиційного політика його у 1928 році обрали маршалком (спікером) парламенту.
Під час парламентської та бюдетної кризи, що спалахнула між депутатами і військовим міністром Пілсудським на фоні збільшення державних асигнувань на оборону він вступив у черговий конфлікт з останнім. У парламент прийшов сам Пілсудський в оточенні сотні озброєних офіцерів. Дашинський відмовився розпочинати засідання сейму, поки військові не підуть геть.
Смерть Редагувати
Помер 31 жовтня 1935. В день похорон на всіх підприємствах Польщі на п'ять хвилин було призупинено роботу.
Примітки Редагувати
- Дашинський Ігнатій [ 21 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.
- В. Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок ХІХ ст.). — Львів: Світ, 1996. — С. 181. — ISBN 5-7773-0359-5.
- В. Ханас. Дашинський Ігнатій… С. 468
Джерела та література Редагувати
- Ханас В. Дашинський Ігнатій / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 468. — ISBN 966-528-197-6.
- Ясіновський Ю. П. Дашинський Ігнаци [ 5 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 294. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Ігнатій Дашинський. Щоденники. Т. І. Краків, 1925.
- Ігнатій Дашинський країни, демократії та парламентаризму. Варшава: Сейм видавництво, 1997. — С. 13. — ISBN 837059350X.
- Валентина Najdus. Ігнатій Дашинський 1866—1936. Варшава :. Читачі, 1988, стор 532.
- М. Smogorzewska Список депутатів і сенаторів Республіки Польщі 1919—1939 рр. Біографічний словник. Том I А. Д., Видавництво Сейм, Варшава, 1998.
Посилання Редагувати
- Дашинський // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.