Іоанн Каподистрія (11 лютого 1776, острів Керкіра — 21 жовтня 1831, Нафпліон) — граф, дипломат російської служби, перший президент Греції.
| Іоанн Каподистрія Ιωάννης Καποδίστριας | ||
| ||
|---|---|---|
| травень 1827 — 21 жовтня 1831 року | ||
| Попередник: | Посаду започатковано | |
| Наступник: | Августинос Каподистрія | |
| 1816 — 1822 | ||
| Попередник: | Микола Румянцев | |
| Наступник: | Карл Нессельроде | |
| Народження: | 11 лютого 1776 Керкіра, Керкіра, Іонічні острови, Греція[…] | |
| Смерть: | 9 жовтня 1831[…] (55 років) або 27 вересня 1831 (55 років) Нафпліон, Греція | |
| Поховання: | Platytera Monasteryd | |
| Країна: | Російська імперія і Греція | |
| Освіта: | Падуанський університет | |
| Партія: | Російська партія (Греція)d | |
| Батько: | Antonio Maria Capodistriad | |
| Автограф: | ||
| Нагороди: | ||
| Медіафайли у Вікісховищі | ||
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Ранні роки Редагувати
Батько Іоанна — Антоній Каподистрія — нащадок роду, що переселився наприкінці XIV століття з містечка Капо д'Істрія на острів Корфу (Керкіра), обіймав різні почесні посади на службі у венеційського уряду.
Іоанн, закінчивши курс філософії та медицини у Падуанському університеті, вступив на дипломатичну службу.
У 1802 йому доручено об'їхати більшу частину Іонічних островів, ввести там російські гарнізони і влаштувати цивільне управління.
У 1803 призначений статс-секретарем Республіки Семи Сполучених островів (створена на Іонічних островах за Російсько-турецькою конвенцією 1800 року) у закордонних справах, у 1807 — начальник поліції.
Кар'єра в Росії Редагувати
Тільзитский мир (1807), який передав Іонічні острови під владу Франції, фактично зруйнував кар'єру Каподистрії.
У 1809 прибув до Росії, вступив на службу і незабаром привернув до себе увагу Олександра I.
У 1813 його відправили до Швейцарії, щоб схилити її до союзу проти Франції, був одним з уповноважених Росії на Віденському конгресі 1815 року, причому клопотав про передачу Іонічних островів Англії, чого й досяг.
У 1815 йому надано звання статс-секретаря.
У 1816, коли міністром закордонних справ став Нессельроде, Каподистрія був його найближчим помічником і одним з головних керівників російської закордонної політики. Меттерніх вважав його лібералом і інтригував проти нього.
Особисті переконання Каподистрії дійсно далеко не в усьому збігалися з політикою Священного союзу і особливо далеко розійшлися стосовно грецького повстання. Проте Каподистрія умів призвичаюватись до вимог ситуації.
Грецька революція Редагувати
Хоча ще в 1814 році він заснував таємну грецьку спілку «Філікі Етерія», він двічі відмовився від пропозиції стати на її чолі. Таємно він заохочував Олександра Іпсіланті до повстання, але коли Іпсіланті почав його, то саме Каподистрія написав йому від імені російського уряду листа з офіційним засудженням його вчинку.
У 1822 році становище Каподистрії стало занадто фальшивим, він вийшов у відставку і виїхав до Західної Європи, щоб агітувати за грецьку справу. 11 квітня 1827 року народне зібрання в Трезені обрало Іоанна Каподистрію на сім років Президентом Греції.
Каподистрія, однак, не квапився до Греції, він перечекав Наваринську битву, що забезпечила врешті успіх грецької справи, і лише 18 січня 1828 року прибув у довірену йому країну. Положення його було вкрай важким. Країна була пограбована і не мала коштів. Народ не довіряв йому, вважаючи його російським агентом.
Каподистрія прагнув створити бюрократичну державу за російським зразком, утискаючи самодіяльність народу, переслідуючи пресу і даючи найкращі місця своїм родичам і однодумцям. Разом з тим, він мріяв про корону, не без впливу з його боку принц Леопольд Сакс-Кобургський (згодом король бельгійський) відмовився від запропонованої йому грецької корони.
Вбивство Каподистрії Редагувати
Серед ворогів Каподистрії, створених його політикою і свавіллям, була родина Петроса Мавроміхаліса, членів якої він ув'язнив. Син та брат Петроса, Георгіос і Костянтин Мавроміхаліс, маніоти, що жили у Нафпліоні під наглядом поліції, напали на Каподистрію дорогою до церкви 9 жовтня 1831 року і вбили його.
Костянтин Мавроміхаліс був на місці забитий народом, а Георгіос встиг сховатися у будинку французької місії, але був виданий і страчений. У 1887 року на острові Керкіра Каподистрії спорудили пам'ятник.
Примітки Редагувати
- ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Каподистрия, Иоанн Антонович // Русский биографический словарь — СПб: 1897. — Т. 8. — С. 479–481.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Bibliothèque nationale de France Record #12918065q // BnF catalogue général — Paris: BnF.
Джерела та література Редагувати
- Біографічний словник [ 18 грудня 2009 у Wayback Machine.]
- Мусский И. А. Сто великих дипматов. — М.: Вече, 2004. — С. 342—348.
- Ковальов Д. В. Грецький революціонер чи «російський агент» Йоанніс Каподістрія [ 15 жовтня 2020 у Wayback Machine.].
Література Редагувати
- Н. Ф. Сербіна. Каподістрія Іоанн // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X