Інноке́нтій (Леофе́ров), архієпи́скоп Тве́рський і Кашинський (10 вересня 1890, Вологодська губернія — 6 вересня 1971, м. Твер) — російський намісник Почаївської Лаври, яка була передана під владу РПЦ. Архієрей Російської православної церкви та її Українського екзархату. Хіротонізований у єпископа 1953 року. Очолював Кіровоградську єпархію Українського екзархату, згодом виїхав з України — очолив Алма-Атинську та Тверську єпархії Російської православної церкви.
| Іннокентій (Леоферов) Иннокентий (Леоферов) | |
| |
|---|---|
| 23 листопада 1960 — 6 вересня 1971 | |
| Церква: | Російська православна церква |
| Попередник: | Алексій (Коноплєв) |
| Наступник: | Філарет (Вахромєєв) |
| |
| 28 серпня 1958 — серпень 1960 | |
| Церква: | Російська православна церква |
| Попередник: | Алексій (Сергеєв) |
| Наступник: | Іосиф (Чернов) |
| 13 грудня 1953 — 28 серпня 1958 | |
| Церква: | Український екзархат РПЦ |
| Попередник: | Іларіон (Прохоров) |
| Наступник: | Нестор (Анісімов) |
| Альма-матер: | Вологодська духовна семінарія |
| Діяльність: | архієпископ |
| Ім'я при народженні: | Іван Михайлович Леоферов Иоанн Михайлович Леоферов |
| Народження: | 10 вересня 1890 Вологодська губернія |
| Смерть: | 6 вересня 1971 м. Твер |
| Похований: | Ніколо-Малицький цвинтар у Твері. |
| Священство: | 6 серпня 1912 |
| Чернецтво: | 16 квітня 1949 |
| Єп. хіротонія: | 13 грудня 1953 |
| Іннокентій у Вікісховищі |
Біографія ред.
Юність ред.
Іван Михайлович Леоферов народився 10 вересня (28 серпня за старим стилем) 1890 року у родині сільського протоієрея Вологодської єпархії. Закінчив Тотемське духовне училище (1905) і Вологодську духовну семінарію (1911), отримавши нагороду з рук єпископа Вологодського і Тотемського Никона.
Початок служіння ред.
Після закінчення семінарії став псаломщиком Богородицької церкви м. Вологди і був помічником секретаря єпархіальної канцелярії. 6 серпня 1912 висвячений на священика і служив у селі Суєтин, Вологодської єпархії. З 1 січня 1915 — священик і законоучитель у селі Степурін.
У роки Першої світової війни був військовим священиком у Карпатах. Овдовів, залишившись з двома малолітніми дітьми; у 1917 повернувся на колишнє місце служби. З 1919 року — помічник благочинного.
У 1922 клірик Православної Церкви Росії, яка не визнавала патірарха Тихона Белавіна. В сані протоієрея призначений уповноваженим обновленського Священного синоду з Тамбовської єпархії. З 5 грудня 1943 — настоятель Покровського храму в Тамбові. У цей час Покровський храм був єдиним діючим в місті, а о. Іоанн став його першим настоятелем після відкриття. У 1944 о. Іоанн зрікся обновленчества і разом з парафією був прийнятий до Російської православної церкви. З 1 лютого 1944 — настоятель Покровського храму і секретар Тамбовського архієпископа Луки (Войно-Ясенецького). Потім був зарахований, за своїм проханням, до братії Почаївської лаври.
16 квітня 1949 пострижений у чернецтво з ім'ям Іннокентій (Інокентій) на честь преподобного Інокентія Вологодського, подвизався у Почаївській лаврі. У тому ж році був призначений проповідником і завідувачем Лаврської бібліотекою. Радянська влада наклала на Лавру багато заборон і обмежень, обклала величезними податками. У 1950 раптово помер намісник Лаври архімандрит Іосиф й Іннокентій був призначений намісником Лаври. Був виконуючим обов'язки до 1951 року після чого його затвердили на цій посаді. Братія, на чолі з архімандритом Іннокентієм вела післявоєнне відновлення семи діючих храмів Лаври; продовжувала повернення уніатів до Православ'я.
Архієрейське служіння ред.
13 грудня 1953 в Києві, у Володимирському соборі, був возведений в єпископа Кіровоградського і Миколаївського. Чин хіротонії здійснювали: митрополит Київський і Галицький Іоанн (Соколов) і єпископи: Уфимський і Стерлітамакський Іларіон (Прохоров), Мукачівський та Ужгородський Іларіон (Кочергін), Сумський і Охтирський Євстратій (Подільський) та Уманський Нестор (Тугай). Перебуваючи на цій кафедрі, він успішно протистояв радянським властям, які намагалися закрити Різдво-Богородицький кафедральний собор.
28 серпня 1958 призначений на Алма-Атинській і Казахстанську кафедру зі зведенням у сан архієпископа. У серпні 1960 звільнений на спокій.
З 23 листопада 1960 — архієпископ Тверський (тоді Калінінський) і Кашинський. До приїзду владики радянською владою було закрито 22 храми, майже половина з тих, що залишилися, і тільки стараннями архієпископа Іннокентія 16 храмів були незабаром повернуті єпархії. "Я пригадую, як був на фронті в 1916 році там, в Карпатах. Тепер мені випали такі ж важкі дні ", — говорив владика.
Помер 6 вересня 1971. Похований на Ніколо-Малицькому кладовищі в місті Твер.
Бібліографія ред.
- (рос.) Преподобный Иов — борец за св. Православие // Журнал Московской Патриархии. — 1949. — № 10. — с. 43-47.
- (рос.) Торжества в Почаеве // Журнал Московской Патриархии. — 1949. — № 10. — с. 62-63.
- (рос.) В Почаевской лавре // Журнал Московской Патриархии. — 1953. — № 7.
- (рос.) Свято-Успенская Почаевская лавра в борьбе с католицизмом. // Журнал Московской Патриархии. — 1953. — № 10.
- (рос.) Речь при наречении его во епископа Кировоградского // Журнал Московской Патриархии. — 1954. — № 2. — с. 24-25.
- (рос.) Храм-памятник на казацких могилах под Берестечком: (К 300-летию воссоединения Украины с Россией) // Журнал Московской Патриархии. — 1954. — № 3. — с. 15.
- (рос.) Из истории Свято-Успенской Почаевской Лавры // Журнал Московской Патриархии. — 1959. — № 7. — с. 55-60.
- (рос.) Церковное торжество в Киеве // Журнал Московской Патриархии. — 1963. — № 11.
Посилання ред.
Див. також ред.
- Кіровоградська єпархія Українського екзархату
- Кіровоградська єпархія
- Український екзархат
- Єпископат Українського екзархату
- Архієпископ
- Єпископ
Література ред.
- Журнал Заседаний Священного Синода: № 15 от 17.XI.1953, № 15 от 28.VIII.1958, № 13 от 31.VII.1958.
- Назначения и перемещения архиереев [епископом Кировоградским и Николаевским назначить архимандрита Иннокентия по хиротонии его в епископский сан] // Журнал Московской Патриархии. М., 1953. № 12 (ЖМП).
- Архипастырские труды [епископ Кировоградский и Николаевский Иннокентий (Леоферов)] // Журнал Московской Патриархии. М., 1957. № 6 (ЖМП). 14.
- Архипастырские труды [епископ Кировоградский и Николаевский Иннокентий (Леоферов)] // Журнал Московской Патриархии. М., 1957. № 7 (ЖМП). 12.
- Епископские хиротонии в Киеве и Берлине // Журнал Московской Патриархии. М., 1954. № 1 (ЖМП).
- Летопись церковной жизни: архипастырские труды [епископ Кировоградский и Николаевский Иннокентий (Леоферов)] // Журнал Московской Патриархии. М., 1955. № 12 (ЖМП).
- Летопись церковной жизни: архипастырские труды [епископ Кировоградский и Николаевский Иннокентий (Леоферов)] // Журнал Московской Патриархии. М., 1955. № 8 (ЖМП).
- Летопись церковной жизни: архипастырские труды [епископ Кировоградский и Николаевский Иннокентий (Леоферов)] // Журнал Московской Патриархии. М., 1956. № 1 (ЖМП).
- Назначения и перемещения архиереев [епископом Кировоградским и Николаевским назначить архимандрита Иннокентия по хиротонии его в епископский сан] // Журнал Московской Патриархии. М., 1953. № 12 (ЖМП).
- Наречение и хиротония архимандрита Иннокентия (Леоферова) // Журнал Московской Патриархии. М., 1954. № 2 (ЖМП). 22-26.
- Освящение храма // Журнал Московской Патриархии. М., 1957. № 12 (ЖМП).
Сайти ред.
- (рос.)
- (рос.) Церковный некрополь: Иннокентий (Леоферов) (1890–1971) [ 25 вересня 2009 у Wayback Machine.]