Імшене́цький Васи́ль Григо́рович (*4 (16) січня 1832, Іжевськ — †24 травня (5 червня) 1892, Москва) — російський математик і механік, член Петербурзької Академії Наук.
| Імшенецький Василь Григорович | |
|---|---|
| Имшенецкий Василий Григорьевич | |
| | |
| Народився | 4 (16) січня 1832 Іжевськ, Сарапульський повіт, Вятська губернія, Російська імперія |
| Помер | 24 травня (5 червня) 1892 (60 років) Москва, Московська губернія, Російська імперія |
| Поховання | Ваганьковське кладовище |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | математик |
| Галузь | теорія диференціальних рівнянь[d] |
| Alma mater | Казанський державний університет |
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Членство | Петербурзька академія наук |
Закінчив 1853 року фізико-математичний факультет Казанського університету, працював спочатку вчителем математики в Нижньогородському вчительському інституті та Першій казанській гімназії, але продовжував займатися науковими дослідженнями. Його статті про гіперболічні функції привернули увагу і в 1862 році Імшенецький був відряджений за кордон для допідготовки. Він займався переважно в Парижі під керівництвом Габріеля Ламе, Жозефа Серре й Жозефа Бертрана. В 1865 році Імшенецький отримав ступінь магістра (робота — «Об интегрировании уравнений с частными производными первого порядка») й місце приват-доцента чистої математики при Казанському університеті, в 1868 році — ступінь доктора за роботу «Исследование способов интегрирования уравнений с частными производными второго порядка функций двух независимых переменных», а в 1869 році — став ординарним професором. Праця «О функциях Я.Бернулли» принесла вченому славу та визнання. Незгоди зі членами ради спонукали Імшенецького в 1871 році покинути університет. В 1873 році він був призначений професором Харківського університету, де став засновником і головою Харківського математичного товариства (1879). Імшенецький надрукував декілька робіт з інтегрування диференціальних рівнянь. В 1879 році, з обранням в академіки, він переселився в Санкт-Петербург і крім занять в Академії читав лекції в технологічному інституті й на вищих жіночих курсах. Подібно тому як і в Харкові, Імшенецький заснував Санкт-Петербурзьке математичне товариство (1890) й був його головою.
Праці Імшенецького відносяться до різних галузей вищої математики. Вони надруковані у «Вістях» Казанського й Харківського університетів, а також у виданнях Академії Наук. Головна праця: «Sur la Generalisation des finctions de Jacques Bernoulii» («Memoires de l'academie Imperiale», т. XXXI, 1883). Відомий також як перекладач на російську мову декількох посібників з математики. Особливу користь для учнів приніс його переклад із значними доповненнями підручника Тотгентера «Диференціальне обчислення» (Санкт-Петербург, 1873).
Вшанування ред.
1988 року в УдДУ для студентів старших курсів математичного факультету була заснована стипендія імені В. Г. Імшенецького.
Література ред.
- Андреев К. А. и др. Жизнь и научная деятельность Василия Григорьевича Имшенецкого, М., 1896. (рос.)
- Юшкевич А. П. История математики в России до 1917 года, М., 1968. (рос.)
- Ими гордится удмуртская земля. Ижевск, 1978. (рос.)
- Короткий В.А. Імшенецький Василь Григорович / В.А. Короткий, Т.В. Табенська, Ю.В. Цимбал // Почесні члени і доктори Університету Св. Володимира / автори-упорядники: В.А. Короткий, Т.В. Табенська, Ю.В. Цимбал. — Київ : Либідь, 2005. с. 193. С. 328. — ISBN 966-06-0393-2
Посилання ред.
- Имшенецкий Василий Григорьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- http://www.rulex.ru/01090243.htm [ 20 грудня 2010 у Wayback Machine.] Русский Биографический Словарь (рос.)