І́лів — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Населення становить 271 особа. Орган місцевого самоврядування — Тростянецька сільська рада.
| село Ілів | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Львівська область |
| Район | Стрийський район |
| Громада | Тростянецька сільська громада |
| Облікова картка | с. Ілів |
| Основні дані | |
| Засноване | 1400 |
| Населення | 271 |
| Площа | 0,766 км² |
| Густота населення | 353,79 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 81615 |
| Телефонний код | +380 3241 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°31′44″ пн. ш. 24°07′31″ сх. д. / 49.52889° пн. ш. 24.12528° сх. д.Координати: 49°31′44″ пн. ш. 24°07′31″ сх. д. / 49.52889° пн. ш. 24.12528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 328 м |
| Водойми | р. Іловець |
| Відстань до районного центру | 14 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81615, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Стільсько |
| Карта | |
Ілів | |
Ілів | |
| Мапа | |
| Ілів у Вікісховищі |
Історія ред.
Село розташоване в пагористій місцевості і з усіх боків оточене лісами. Воно простягнулось у вузькій долині, вздовж невеликої річки Іловця. Назва села походить від великих ялинових лісів, які росли тут у давнину (у Карпатах здавна ялину називали «Іла»). З документів 1570 р. відомо, що лісовий масив на схід від річки Колодниці мав назву Іловця.
Історія села сягає вглиб століть. На високій скелястій, вкритій лісом Токаревій горі, що височить над південною околицею села, у давнину існувало городище. На цій горі досі є сліди двох концентричних оборонних валів та ровів. Тут же, з боку села, на стрімкому схилі розташовані три невеликі печери. Одна з них — це печера-кімната, видовбана у скелі людськими руками. Очевидно, в Ілові, як і в сусідньому Стільську, було городище та капище білих хорватів (див. також Городище Ілів).
Відомо, що 1498 р. після татарських спустошень село було звільнене королем на шість років від сплати податків на користь війська. У ті роки село переходило від одного шляхтича до іншого. 1512 р. Ілів знову був звільнений на шість років від сплати всіляких податків після спустошення його волохами, а 1515 р. татари і волохи повністю спалили, спустошили і знелюднили його. Належав він тоді родині шляхтичів Тарлів, у власності яких довгий час перебувало багато сіл Миколаївського району (весь так званий Дроговизький ключ). Але навіть після таких погромів село щоразу потроху оживало, відбудовувалося. Пізно восени 1620 р. після чергового нападу татарської орди у селі залишилось лише кілька хат. Люди змушені були втікати на зиму до інших сіл, щоб не померти з голоду. Ще одне страхітливе спустошення випало на долю села восени 1648 р. Воно було спустошене татарами, церква і млин спалені, частина людей вимерла від епідемії, частина потрапила в неволю.
У селі в XIX ст. існувала школа-дяківка. У 1907 р. силами 14 селян була заснована читальня, однак діяльність її тривала недовго і була відновлена лише 1933 р. Але польська влада заборонила будувати для неї будинок. В 1935 р. в селі нараховувалося 100 хат.
За часу німецької окупації (1941–1944 рр.) багато молоді було підправлено на роботу в Третій Рейх. У червні 1944 р. німецькі карателі, виливаючи свою лють на партизанів, дотла спалили село і розстріляли шістьох його жителів.
Село Ілів було одним із центрів діяльності УПА. Тут діяли друкарня, аптечні та інші склади.
В 1950-х рр. село було електрифіковане та радіофіковане. Був відкритий фельдшерський пункт для надання першої медичної допомоги. З початку 1960-х рр. село отримало автобусне сполучення з районним центром і Новим Роздолом. У 70-х рр. в селі почав працювати цех для виробництва картонної тари.
Дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста ред.
Місцева дерев`яна церква розташована на схилі, біля цвинтара у північній частині поселення. Вперше місцева парафія згадується в акті люстрації села від 1661 року. При перевірці парафії восени 1739 року було зазначено, що місцева дерев`яна церква Чесного Хреста стоїть на горі, покрита гонтом. Парафіян у селі в той час було тільки 8 родин. Майже через сто років, у 1832 році, парафіян було 260 осіб. У 1921 році почали будівництво існуючого дерев`яного храму, будівництво завершене у 1923 році.
Природоохоронні території ред.
Неподалік від села розташовані пам'ятки природи: «Стільська» і «Скеля з трьома печерами», а також заповідне урочище «Роздільське».
Відомі люди ред.
- Михайло Палідович-Карпатський — ідеолог ОУН, головний редактор часопису «Ідея і Чин», секретар третього надзвичайно великого збору ОУН.
- Паньків Іван Микитович — поручник УПА, командир сотні в ТВ-14 «Асфальт», кур'єр ЗЧ ОУН.
Городище Ілів ред.
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 10 лютого 2016.
Джерела ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ілів |
- Дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста 1923 [ 6 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Облікова картка с. Ілів [ 5 жовтня 2018 у Wayback Machine.] на сайті ВРУ