Іловайський Григорій Дмитрович (23 вересня 1778 — 17 липня 1847) — генерал-майор. Учасник Російсько-турецької війни, франко-російської війни 1812 року.
| Іловайський Григорій Дмитрович | |
|---|---|
| | |
| Народження | 23 вересня 1778 |
| Смерть | 17 липня 1847 (68 років) |
| Країна | Російська імперія |
| Рід військ | козачі війська |
| Роки служби | 1787–1827 |
| Звання | Генерал-майор |
| Війни / битви | Російсько-турецька війна (1787—1792), Франко-російська війна 1812, Війна четвертої коаліції, Війна шостої коаліції |
| Відносини | син: Іловайський Іван Григорович |
| Діти | Іловайський Іван Григорович і Q106917708? |
| Нагороди |
Біографія ред.
З дворян Війська Донського. Брат В. Д. Іловайського. На службу записаний козаком 5 січня 1787 року, 15 травня 1788 року йому присвоїли чин сотника. У 1788–1790 роках брав участь у бойових діях з турками під Очаковим, Каушанах, Бендерами, Кілією, Ізмаїлом. У 1801 році брав участь у поході до Оренбурга. У кампаніях з французами 1806–1807 років відзначився в багатьох боях: під Пройсіш-Ейлау (де був поранений), Аленштейном, Гутштадтом, Гейльсбергом. Чин полковника отримав 11 січня 1810 року. У війні 1812 року брав участь в боях під Мединь, де розбив польський загін генерала Тишкевича. Потім брав участь у полоненні бригади генерала Ожеро біля Ляхова, в боях за Оршу, Вільно. У закордонних походах російської армії воював під Данцигом. 18 липня 1813 року призначений у генерал-майори. Після закінчення військових дій служив на Дону неодмінним членом військової канцелярії. У 1827 році вийшов у відставку. За свою доброчинну службу отримав землі в районі Харцизька.
Помер 17 липня 1847 року. Похований на кладовищі при підземній церкві пр. Антонія і Феодосія Святогірської лаври.
Меценат ред.
Після відновлення в 1844 році Святогірського монастиря Григорій Іловайський виділив частину зі свого капіталу на будівництво дзвіниці Покровської церкви. У 1847 році під його керівництвом були проведені роботи з розчищення входу до церкви преподобних Антонія і Феодосія, було відведено місце для будівництва родової усипальниці. Григорій Іловайський став не тільки засновником родової усипальниці, а й засновником нового звичаю поховання при Святогірській лаврі всіх тих людей, хто якимось чином був пов'язаний зі Святогірською лаврою .
Нагороди ред.
- Військовий орден святого Георгія 4 ступеня.
- Орден Святого Володимира 3 ступеня.
- Орден «Pour le Mérite» ( Прусія).
- золота шпага «За хоробрість».
Примітки ред.
- Архів оригіналу за 15 вересня 2012. Процитовано 19 червня 2011.
- Т. Литвинова. Харьковские меценаты. // Райский уголок. — 2000, № 1, с. 10 — 11
Посилання ред.
- Иловайский Григорий Дмитриевич [ 6 жовтня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Григорій Дмитрович Іловайський 9-й біографія.
- Усыпальница рода Иловайских XIX в. и другие захоронения XIX в. [ 15 вересня 2012 у Wayback Machine.](рос.)