Костянти́н Микола́йович Ігумнов (*19 квітня (1 травня) 1873, Лебедянь Тамбовської губернії, нині Липецької області Росії — †24 березня 1948, Москва) — російський піаніст, педагог. Доктор мистецтвознавства. Народний артист СРСР (1946).
| Ігумнов Костянтин Миколайович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 1 травня 1873[…] Лебедянь, Тамбовська губернія, Російська імперія |
| Помер | 24 березня 1948[…] (74 роки) Москва, РРФСР, СРСР |
| Поховання | |
| Країна | СРСР |
| Діяльність | піаніст, композитор, викладач університету, музичний педагог, публіцист |
| Alma mater | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
| Науковий ступінь | доктор мистецтвознавства[d] (1940) |
| Вчителі | Паул Пабст |
| Відомі учні | Давидович Белла Михайлівна, Александров Анатолій Миколайович, Оборін Лев Миколайович, Грінберг Марія Ізраїлівна і Шварц Лев Олександрович |
| Заклад | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
| Жанр | класична музика |
| Нагороди | |
|
Біографія Редагувати
Народився в сім'ї купця. Молодший брат санітарного лікаря та поета Сергія Ігумнова.
Перші уроки музики брав у своєї домашьої вчительки — пані Мейєр. У спогадах Костянтин Ігумнов писав:
Перші музичні успіхи сина спонукали батьків відправити 14-річного Костянтина на навчання в Москву. Навчався в Першій московській класичній гімназії. Від 1887 року, паралельно з навчанням у гімназії, брав приватні уроки гри на фортепіано в знаменитого педагога Миколи Звєрєва (тоді ж у нього навчалися Сергій Рахманінов і Олександр Скрябін).
1888 року вступив вільним слухачем у Московську консерваторію в клас Олександра Зілоті, потім Павла Пабста. Одночасно брав уроки поліфонії у Сергія Танєєва, пробував сили в композиції.
1892 року вступив у Московський університет — спочатку на юридичний, потім на історико-філологічний факультет.
1894 року із золотою медаллю закінчив Московську консерваторію. Того ж року дебютував як соліст.
1895 року брав участь у Міжнародному конкурсі піаністів імені Антона Рубінштейна в Берліні, де його гру відзначили похвальним відгуком. Надалі постійно концертував, переважно в Москві, давав приватні уроки гри на фортепіано, був одним із найпопулярніших у Москві педагогів.
1898 року прийняв запрошення стати викладачем Тифліського відділення Імператорського російського музичного товариства. Від 1899 року — професор Московської консерваторії.
Після встановлення радянської влади увійшов до складу Музичної ради при Народному комісаріаті освіти (концертний підвідділ). З участю Ігумнова відбувалася реформа музичної освіти, зокрема, в консерваторії було створено курси естетики, історії культури, історії літератури, введено клас камерного ансамблю.
Від 1919 року — постійний член навчально-художенього комітету Московської консерваторії. А навесні 1924 року Ігумнова на п'ять років обрали директором консерваторії.
Неодноразово виступав із концертами в Україні.
Останній концерт дав у Великому залі Московської консерваторії 3 грудня 1947 року — за декілька місяців до смерті.
Творчість Редагувати
У концертному репертуарі піаніста 1930-х років — серія монографічних концертів: Бетховен, Ліст, Шопен, Чайковський, Рахманінов (Ігумнов першим у Росії виконав Рапсодію на тему Паганіні, 1939), Метнер, Танєєв. Особливо часто Ігумнов грав як соліст і ансамбліст твори Чайковського, був їх неперевершеним інтерпретатором.
За відгуками сучасників, піанізм Ігумнова був позбавлений крайнощів: для нього типовими були дещо приглушена динаміка, м'яке туше, співучий, оксамитовий звук, шляхетність інтерпретації.
Ігумнов не уявляв собі музику поза людськими переживаннями:
Такі засоби, які активізують визрівання виконавського задуму, Ігумнов називав робочими гіпотезами, які згодом стають складовими виконавської інтерпретації.
Засновник однієї з піаністичних шкіл. Серед учнів — Лев Оборін, Анатолій Александров, Яків Флієр, Арно Бабаджанян, Лев Вайнтрауб.
Премії, нагороди Редагувати
- 1946 — Сталінська премія.
- Нагороджено орденом Леніна (1945), орденом Трудового Червоного Прапора.
Примітки Редагувати
- Deutsche Nationalbibliothek Record #135054613 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Игумнов Константин Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑
Література Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 335.
- Игумнов К. Размышления о музыке // Мастера советской пианистической школы. — Москва, 1954.
Посилання Редагувати
- Енциклопедія «Кругосвет» [ 16 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Коротка біографія [ 30 травня 2007 у Wayback Machine.]