Іґґдрасілль (давньоскан. Yggdrasill, МФА: [ˈyɡːˌdrɑselː]) — у скандинавській міфології світове дерево. Пронизує усі дев'ять світів всесвіту. Крона дерева у трьох вищих світах: Світі богів-асів (Асґарді), Світі богів-ванрів (Ванагеймі) та Світі ельфів (Альвгеймі). Стовбур як вісь світу проходить через центр Світу людей або Середземм'я (Мідґард), поруч з яким розташовані Світ велетнів (Йотунгейм) і Світ гномів (Сварталфархеймр). Три корені простягаються до трьох нижчих світів: Потойбічного світу (Хелхеймр), Туманного світу (Ніфлхеймр) та Вогняного світу (Муспелсхеймр). У першому світі розташовано джерело, з якого поливають священне дерево. Найчастіше асоціюється з ясеном, рідше — з тисом, що збігається з його описом в «Едді» як вічнозеленого.
| Іґґдрасілль | |
| Персонаж твору | Старша Едда і Молодша Едда |
|---|---|
| Іґґдрасілль у Вікісховищі |
Назва ред.
- Ігдрасіль (норв. Yggdrasil), Ігдрасіл (швед. Yggdrasil), Ігдрасілс (ісл. Yggdrasils — сучасні назви.
Найпоширеніше тлумачення походження назви Іґґдрасіль — це виведення його з двох слів: Ygg «жахливий» та drasil «скакун», «кінь». Yggr вживається як епітет Одіна, що дає нам значення «скакун Одіна» — посилання на дев'ять ночей, які Одін провів, висячи на дереві, принесений у жертву самому собі, аби винайти руни. Шибеницю в скандинавській поезії називають «кінь повішених». Інше тлумачення — це «жахливий кінь», при цьому асоціації із Одіном є вторинними. Третя інтерпретація, дещо спірна, це «тис-колонна», що асоціює дерево із Eihwaz руною ᛇ.
У староскандинавській мові Іґґдрасіль також називають Мімамейдр.
Інші назви — Мімамейд та Лерад.
Іґґдрасіль в «Едді» ред.
Під одним із коренів (Асґард) знаходиться священне джерело Урд, де живуть три норни, над якими навіть боги не мають влади. Вони щодня поливають дерево з правічного джерела, завдяки чому Іґґдрасіль є вічнозеленим. Під коренем Мідґарду знаходиться джерело Міміра.
Вісником на дереві (і таким чином між світами) є білка Рататоск. На верхівці крони сидить велетенський орел із соколом на чолі, що створює своїми могутніми крилами вітри у світах. Корінь Іґґдрасілю в Ніфльгеймі гризе дракон Нідгеґґ. Коза Гейдрун живе у кроні Іґдрассіллю та поїдає його листя. Чотири олені поїдають кору дерева, серед них Двалін.
Іґґдрасіль є центральним елементом переказу про Раґнарок, кінець світу. Тільки двоє людей переживуть Раґнарьок, Лів та Лівтрасір, вони заховаються в лісі Годміміра, де меч Сурта безсилий.
Бібліографія ред.
- Davidson, Hilda Ellis (1993). . Routledge. ISBN 0-203-40850-0. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
- Dowden, Ken (2000). . Routledge. ISBN 0-415-12034-9. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
- Dronke, Ursula (1997). The Poetic Edda: Volume II: Mythological Poems. Oxford University Press. ISBN 0-19-811181-9.
- Larrington, Carolyne (1999). The Poetic Edda. Oxford World's Classics. ISBN 0-19-283946-2.
- Lindow, John (2001). . Oxford University Press. ISBN 0-19-515382-0. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 8 листопада 2021.
- Faulkes, Anthony (Trans.) (1995). Edda. Everyman's Library. ISBN 0-4608-7616-3.
- Schön, Ebbe (2004). Asa-Tors hammare, Gudar och Jättar i tro och Tradition. Fält & Hässler, Värnamo. ISBN 91-89660-41-2.
- Schröder, Franz Rolf (1931). Germanische Schöpfungsmythen. Germanisch-Romanische Monatsschrift 19: 1–26.
- Simek, Rudolf (2007). Dictionary of Northern Mythology. Translated by Angela Hall. D.S. Brewer. ISBN 978-0-85991-513-7.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іґґдрасілль