Іван Гуляницький

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гуляницький (прізвище).

Гуляницький Іван — український державний діяч доби Гетьманщини, полковник ніжинський і корсунський (1654–1659), наказний полковник Стародубського полку (1657). Вихованець Києво-Могилянської академії.

Портрет Івана Гуляницького

Біографія

Походив зі старовинного розгалуженого роду української православної шляхти, відомого з 1516, родовим гніздом якого було село Гуляники Луцького повіту на Волині.

Навчався в Києво-Могилянській академії в 1630-х роках.

Основні риси біографії Івана важко встановити, оскільки в джерелах його постійно плутають з його родичем (братом) Григорієм Гуляницьким, активним учасником Національно-визвольної війни українського народу 1648—1658 роках, полковником, наказним гетьманом в часи гетьманату Івана Виговського та Юрія Хмельницького, героєм оборони Конотопа від московських військ і Конотопської битви 1659.

Іван названий серед реєстрових козаків Корсунського полку (1649), брав участь у ряді важливих битв, зокрема у Жванецькій. Відмовився присягати цареві після Переяславської ради 1654.

5 січня 1655 разом з Богданом Хмельницьким, Іваном Виговським, Павлом Тетерею приймав у Білій Церкві московське посольство на чолі з А. Матвєєвим. 1654–1659 був ніжинським і корсунським полковником, навесні — влітку 1657 призначений наказним полковником Стародубського полку. Очевидно, Іван разом з Григорієм Гуляницьким брав участь у будівництві Свято-Онуфріївського монастиря під Корсунем, де пізніше митрополит Київський, Галицький і всієї України Д. Балабан постриг у ченці Юрія Хмельницького.

Рід Гуляницьких в роки Руїни осів на Сіверщині й був досить відомим у XVIII—XIX столітті.

Література

• Кривошея В. В. Національна еліта Гетьманщини, ч. 1. К., 1998;
• Степанков В. С. Григорій Гуляницький, В кн.: Полководці Війська Запорозького.,, кн. 1. К., 1998;
• Корнієнко М. П., Кривошея В. В. Персональний склад старшини,.. К., 2000.

1. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 13 квітня 2021.