Іванов Георгій Володимирович (рос. Георгий Владимирович Иванов; нар. 29 жовтня 1894, маєток Пукі Сядської волості, (Тельшяйський повіт), (Ковенська губернія) — пом. (26 серпня) 1958, (Єр), (департамент Вар)) — латвійський (поет), (прозаїк), (перекладач)
Іванов Георгій Володимирович | ||||
---|---|---|---|---|
Георгий Владимирович Иванов | ||||
Георгій Іванов | ||||
Народився | 29 жовтня 1894 (Седа (Литва)), (Мажейкяйський район), Литва | |||
Помер | (26 серпня) 1958 (63 роки) (Єр) | |||
Поховання | (Сент-Женев'єв-де-Буа) | |||
Країна | Російська імперія | |||
Діяльність | (поет), (перекладач), (літературний критик), (прозаїк), (письменник) | |||
Мова творів | російська | |||
Роки активності | з 1909 | |||
Жанр | проза і (поезія) | |||
Magnum opus | d | |||
У шлюбі з | d | |||
Автограф | ||||
| ||||
Іванов Георгій Володимирович у Вікісховищі |
Життєпис
Народився 29 жовтня ((10 листопада) за н.с.) 1894 року в Ковенській губернії в небагатій дворянській сім'ї з військовими традиціями. Дитячі роки пройшли в маєтку Студенка, на кордоні з Польщею. Початкову освіту здобув удома, потім навчався у Другому кадетському корпусі. Тут почав писати вірші. У 1910 закінчує кадетський корпус, починає друкуватися в різних виданнях: в журналах «Аполлон», «Сучасник» та ін.
У 1912 Іванов набирає «Цех поетів», бере участь у всіх зборах, гуртках, виданнях, виступає як літературний критик акмеїстичного напрямку. У 1912 виходить його перша книга віршів — . Відчуває вплив М. Кузміна. Потім послідували збірки віршів: «Світлиця» (1914), «Пам'ятник слави» (1915), «Верес» (1916), «Сади» (1921), «Лампада» (1922).
Восени 1922 року Іванов виїжджає за кордон у відрядження для складання репертуару державних театрів. Проте вже не повертається до СРСР, залишившись в Берліні разом зі своєю дружиною, поетесою І. Одоєвцевою. У (1923) році вони поселяються в Парижі.
Кілька років Геогрій не пише віршів, проходить «період осмислення і накопичення музики». У (1927) бере участь у товаристві «Зелена лампа», що склалося навколо Мережковського, який був його беззмінним головою. Друкується в різних емігрантських виданнях — «Новий дім», «Числа», «Коло» та ін. У (1930) році публікує збірник віршів «Троянди», в якому звучить новий голос поета — ліричний, простий.
У роки еміграції виступає і як прозаїк: мемуари «Петербурзькі зими» (1928, Париж), «Третій Рим» (1929, незакінчений роман). В 1938 — (лірична проза) «Розпад атома» (1938, Париж). У 1949–1950 — серія критичних статей.
У 1943–1946 роках живе в Біарріці в бідності, майже в злиднях. У 1953 поселяється в будинку для людей похилого віку, що на півдні Франції. Там і помирає.
Пам'ять
До сторіччя з дня народження в 1995 році в Москві вийшов збірник «Дзеркальне дно», куди увійшли доемігрантські вірші і лірика 1922–1958 років.
Посилання
- Вірші Георгія Іванова на stihi-rus.ru [ 19 листопада 2010 у Wayback Machine.]
Примітки
Це незавершена стаття про (поета) або (поетесу). Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет