Євге́н Олександрович Мраві́нський (рос. Евгений Александрович Мравинский, *22 травня (4 червня) 1903, Петербург — †19 січня 1988, там само) — російський диригент, народний артист СРСР (1954), лауреат Сталінської (1946) та Ленінської премій (1961).
| Євген Олександрович Мравінський | |
|---|---|
| рос. Евгений Мравинский | |
| Народився | 22 травня (4 червня) 1903 Петербург |
| Помер | 19 січня 1988 (84 роки) там же |
| Поховання | Богословське кладовище |
| Країна | СРСР |
| Діяльність | диригент, музичний педагог |
| Alma mater | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Вчителі | Ґаук Олександр Васильович |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Роки активності | 1931 — 1988 |
| Жанр | класична музика |
| Родичі | Мравіна Євгенія Костянтинівна і Коллонтай Олександра Михайлівна |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0610667 |
|
Народився в Петербурзі. Учився на природному факультеті Петроградського університету, працював артистом мімансу в Маріїнському театрі, піаністом у Хореографічному училищі. 1924 року вступив до Ленінградської консерваторії, де спочатку займався в класі композиції, а з 1927 — у класі диригування, спочатку в М. А. Малька, а після його від'їзду за кордон — в А. В. Гаука.
1932 року дебютував у Маріїнському театрі, продиригувавши балетом «Спляча красуня» Чайковського. В 1932—1938 був диригентом цього театру (переважно балетного репертуару); з 1938, перемігши на конкурсі диригентів, очолив Симфонічний оркестр Ленінградської філармонії (колишній Придворний) і залишався на цьому посту до кінця своїх днів. За десятиліття роботи із Мравінським оркестр став високопрофесійним колективом і завоював міжнародну популярність. З 1961 викладав у Ленінградській консерваторії.
Мравінський був диригентом авторитарного й у той же час академічного типу, він прагнув до максимально повного пророблення інтерпретації, аж до дрібних деталей. Його манері були властиві скупий жест, тверда воля, стриманість емоцій, прекрасне відчуття форми, і в той же час вона втілювала духовну зосередженість майстра. У досить широкому в стилістичному відношенні, хоча й не занадто великому репертуарі Мравінського деяка перевага віддавалася російській музиці, у тому числі сучасній, а в західноєвропейській класиці — Бетховену, Брамсу, Вагнеру, Р.Штраусу й Брукнеру. Улюбленими авторами Мравінського були Чайковський і Шостакович. До числа вищих досягнень диригента можна віднести трактування П'ятої й особливо Шостої симфоній Чайковського, а також багатьох симфонічних полотен Шостаковича: під його керуванням уперше прозвучали П'ятої, Шоста, Восьма, Дев'ята, Десята симфонії; Восьму симфонію автор присвятив диригентові.
У культурному житті Ленінграда велична фігура Мравінського грала майже культову роль, символізуючи наступність традицій. Помер Мравінський у Петербурзі.
На його честь названо астероїд 19081 Мравінський.
Примітки ред.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання ред.
- Сайт, присвячений диригентові [ 22 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Є. Мравінський в енциклопедії «Кругосвет» [ 15 жовтня 2007 у Wayback Machine.]