Мико́ла Іва́нович Ста́шек (нар. 1 травня 1914 — пом. 17 лютого 1991) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир 360-го стрілецького полку 74-ї стрілецької дивізії 15-го стрілецького корпусу 13-ї армії, підполковник. Герой Радянського Союзу (1943).
| Микола Іванович Сташек | |
|---|---|
| | |
| Народження | 1 травня 1914 х. Маринівський |
| Смерть | 17 лютого 1991 (76 років) Москва |
| Поховання | Головинське кладовище |
| Країна | Російська імперія УНР СРСР |
| Приналежність | Радянська армія |
| Вид збройних сил | сухопутні війська |
| Рід військ | піхота |
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації |
| Роки служби | 1935–1973 |
| Звання | Генерал-лейтенант |
| Командування | 360-й стрілецький полк |
| Війни / битви | Німецько-радянська війна |
| Нагороди |
Життєпис ред.
Народився 1 травня 1914 року на хуторі Маринівському Іллінської волості Одеського повіту Херсонської губернії (нині — село Маринівка Одеського району Одеської області) в селянській родині. Українець. Після закінчення семирічки працював трактористом у радгоспі «Червоний партизан».
До лав РСЧА призваний у 1935 році Березівським РВК Одеської області. У 1938 році закінчив Орджонікідзевське прикордонне училище. Проходив службу в прикордонних військах НКВС.
Учасник німецько-радянської війни з 1 травня 1942 року. Воював на Західному, Брянському, Центральному і 1-шу Українському фронтах. Член ВКП(б) з 1942 року. Обіймав посади начальника 2-ї частини штабу 134-ї курсантської стрілецької бригади, начальника 1-го відділення штабу 74-ї стрілецької дивізії. 17 березня 1943 року був поранений. Після одужання — командир 360-го стрілецького полку 74-ї стрілецької дивізії.
Особливо відзначився під час визволення північної України. 10 вересня 1943 року 360-й стрілецький полк форсував річку Десна поблизу села Лиса Гора Коропського району Чернігівської області. У боях за розширення плацдарму, діючи на правому фланзі дивізії, полк протягом 12 годин у напівоточенні з успіхом відбивав усі атаки супротивника при підтримці танків. У вирішальний момент підполковник М. І. Сташек особисто підняв і повів полк у контратаку. У подальшому, розвиваючи стрімкий наступ, полк знищив і полонив ворога на своїй ділянці фронту, швидко і організовано форсував річку Дніпро й розширив плацдарм, чим виконав поставлене командуванням бойове завдання.
Після закінчення війни продовжував військову службу в ЗС СРСР. У 1947 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе, у 1952 році — Військову академію Генштабу СРСР. Обіймав посаду заступника начальника Військової академії імені М. В. Фрунзе, кандидат військових наук, доцент.
У 1973 році генерал-лейтенант М. І. Сташек вийшов у запас. Займався літературною діяльністю. Мешкав у Москві, де й помер 17 лютого 1991 року. Похований на Головинському цвинтарі.
Нагороди ред.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, підполковникові Сташеку Миколі Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1214).
Також був нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 3-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки і медалями.
Твори ред.
- Сташек Н. И. Крутыми верстами. — М.: Изд. ЦК ВЛКСМ, 1982.
Література ред.
- «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 250–253.
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 11 вересня 2015.
- . Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 11 вересня 2015.