www.wikidata.uk-ua.nina.az

Мороз Олександр Олександрович У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем Мороз Моро з Олекса ндр Олекса ндр

Мороз Олександр Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Мороз.

Моро́з Олекса́ндр Олекса́ндрович (нар. 29 лютого 1944(19440229), с. Буда, Таращанський район, Київська область, Українська РСР, СРСР) — український політик та громадський діяч, двічі Голова Верховної Ради України у 1994—1998 та 2006—2007 роках. Лідер колишньої Соціалістичної партії України. Кандидат у президенти України на виборах 1994, 1999, 2004, 2010 та 2019.

Олександр Олександрович Мороз
Олександр Олександрович Мороз
7-й Голова Верховної Ради України
6 липня 2006 — 23 листопада 2007
Президент Віктор Ющенко
Попередник Володимир Литвин
Наступник Арсеній Яценюк
3-й Голова Верховної Ради України
18 травня 1994 — 12 травня 1998
Президент Леонід Кравчук
Леонід Кучма
Попередник Іван Плющ
Наступник Олександр Ткаченко
Народився 29 лютого 1944(1944-02-29) (80 років)
Буда, Таращанський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як політик, інженер-механік, педагог
Країна СРСР і Україна
Alma mater Національний університет біоресурсів і природокористування України
Політична партія Соціалістична партія України
Батько Олександр Леонтійович
Мати Ганна Євдокимівна
У шлюбі з Валентина Андріївна
Діти дочки Ірина та Руслана
Нагороди
Медаль «За трудову доблесть»
Золотий письменник України
Підпис
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис ред.

Насправді народився 19 лютого 1944 року в селі Буда Таращанського району Київської області. Через Німецько-радянську війну, що тривала тоді, дитину зареєстрували лише 29 лютого, і власне цей день вважається офіційною датою народження.

У 1965 р. закінчив Українську сільськогосподарську академію за фахом «інженер-механік». У 1983 р. — Вищу партійну школу при ЦК Компартії України, отримав диплом політолога.

У 1966—1974 рр. — викладач, завідувач відділу механізації сільського господарства Таращанського технікуму механізації. У 1974—1975 рр. — старший інженер-технолог, старший виконроб мехзагону Таращанського райоб'єднання «Сільгосптехніка». У 1975—1976 рр. — старший інженер Київського обласного об'єднання «Сільгосптехніка».

Від 1976 року — завсектору, заступник завідувача сільськогосподарського відділу Київського обкому КПУ. У 1983—1989 рр. — секретар Київської облпрофради, перший секретар РК КПУ. Від 1989 року — завідувач аграрного відділу обкому КПУ.

Політична діяльність ред.

У 1990 р. обраний народним депутатом України. Увійшов до комісії з питань АПК та групи «Аграрники». Став лідером комуністичної більшості (так звана «Група 239»). Після заборони КПУ був одним із ініціаторів створення Соціалістичної партії України і очолив її.

У березні 1994 р. знову обраний народним депутатом, у травні того ж року — головою Верховної Ради України. У червні 1994 р. балотувався на посаду президента України, у першому турі здобув 13.04 % (3-тє місце серед 7 претендентів).

Зіграв одну з ключових ролей в ухваленні Конституції України (28 червня 1996 р.)

У 1998 потрапив до Верховної Ради за списком блоку СПУ і СелПУ, очолив фракцію «Лівий центр», до 2000 р. керував парламентським комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин.

Був кандидатом у президенти від соціалістів на виборах 1999 р. Разом з Олександром Ткаченком, Євгеном Марчуком та Володимиром Олійником створив «канівську четвірку». Але врешті-решт знімати свою кандидатуру на користь інших претендентів відмовився. У 1-му турі здобув 11.29 % (3-тє місце серед 13 кандидатів).

Восени 2000 р. оприлюднив «плівки Мельниченка», поклавши початок «касетному скандалу». Активний учасник акції «Україна без Кучми». Член ради «Форуму національного порятунку» (у 2001). Представляв Громадянський комітет захисту Конституції на переговорах з представниками влади.

У 2002 р. обраний до парламенту за списком Соціалістичної партії, очолив фракцію СПУ. Працював в комітеті з питань правової політики.

Активно долучався до масштабних протестних акцій «Повстань, Україно!» у 2002—2003 рр.

У цьому парламенті разом зі Степаном Гавришем очолював ТСК по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України (2002).

У 2004 р. балотувався на виборах в Президенти України. В першому турі набрав 5,81 %. У другому турі підтримав Віктора Ющенка, поставивши однією з головних умов підтримки впровадження політичної реформи — тобто перетворення України на парламентсько-президентську республіку.

У 2006 році обраний до парламенту за списком Соціалістичної партії, очолив фракцію. Незважаючи на підписану коаліційну угоду між фракціями БЮТ, «Наша Україна» та СПУ, яка передбачала обрання Юлії Тимошенко прем'єр-міністром та Петра Порошенка спікером, несподівано висунув власну кандидатуру на посаду голови Верховної Ради, що було розцінено «Нашою Україною», БЮТ та частиною соціалістів, як зрада. БЮТ та НСНУ відмовилися брати участь у голосуванні, проте Мороза обрано — завдяки підтримці фракцій ПРУ та КПУ, які наступного дня разом із соціалістами утворили нову коаліцію більшості в парламенті.

Мороз (ліворуч) з Віктором Ющенком.

Обрання Мороза спікером ВРУ було суперечливе як із правового погляду, бо СПУ сформувала нову коаліцію не вийшовши із коаліції із БЮТ та НСНУ, а це є грубим порушенням регламенту ВР, так і з морально-етичного, бо це суперечило сподіванням значної кількості виборців СПУ. Наслідком цього було виникнення гострого протиборства між гілками влади за повноваження, ініційоване новоутвореною коаліцією, — що згодом призвело до розпуску ВР президентом та початку дострокових виборів. Дані події також стали однією з головних причин кількаразового падіння рейтингів СПУ.

На виборах 2007 року Соціалістична партія не подолала 3-відсотковий бар'єр і Мороз не отримав депутатського мандата.

На президентських виборах 2010 року здобув підтримку 0,38 % виборців.

25 січня 2019 року рішенням ЦВК Олександра Мороза зареєстровано кандидатом на посаду Президента України. Суб'єкт висування — ПП «Соціалістична партія Олександра Мороза». 27 березня 2019 року Олександр Мороз зняв свою кандидатуру.

Сумарно балотувався на посаду президента України п'ять разів.

Нагородження орденом князя Ярослава Мудрого ред.

19 серпня 1998 року Президент України Л. Д. Кучма видав указ № 899/98, яким «за видатні особисті заслуги перед Українською державою в галузі державного будівництва, значний внесок у розвиток законодавчої бази України та з нагоди 7-ї річниці незалежності України» постановив нагородити О. О. Мороза орденом князя Ярослава Мудрого V ст. О. О. Мороз від нагороди відмовився, і 11 березня 1999 року указом Л. Д. Кучми № 243/99 указ щодо нагородження № 899/98 був визнаний таким, що втратив чинність.

Творчість ред.

Автор книжок:

  • «Куди йдемо?..» (1993),
  • «Вибір», «Тема для роздумів» (1996),
  • «Дорога, з якої не зійти», «Між вічними полюсами» (1999),
  • «Хроніка одного злочину» (2000),
  • «Про землю, Конституцію і не тільки» (2001),
  • «Політична анатомія України» (2004),
  • збірка поезій «…З відстані» (2004),
  • збірки поезій «Обличчям до вогню», «Белый снег на каменной террасе» (2006),
  • «До голови треба булави» (2016),
  • «Долею оплачені слова» (2018),
  • автор понад 2000 публікацій у періодиці.

Особисте життя ред.

Одружений, має двох дочок — Ірину та Руслану.

Хобі ред.

Шахи, поезія.

Примітки ред.

  1. Munzinger Personen
    d:Track:Q107343683
  2. Мороз Олександр Олександрович [ 30 серпня 2020 у Wayback Machine.], Енциклопедія історії України
  3. Газета «Сегодня»: Мороз празднует два дня рождения, а Сабо — раз в четыре года [ 12 березня 2008 у Wayback Machine.], Сегодня, 28 февраля 2008(рос.)
  4. Постанова Верховної Ради України від 18 травня 1994 року № 14/94-ВР «Про Голову Верховної Ради України»
  5. Постанова Верховної Ради України від 6 липня 2006 року № 7-V «Про Голову Верховної Ради України»
  6. Кандидат на пост Президента України Мороз Олександр Олександрович // Вибори Президента України 2019. Центральна виборча комісія України. 25.01.2019[ 2 листопада 2020 у Wayback Machine.]
  7. Мороз зняв свою кандидатуру з виборів Президента // 5 канал. 27.03.2019. [ 24 травня 2021 у Wayback Machine.]
  8. Указ Президента України № 899/98 від 19 серпня 1998 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»
  9. Мороз Олександр Олександрович [ 23 вересня 2010 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт СПУ
  10. Указ Президента України № 243/99 від 11 березня 1999 року «Про визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 19 серпня 1998 року № 899».

Посилання ред.

Джерела ред.

Література ред.

  • Гарань О. Мороз Олександр Олександрович // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 467. — ISBN 978-966-611-818-2.
  • Губерський Л. В. Мороз Олександр Олександрович // Українська дипломатична енциклопедія: у 2-х т. / редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz takim prizvishem Moroz Moro z Oleksa ndr Oleksa ndrovich nar 29 lyutogo 1944 19440229 s Buda Tarashanskij rajon Kiyivska oblast Ukrayinska RSR SRSR ukrayinskij politik ta gromadskij diyach dvichi Golova Verhovnoyi Radi Ukrayini u 1994 1998 ta 2006 2007 rokah Lider kolishnoyi Socialistichnoyi partiyi Ukrayini Kandidat u prezidenti Ukrayini na viborah 1994 1999 2004 2010 ta 2019 Oleksandr Oleksandrovich MorozOleksandr Oleksandrovich Moroz7 j Golova Verhovnoyi Radi Ukrayini6 lipnya 2006 23 listopada 2007Prezident Viktor YushenkoPoperednik Volodimir LitvinNastupnik Arsenij Yacenyuk3 j Golova Verhovnoyi Radi Ukrayini18 travnya 1994 12 travnya 1998Prezident Leonid Kravchuk Leonid KuchmaPoperednik Ivan PlyushNastupnik Oleksandr TkachenkoNarodivsya 29 lyutogo 1944 1944 02 29 1 80 rokiv Buda Tarashanskij rajon Kiyivska oblast Ukrayinska RSR SRSRVidomij yak politik inzhener mehanik pedagogKrayina SRSR i UkrayinaAlma mater Nacionalnij universitet bioresursiv i prirodokoristuvannya UkrayiniPolitichna partiya Socialistichna partiya UkrayiniBatko Oleksandr LeontijovichMati Ganna YevdokimivnaU shlyubi z Valentina AndriyivnaDiti dochki Irina ta RuslanaNagorodi Medal Za trudovu doblest Zolotij pismennik UkrayiniPidpis Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u VikishovishiNarodnij deputat Ukrayini1 go sklikannyaz 1991 Socialistichna partiya Ukrayini grupa Agrarniki 15 travnya 1990 10 travnya 19942 go sklikannyaSocialistichna partiya Ukrayini 12 travnya 1994 12 travnya 19983 go sklikannyaSocialistichna partiya Ukrayini 12 travnya 1998 14 travnya 20024 go sklikannyaSocialistichna partiya Ukrayini 14 travnya 2002 25 travnya 20065 go sklikannyaSocialistichna partiya Ukrayini 25 travnya 2006 23 listopada 2007 Zmist 1 Zhittyepis 2 Politichna diyalnist 3 Nagorodzhennya ordenom knyazya Yaroslava Mudrogo 4 Tvorchist 5 Osobiste zhittya 6 Hobi 7 Primitki 8 Posilannya 9 Dzherela 10 LiteraturaZhittyepis red Naspravdi narodivsya 19 lyutogo 1944 roku v seli Buda Tarashanskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti Cherez Nimecko radyansku vijnu sho trivala todi ditinu zareyestruvali lishe 29 lyutogo 2 i vlasne cej den vvazhayetsya oficijnoyu datoyu narodzhennya 3 U 1965 r zakinchiv Ukrayinsku silskogospodarsku akademiyu za fahom inzhener mehanik U 1983 r Vishu partijnu shkolu pri CK Kompartiyi Ukrayini otrimav diplom politologa U 1966 1974 rr vikladach zaviduvach viddilu mehanizaciyi silskogo gospodarstva Tarashanskogo tehnikumu mehanizaciyi U 1974 1975 rr starshij inzhener tehnolog starshij vikonrob mehzagonu Tarashanskogo rajob yednannya Silgosptehnika U 1975 1976 rr starshij inzhener Kiyivskogo oblasnogo ob yednannya Silgosptehnika Vid 1976 roku zavsektoru zastupnik zaviduvacha silskogospodarskogo viddilu Kiyivskogo obkomu KPU U 1983 1989 rr sekretar Kiyivskoyi oblprofradi pershij sekretar RK KPU Vid 1989 roku zaviduvach agrarnogo viddilu obkomu KPU Politichna diyalnist red U 1990 r obranij narodnim deputatom Ukrayini Uvijshov do komisiyi z pitan APK ta grupi Agrarniki Stav liderom komunistichnoyi bilshosti tak zvana Grupa 239 Pislya zaboroni KPU buv odnim iz iniciatoriv stvorennya Socialistichnoyi partiyi Ukrayini i ocholiv yiyi U berezni 1994 r znovu obranij narodnim deputatom u travni togo zh roku golovoyu Verhovnoyi Radi Ukrayini 4 U chervni 1994 r balotuvavsya na posadu prezidenta Ukrayini u pershomu turi zdobuv 13 04 3 tye misce sered 7 pretendentiv Zigrav odnu z klyuchovih rolej v uhvalenni Konstituciyi Ukrayini 28 chervnya 1996 r U 1998 potrapiv do Verhovnoyi Radi za spiskom bloku SPU i SelPU ocholiv frakciyu Livij centr do 2000 r keruvav parlamentskim komitetom z pitan agrarnoyi politiki ta zemelnih vidnosin Buv kandidatom u prezidenti vid socialistiv na viborah 1999 r Razom z Oleksandrom Tkachenkom Yevgenom Marchukom ta Volodimirom Olijnikom stvoriv kanivsku chetvirku Ale vreshti resht znimati svoyu kandidaturu na korist inshih pretendentiv vidmovivsya U 1 mu turi zdobuv 11 29 3 tye misce sered 13 kandidativ Voseni 2000 r oprilyudniv plivki Melnichenka poklavshi pochatok kasetnomu skandalu Aktivnij uchasnik akciyi Ukrayina bez Kuchmi Chlen radi Forumu nacionalnogo poryatunku u 2001 Predstavlyav Gromadyanskij komitet zahistu Konstituciyi na peregovorah z predstavnikami vladi U 2002 r obranij do parlamentu za spiskom Socialistichnoyi partiyi ocholiv frakciyu SPU Pracyuvav v komiteti z pitan pravovoyi politiki Aktivno doluchavsya do masshtabnih protestnih akcij Povstan Ukrayino u 2002 2003 rr U comu parlamenti razom zi Stepanom Gavrishem ocholyuvav TSK po opracyuvannyu proektiv zakoniv Ukrayini pro vnesennya zmin do Konstituciyi Ukrayini 2002 U 2004 r balotuvavsya na viborah v Prezidenti Ukrayini V pershomu turi nabrav 5 81 U drugomu turi pidtrimav Viktora Yushenka postavivshi odniyeyu z golovnih umov pidtrimki vprovadzhennya politichnoyi reformi tobto peretvorennya Ukrayini na parlamentsko prezidentsku respubliku U 2006 roci obranij do parlamentu za spiskom Socialistichnoyi partiyi ocholiv frakciyu Nezvazhayuchi na pidpisanu koalicijnu ugodu mizh frakciyami BYuT Nasha Ukrayina ta SPU yaka peredbachala obrannya Yuliyi Timoshenko prem yer ministrom ta Petra Poroshenka spikerom nespodivano visunuv vlasnu kandidaturu na posadu golovi Verhovnoyi Radi sho bulo rozcineno Nashoyu Ukrayinoyu BYuT ta chastinoyu socialistiv yak zrada BYuT ta NSNU vidmovilisya brati uchast u golosuvanni prote Moroza obrano zavdyaki pidtrimci frakcij PRU ta KPU yaki nastupnogo dnya razom iz socialistami utvorili novu koaliciyu bilshosti v parlamenti 5 nbsp Moroz livoruch z Viktorom Yushenkom Obrannya Moroza spikerom VRU bulo superechlive yak iz pravovogo poglyadu bo SPU sformuvala novu koaliciyu ne vijshovshi iz koaliciyi iz BYuT ta NSNU a ce ye grubim porushennyam reglamentu VR tak i z moralno etichnogo bo ce superechilo spodivannyam znachnoyi kilkosti viborciv SPU Naslidkom cogo bulo viniknennya gostrogo protiborstva mizh gilkami vladi za povnovazhennya inicijovane novoutvorenoyu koaliciyeyu sho zgodom prizvelo do rozpusku VR prezidentom ta pochatku dostrokovih viboriv Dani podiyi takozh stali odniyeyu z golovnih prichin kilkarazovogo padinnya rejtingiv SPU Na viborah 2007 roku Socialistichna partiya ne podolala 3 vidsotkovij bar yer i Moroz ne otrimav deputatskogo mandata Na prezidentskih viborah 2010 roku zdobuv pidtrimku 0 38 viborciv 25 sichnya 2019 roku rishennyam CVK Oleksandra Moroza zareyestrovano 6 kandidatom na posadu Prezidenta Ukrayini Sub yekt visuvannya PP Socialistichna partiya Oleksandra Moroza 27 bereznya 2019 roku Oleksandr Moroz znyav svoyu kandidaturu 7 Sumarno balotuvavsya na posadu prezidenta Ukrayini p yat raziv Nagorodzhennya ordenom knyazya Yaroslava Mudrogo red 19 serpnya 1998 roku Prezident Ukrayini L D Kuchma vidav ukaz 899 98 yakim za vidatni osobisti zaslugi pered Ukrayinskoyu derzhavoyu v galuzi derzhavnogo budivnictva znachnij vnesok u rozvitok zakonodavchoyi bazi Ukrayini ta z nagodi 7 yi richnici nezalezhnosti Ukrayini postanoviv nagoroditi O O Moroza ordenom knyazya Yaroslava Mudrogo V st 8 O O Moroz vid nagorodi vidmovivsya 9 i 11 bereznya 1999 roku ukazom L D Kuchmi 243 99 ukaz shodo nagorodzhennya 899 98 buv viznanij takim sho vtrativ chinnist 10 Tvorchist red Avtor knizhok Kudi jdemo 1993 Vibir Tema dlya rozdumiv 1996 Doroga z yakoyi ne zijti Mizh vichnimi polyusami 1999 Hronika odnogo zlochinu 2000 Pro zemlyu Konstituciyu i ne tilki 2001 Politichna anatomiya Ukrayini 2004 zbirka poezij Z vidstani 2004 zbirki poezij Oblichchyam do vognyu Belyj sneg na kamennoj terrase 2006 Do golovi treba bulavi 2016 Doleyu oplacheni slova 2018 avtor ponad 2000 publikacij u periodici Osobiste zhittya red Odruzhenij maye dvoh dochok Irinu ta Ruslanu Hobi red Shahi poeziya Primitki red Munzinger Personen d Track Q107343683 Moroz Oleksandr Oleksandrovich Arhivovano 30 serpnya 2020 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini Gazeta Segodnya Moroz prazdnuet dva dnya rozhdeniya a Sabo raz v chetyre goda Arhivovano 12 bereznya 2008 u Wayback Machine Segodnya 28 fevralya 2008 ros Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 18 travnya 1994 roku 14 94 VR Pro Golovu Verhovnoyi Radi Ukrayini Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 6 lipnya 2006 roku 7 V Pro Golovu Verhovnoyi Radi Ukrayini Kandidat na post Prezidenta Ukrayini Moroz Oleksandr Oleksandrovich Vibori Prezidenta Ukrayini 2019 Centralna viborcha komisiya Ukrayini 25 01 2019 Arhivovano 2 listopada 2020 u Wayback Machine Moroz znyav svoyu kandidaturu z viboriv Prezidenta 5 kanal 27 03 2019 Arhivovano 24 travnya 2021 u Wayback Machine Ukaz Prezidenta Ukrayini 899 98 vid 19 serpnya 1998 roku Pro nagorodzhennya vidznakoyu Prezidenta Ukrayini Orden knyazya Yaroslava Mudrogo Moroz Oleksandr Oleksandrovich Arhivovano 23 veresnya 2010 u Wayback Machine Oficijnij sajt SPU Ukaz Prezidenta Ukrayini 243 99 vid 11 bereznya 1999 roku Pro viznannya takim sho vtrativ chinnist Ukazu Prezidenta Ukrayini vid 19 serpnya 1998 roku 899 Posilannya red Moroz Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2001 T 3 K M 792 s ISBN 966 7492 03 6 Arhivovano 3 grudnya 2016 u Wayback Machine Oficijnij sajt SPU Dovidnik Hto ye hto v Ukrayini vidavnictvo K I S Arhivovano 7 listopada 2020 u Wayback Machine Moroza obrali golovoyu SPU Arhivovano 4 bereznya 2016 u Wayback Machine ros Dzherela red Udod O A Moroz Oleksandr Oleksandrovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O S 72 728 s il ISBN 978 966 00 1061 1 Literatura red Garan O Moroz Oleksandr Oleksandrovich Politichna enciklopediya redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 S 467 ISBN 978 966 611 818 2 Guberskij L V Moroz Oleksandr Oleksandrovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 h t redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812 s ISBN 966 316 045 4 Poperednik Golovi Verhovnoyi Radi Ukrayini Nastupnik Plyush Ivan Stepanovich Yacenyuk Arsenij Petrovich Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Moroz Oleksandr Oleksandrovich amp oldid 42044160