Маттео Гарроне

Матте́о Ґарро́не (фр. Matteo Garrone; нар. 15 жовтня 1968, Рим, Італія) — італійський кінорежисер, сценарист та кінопродюсер. Лауреат національної кінопремії (Давид ді Донателло) 2009 року в номінації (найкращий фільм) ((Ґоморра)), двічі володар (Гран-прі Каннського кінофестивалю) за фільми («Ґоморра») (2008) та (2012).

Маттео Ґарроне
Matteo Garrone
Маттео Ґарроне у 2008 році
Дата народження	15 жовтня 1968(1968-10-15)^[1]^[2](55 років)
Місце народження	Рим, Італія
Громадянство	Італія
Професія	кінорежисер, сценарист, кінопродюсер
Роки активності	1996 — наш час
Член у	^d
IMDb	ID 0308520
Нагороди та премії
(Європейський кіноприз за найкращий фільм) (2008) (Європейський кіноприз найкращому режисеру) (2008) ^d (2008) (премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу) (2019)
(Гран-прі Каннського МКФ) (, (2012))
matteogarrone.eu
Маттео Ґарроне у Вікісховищі

Біографія

Народився в Римі, син театрального критика . Після закінчення школи мистецтв працював помічником оператора, з 1986 до 1995 працював художником.

За перший короткометражний фільм «Силует» Ґарроне отримав Sacher d'Oro — премію, яку спонсорує знаменитий італійський режисер і сценарист (Нанні Моретті). У 1997 році режисер знімає свій перший повнометражний фільм , в якому одним з трьох епізодів став фільм «Силует».

Визнання критиків прийшло до Ґарроне після фільму «Таксидерміст» за який він отримав премію (Давид ді Донателло) e номінації за найкращий сценарій. Фільм став поворотним моментом в кар'єрі режисера.

Світовий успіх приніс режисерові фільм (Ґоморра), знятий за однойменною книгою (Роберто Савіано). Стрічка розповідає про те, як злочинні угрупування впливають на життя звичайних людей в сучасній Італії. Фільм отримав (Гран-прі) Каннського кінофестивалю в році, нагороди (Європейської кіноакадемії) за найкращий фільм, режисерську роботу та сценарій, а також був номінований на премію «Золотий глобус». Увагу критиків і усієї світової спільноти привернуло те, як достовірно-похмуро режисер показав сучасне італійське суспільство. Після цього фільму багато критиків почали говорити про відродження (італійського кінематографу), а самого Ґарроне стали називати спадкоємцем традицій (неореалізму).

У 2012 році Ґарроне знову отримує (Гран-прі Каннського кінофестивалю) за фільм .

2013 році зфільмував рекламний ролик для (Bulgari) з (Еріком Бана) у головній ролі.

У 2015 році перший англомовний фільм Маттео Ґарроне («Казка казок») став одним з трьох італійських фільмів, що потрапили до основного конкурсу (68-го) Каннського кінофестивалю.

Фільмографія

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1996	ф		Silhouette	режисер, сценарист
1996	ф		Terra di mezzo	режисер, сценарист
1998	ф		Oreste Pipolo, fotografo di matrimoni	режисер, сценарист
1998	ф		Ospiti	режисер, сценарист
2000	ф		Estate romana	режисер, сценарист
(2002)	ф	(Таксидерміст)	L'imbalsamatore	режисер, сценарист
2004	ф	(Перше кохання)	Primo amore	режисер, сценарист
(2008)	ф	(Ґоморра)	Gomorra	режисер, сценарист
2012	ф		Reality	режисер, сценарист
2015	ф	(Казка казок)	The Tale of Tales	режисер, сценарист
2018	ф	(Догмен)	Dogman	режисер, сценарист
2019	ф	(Піноккіо)	Pinocchio	режисер, сценарист, продюсер
(2023)	ф		Io capitano	режисер, сценарист, продюсер

Визнання

Нагороди і номінації Маттео Ґарроне

Рік	Категорія	Фільм	Результат
(Італійський національний синдикат кіножурналістів)
1998	Премія «Срібна стрічка» найкращому новому режисерові		Номінація
2003	(Премія «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу)	(Таксидерміст)	Номінація
2018		Собачник	Перемога
	(Премія «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу)		Перемога
	Премія «Срібна стрічка» найкращому продюсерові		Перемога
	Премія «Срібна стрічка» за найкращий сценарій		Номінація
Золотий глобус
2003	Найкращий фільм	(Таксидерміст)	Номінація
2009	Найкращий фільм	(Ґоморра)	Перемога
	Найкращий режисер		Номінація
	Найкращий сценарій		Номінація
Премія («Давид ді Донателло»)
2003	(Найкращий режисер)	(Таксидерміст)	Номінація
2004		(Перше кохання)	Номінація
2009		(Ґоморра)	Перемога
2009			Номінація
2019	(Найкращий фільм)	(Догмен)	Перемога
	(Найкращий режисер)	(Догмен)	Перемога
	Найкращий оригінальний сценарій	(Догмен) (у співавторстві)	Перемога
Берлінський міжнародний кінофестиваль
2004	(Золотий ведмідь)	(Перше кохання)	Номінація
2013	(Найкращий режисер)		Номінація
Каннський кінофестиваль
(2008)	Золота пальмова гілка	(Ґоморра)	Номінація
	(Гран-прі журі)		Перемога
2012	Золота пальмова гілка		Номінація
	(Гран-прі журі)		Перемога
2015	Золота пальмова гілка	(Казка казок)	Номінація
2018	Золота пальмова гілка	(Догмен)	Номінація
Премія «Сезар»
(2008)	(Найкращий фільм іноземною мовою)	(Ґоморра)	Номінація
(Премія Європейської кіноакадемії)
(2008)	(Найкращий режисер)	(Ґоморра)	Перемога
	Найкращий сценарій		Перемога
2018	(Найкращий фільм)	(Догмен)	Номінація
	(Найкращий режисер)		Номінація
	Найкращий сценарист (спільно з Уго Кіті та Массімо Гаудіозо)		Номінація

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. Munzinger Personen
   d:Track:Q107343683
3. Біографія [ 27 травня 2015 у Wayback Machine.](англ.) на сайті IMDb
4. . Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
5. Chiara Ugolini (16 квітня 2015). (італ.). (la Repubblica). Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 12.07.2015.
6. Повний перелік нагород на номінацій Маттео Ґарроне [ 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)

Посилання

• Маттео Ґарроне на сайті (Kino-teatr.ua)
• Маттео Ґарроне [ 24 липня 2015 у Wayback Machine.] на сайті MYmovies.it
• Маттео Ґарроне на сайті (Kino-teatr.ua)
• «Ці казки не для дітей» [ 26 липня 2015 у Wayback Machine.]: інтерв'ю з Маттео Ґарроне про фільм (Казка казок) на Ъ-Огонек(рос.)