Львівська ТЕЦ-1 — теплоелектроцентраль міста Львова. Одна з найстаріших теплоелектростанцій України. Забезпечує тепловою енергією близько 60% житлового фонду, який обслуговує теплопостачальне підприємство «Львівтеплоенерго».
| Країна | Україна |
|---|---|
| Розташування | м.Львів, вул. Козельницька, 5 |
| Введення в експлуатацію | 1908 |
| Вид палива | газ (основне паливо), мазут |
| Турбіни | П-10 (ВУМАГ) (?) |
| Встановлена електрична потужність | 68 (4×15+8) МВт |
| Встановлена теплова потужність | 800 Гкал/год. |
| Річне виробництво електроенергії, млн кВт·год | 70,146 (2007) |
| Річне виробництво тепла, тис ГКал | 920,775 (2007) |
| Материнська компанія | ЛМКП «Львівтеплоенерго» |
| Дані оновлено 28 січня 2012 року | |
| Сайт | lmkp.lte.lviv.ua |
| ідентифікатори і посилання | |
Історія Редагувати
У 1907 році за ініціативою Й. Томіцького виконали проєкт нової електростанції змінного струму і міської кабельної мережі напругою 5 кВ (на даний час напруга мережі для міста Львова 6 кВ). У 1908—1910 роках спорудили електростанцію змінного струму потужністю 6000 к.с. (4500 кВт). Вона мала назву «Електровня Персенкувка», оскільки на той час була за межами Львова, у селі Персенківка. Перша турбіна потужністю 1260 кіловат запрацювала 8 листопада 1908 року, друга турбіна стала до ладу 10 грудня, а до кінця року станція збільшила свою потужність утричі. Освячення ТЕС відбулося 18 лютого 1909 року.
Підприємство збудували за найновішими тогочасними європейськими зразками. Фінансування проєкту здійснювалось коштом Львівського магістрату.
Для подачі струму у житлові будинки встановили ввідні пристрої фірми «Сіменс-Шукерт», що діють дотепер. Паливом для електростанції до 1913 року був мазут, з 1914-го ТЕС перевели на сілезьке вугілля, а з 1930 року, після будівництва газопроводу Дашава – Львів — природний газ. Воду для казанів подавали з джерела «Софіївка» в парку «Залізні води».
У 1939 році нинішню ТЕЦ-1 перейменували на Львівську ДРЕС. У 1940-х роках через перехід Львівської електростанції на режим роботи з відбором гарячої води для опалення, для водопостачання була споруджена гребля на річці Щирці і утворено озеро «Глинна Наварія».
Під час другої світової війни електричне господарство міста зазнало втрат, до Німеччини вивезли 2 турбогенератори і 2 трансформатори львівської електростанції. Як відшкодування з німецького міста Одерталь доправили електростанцію, яку разом з львів'янами монтували німецькі полонені (значна частина цього обладнання існує і досі).
У 1956 році, з утворенням РЕУ «Львівенерго», Львівська електростанція відокремлюється у самостійне підприємство. Розпочинається період господарської самостійності підприємства: проводяться роботи з реконструкції і заміни окремих вузлів устаткування з метою підвищення економності та надійності роботи. Вводяться в експлуатацію нові водогрійні та парові котли, мазутне господарство для спалювання мазуту, хімводоочистка, тепломагістралі.
Сьогодення Редагувати
ТЕЦ-1 є структурним підрозділом ЛМКП «Львівтеплоенерго». Насосне обладнання ТЕЦ-1 забезпечує транспортування теплової енергії до бойлерних ЛМКП «Львівтеплоенерго» у Франківському, Сихівському, Личаківському районах Львова.
Світлини Редагувати
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
- За матеріалами книги «Історія електрифікації Львівщини», А. Крижанівський[недоступне посилання з квітня 2019]
- На ТЕЦ-1 запрацювала турбіна № 7 — що в експлуатації з 1938 року [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Сторічний ювілей ТЕЦ-1 [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Цьогоріч на ТЕЦ-1 встановили два вакуумні вимикачі[недоступне посилання з липня 2019]
- Наталя Павлюк: «Завдяки двоставковому тарифу маємо змогу проводити масштабні роботи на об'єктах теплопостачання»
| Це незавершена стаття про електростанцію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |