Кетрін (Кітті) Гарріс (англ. Catherine (Kitty) Harris 25 травня 1899, Іст-Енд, Лондон — 6 жовтня 1966, Горький) — профспілкова діячка, відома своєю роботою на радянську розвідку у 1930-1940-х роках.
| Кітті Гарріс | |
|---|---|
| Кэтрин | |
| Народилася | 25 травня 1899 Лондон, Міддлесекс, Онтаріо, Канада |
| Померла | 6 жовтня 1966 (67 років) Горький, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Mar'ina roscha cemeteryd |
| Країна | СРСР |
| Діяльність | радянська розвідниця |
| Членство | Індустріальні робітники світу і Amalgamated Clothing Workers of Americad |
| Партія | Комуністична партія США і КПРС |
| У шлюбі з | Ерл Браудер |
Життєпис ред.
Народилася у Лондоні в бідній єврейській емігрантської родині шевця з Білостока . У 1907 або 1908 році родина переїхала до Канади — у Вінніпег . З тринадцяти років працювала на тютюновій фабриці.
Брала участь у роботі профспілки Індустріальних робочих світу (IWW), виділилася беручи участь у Вінніпезькому загальному страйку 1919 року, у тому ж році залишила IWW. Переїхавши з родиною до Чикаго, стала секретаркою місцевої організації Amalgamated Clothing Workers of America (ACWA), у січні 1923 року вступила до Компартії США .
У 1925 році вийшла заміж за Ерла Браудера, з яким була знайома з 1923 року. За твердженням «The Telegraph», її шлюб з Браудером виявився бігамним . Деякі історики вказують роком їх розриву 1929 рік. Достеменно відомо, що до початку 1930-х років вони вже не жили разом.
Наприкінці 1927 року була переведена до ВКП (б) для роботи в Комінтерні . У 1928—1929 роках за завданням Комінтерну разом з Ерлом Браудером працювала в Шанхаї.
У 1929 році повернулася до Нью-Йорку, а в 1931 році радянським розвідником Ейнгорном була залучена до нелегальної розвідувальної роботи.
Перше призначення отримала до Німеччини — у Берлін. Кілька разів відвідувала Москву, де навчалася під керівництвом Вільяма Генріховича Фішера .
У квітні 1936 року була спрямована до Парижа для роботи радисткою нелегальної радіостанції НКВС, працювала разом з Дмитром Бистрольотовим під керівництвом Теодора Маллі .
У грудні 1937 року була відкликана до Москви для навчання роботі з новим обладнанням, а в травні того ж року прибула до Лондона, де працювала під керівництвом Арнольда Дейча . Була головною зв'язковою Дональда Макліна . Їх перша зустріч відноситься до початку 1938 року, потім вона часто приходила до нього на його квартиру у Челсі, де фотографувала принесені ним документи. З 1938 року працює в Парижі, у зв'язку з переведенням туди Дональда Макліна . У них були романтичні стосунки, проте в 1939 році він зустрів американську дівчину, з якою згодом одружився. Після нацистської окупації Франції, у липні 1940 року Гарріс втекла до Москви, де була зарахована в резерв іноземної розвідки НКДБ.
22 червня 1941 року написала лист керівнику радянської зовнішньої розвідки П. М. Фітіну: "Прошу дати мені роботу негайно. Я можу піти на фронт у якості радистки, я можу робити одяг для солдатів, зрештою, з моїм досвідом нелегальної роботи, я не боюся роботи в тилу ворога " .
З 1941 року працювала в США. З кінця 1942 чи початку 1943 року працювала у Мексиці. Повернулася до Москви у липні 1946 року.
У грудні 1937 року отримала радянське громадянство, однак під час її повоєнного повернення до Москви з'ясувалося, що воно втрачено, і, як іноземка, вона не мала права проживати у столиці.
У лютому 1947 року вона відправлена до Риги, де була заарештована МГБ Латвійської РСР у жовтні 1951 року як " соціально небезпечний елемент ". У лютому 1952 року була направлена на примусове лікування у тюремну психіатричну лікарню в Горькому (нині Нижній Новгород). Справа Гарріс не була припинена до 1954 року, доки за неї не заступився глава МВС. Після звільнення залишилася в Горькому, де жила до своєї смерті в 1966 році .
Невідомо, чи були у неї в Росії будь-які контакти з Дональдом Макліним, що знаходився в СРСР з 1956 року. Однак на її шиї, коли вона померла, був золотий ланцюжок і медальйон з гравіюванням «K from D 24.05.37» .
Примітки ред.
- ↑ . Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 21 березня 2020.
- «I request to be involved in the work immediately. I can go to the front as a radio operator, can make soldier's blouses; finally, with my experience in underground work, I am not afraid to go behind the enemy lines.»
Література ред.
- Дамаскін І. А. Сімнадцять імен Кітті Гарріс. М .: Гея ітерум, 1999.. (Igor Damaskin, The Seventeen Names of Kitty Harris, Moscow: Geya, 1999..)
Посилання ред.
- Хронос. [ 24 лютого 2020 у Wayback Machine.] Кетті Гарріс [ 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- В. [ 26 грудня 2019 у Wayback Machine.] Антонов. [ 26 грудня 2019 у Wayback Machine.] Зв'язкова «Кембриджської п'ятірки» [ 26 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- БОГИНИ РОЗВІДКИ XX СТОЛІТТЯ [недоступне посилання з Декабрь 2019]
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |