Кубок Вела Баркера — приз, який вручають найбільш технічному боксерові Олімпійських ігор.
Історія ред.
Нагорода, що являє собою срібний кубок, носить ім'я Вела Баркера — відомого діяча міжнародного аматорського боксу. У 1891 р. він став чемпіоном Британської асоціації боксу, в 1917 −1929 рр. був її президентом. Міжнародна федерація любительського боксу (AIBA) обрала його в 1920 р. своїм почесним секретарем, а через тринадцять років, в 1933 р. — почесним головою. Приз був заснований в 1934 р. і з тих пір вручається боксеру, визнаному найкращим на Олімпійських іграх незалежно від місця, яке той посів (головні критерії оцінки — технічний рівень і стиль спортсмена). Двічі кубок отримували бронзові медалісти Олімпіад і один раз — срібний. В цих випадках приз був своєрідною компенсацією за грубі помилки (або упередженість) суддів.
Процедура ред.
Рішення про нагородження того чи іншого атлета Кубком Вела Баркера приймається таємним голосуванням всіх членів виконавчого комітету Міжнародної федерації любительського боксу. Він є перехідним і в ході міжолімпійського чотириріччя зберігається у його власника.
Статистика ред.
Країни, чиї представники ставали володарями кубку ред.
- США — 5 разів;
- Казахстан — 3 рази;
- Італія — 2 рази;
- Куба — 2 рази;
- Велика Британія — 1 раз;
- Кенія — 1 раз;
- СРСР — 1 раз;
- Росія — 1 раз;
- Південна Африка — 1 раз;
- Узбекистан — 1 раз.
- Україна — 1 раз.
Вагові категорії, чиї представники ставали володарями кубку ред.
- Напівважка вага — 3 рази;
- середня вага — 3 рази;
- важка вага — 2 рази;
- напівсередня вага — 2 рази;
- легка вага — 2 рази;
- напівлегка вага — 2 рази;
- найлегша вага — 2 рази;
- друга напівсередня вага — 1 раз;
- друга середня вага — 1 раз.
Володарі Кубка Вела Баркера ред.
| Рік | Місто | Боксер | Країна | Вагова категорія | Медаль |
| 1936 | Берлін | Луїс Лорі | США | найлегша вага | Бронза |
| 1948 | Лондон | Джордж Хантер | ПАР | напівважка вага | Золото |
| 1952 | Хельсінкі | Норвел Лі | США | напівважка вага | Золото |
| 1956 | Мельбурн | Річард МакТеггерт | Велика Британія | легка вага | Золото |
| 1960 | Рим | Ніно Бенвенуті | Італія | 2-а напівсередня вага | Золото |
| 1964 | Токіо | Валерій Попенченко | СРСР | 2-а середня вага | Золото |
| 1968 | Мехіко | Філіп Варуїнге | Кенія | напівлегка вага | Бронза |
| 1972 | Мюнхен | Теофіло Стівенсон | Куба | важка вага | Золото |
| 1976 | Монреаль | Говард Девіс | США | легка вага | Золото |
| 1980 | Москва | Патриціо Олива | Італія | напівсередня вага | Золото |
| 1984 | Лос-Анжелес | Пол Гонсалес | США | найлегша вага | Золото |
| 1988 | Сеул | Рой Джонс | США | напівсередня вага | Срібло |
| 1992 | Барселона | Роберто Баладо | Куба | важка вага | Золото |
| 1996 | Атланта | Василь Жиров | Казахстан | напівважка вага | Золото |
| 2000 | Сідней | Олег Саїтов | Росія | середня вага | Золото |
| 2004 | Афіни | Бахтіяр Артаєв | Казахстан | середня вага | Золото |
| 2008 | Пекін | Василь Ломаченко | Україна | напівлегка вага | Золото |
| 2012 | Лондон | Серік Сапієв | Казахстан | середня вага | Золото |
| 2016 | Ріо-де-Жанейро | Хасанбой Дусматов | Узбекистан | перша найлегша вага | Золото |
Джерела ред.
- (рос.)
- Бойові мистецтва / Новини боксу / Кубок Баркера[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- [1] [ 1 лютого 2013 у Wayback Machine.]