Костянти́н Ада́мович Прісо́вський (1878, Київ[] — 15 лютого 1966, (Мужен), Франція) — генеральний хорунжий армії Української Народної Республіки та Української Держави.
Костянтин Адамович Прісовський | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
(Генерал-майор) (Генерал-хорунжий) | ||||||||||
Загальна інформація | ||||||||||
Народження | 1878 Київ, Російська імперія | |||||||||
Смерть | 15 лютого 1966 (Мужен), Франція | |||||||||
Поховання | (Приморські Альпи) | |||||||||
Alma Mater | (Чугуївське військове училище) | |||||||||
Військова служба | ||||||||||
Приналежність | УНР Гетьманат | |||||||||
Війни / битви | Перша світова війна | |||||||||
Нагороди та відзнаки | ||||||||||
| ||||||||||
Прісовський Костянтин Адамович у Вікісховищі |
Життєпис
Костянтин Прісовський народився 1878 року.
Служба в Російській армії
У 1901 році закінчив (Чугуївське піхотне юнкерське училище), вийшов підпоручиком до 130-го піхотного Херсонського полку (Київ).
На початку Першої світової війни разом з кадровими офіцерами був виділений на формування 278-го піхотного Кромського полку, у складі якого брав участь у боях. Був нагороджений (Георгіївською зброєю) (14 червня 1915 року) та (орденом Святого Георгія) IV ступеня (24 вересня 1915 року).
У 1916–1917 рр. — полковник, командир 278-го піхотного Кромського полку. 4 грудня 1916 призначений на посаду командира 280-го піхотного Сурського полку 70-ї піхотної дивізії.
З 28 червня 1917 року — генерал-майор, начальник 10-ї Туркестанської стрілецької дивізії.
Служба в Армії УНР та Української Держави
Під час (вуличних боїв) з більшовиками у Києві у січні 1918 року командував сформованим офіцерським загоном, на чолі якого разом з військами Центральної Ради відступив з міста. З 9 лютого 1918 року — начальник Окремого Запорізького загону (згодом — бригади), до складу якого було зведено рештки всіх українських частин, що відступили з Києва.
У лютому-березні 1918 року керував (загальним наступом українських військ на Київ). З 3 березня 1918 року — губернський комендант (Київщини), а також — комендант гетьманського палацу. У листопаді 1918 року сформував т. зв. Запорізький загін для боротьби з військами Директорії, однак у перший же день перебування на фронті загін перейшов під Києвом на бік повстанців.
Служба в Збройних Силах Півдня Росії
З січня 1919 року служив у (Збройних Силах Півдня Росії). З осені 1919 року, в білогвардійській Російській армії генерала барона (Врангеля) — начальник (Костянтинівського) військового училища, на чолі якого у 1920 році брав участь у боях за Крим.
Подальша доля
У подальшому — емігрант. Жив у Болгарії, Югославії, Франції. Підтримував зв'язки з українськими ветеранськими організаціями. Помер 15 лютого 1966 року на еміграції у місті (Мужен), Франція.
Джерела та література
- А. О. Буравченков. Прісовський Костянтин Адамович // (Енциклопедія історії України) : у 10 т. / редкол.: (В. А. Смолій) (голова) та ін. ; (Інститут історії України НАН України). — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 14. — .
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 536 с.
- (М.В.Омелянович-Павленко) (2007). Спогади командарма (1917-1920). Київ: Темпора. с. 543. ISBN .
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|глава=
() - Генерал запорожців. Бойовий шлях Костянтина Прісовського // Український тиждень № 3 (271) від 17 січня 2013 р.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет