Кашлик (Сибір, Сибір, Сібер, Ібер, Іскер) — місто, столиця Сибірського ханства. Існувало на правому березі Іртиша біля місця впадінні річки Сибірки, 17 км вище сучасного Тобольська. Нині пам'ятка археології «Кучумове городище».
| Кашлик | |
|---|---|
| 58°08′57″ пн. ш. 68°31′13″ сх. д. / 58.14942000002777434° пн. ш. 68.52048000002778849° сх. д.Координати: 58°08′57″ пн. ш. 68°31′13″ сх. д. / 58.14942000002777434° пн. ш. 68.52048000002778849° сх. д. | |
| Країна | Росія |
| Розташування | Preobrazhenkad |
| Тип | населений пункт столиця городище і місце розкопок |
| Кашлик Кашлик (Росія) | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Історія міста Редагувати
Місто Искер виникло ще до монгольської навали. Територія міста, як і вся земля Сибіру, неодноразово була заселена різними племенами і народами, імовірно, починаючи з епохи бронзового століття (I тисяча років до нашої ери). Свого часу цю землю називали «Кашлик», а також «Сибір» — від назви стародавнього народу Сабірів, що колись заселяли територію Зауралля.
До початку XIII століття Искер був уже значним поселенням. За повідомленнями джерел, в 1224 році в числі інших володінь Чингісхан передав в улус Джучі також і «Ібірь-Сибір».
Искер був столицею Сибірського ханства з кінця XV до початку XVI століття.
Марджані Шігабутдін стверджував, що в XIII столітті в Кашлику перебувала ставка Шиба, п'ятого сина Джучі і онука Чингісхана, засновника улусу Шиба й роду засновників Сибірського ханства Шібанідів.
Вперше місто згадують в 1367 році на карті братів Франциска і Домініка Піццигані, де воно є під назвою Sebur. Через 8 років під тією ж назвою вказано в Каталонському атласі.
У 1495 році Мухаммед Тайбуга (Махмет), розгромивши своїх супротивників Шібанідів, переніс столицю з Чинги-Тури до Кашлика. У 1563 році Шібаніди в особі хана Кучума повернули собі владу, але столиця залишилася в Кашлику.
26 жовтня 1582 року, після поразки сибірського війська в битві при Чуваському мисі, місто зайняв Єрмак Тимофійович. Напередодні заняття його жителі і сам хан Кучум спішно втекли в Ишимські степи. За переказами, козаки знайшли тут багату здобич. Після загибелі Єрмака в місті знову намагалася утвердитися династія тайбугінів в особі Сейд Ахмеда (Сейд Ахмат, Сейтек, Сейдяк), що знайшла підтримку в Казахського ханства. Але після полону в 1588 році в Тобольську Сейд Ахмеда і «царя Салтана» (казахського царевича Ураза-Мухаммеда) Кашлик запустів і став розвалюватися, почасти руйнувала річка Іртиш.
На початку XX століття місто представляло собою купу цегли і каменів, порослих дерном і деревами.
Походження назви Редагувати
Етнічно змішаний склад населення Сибірського ханства відбився і на назві його столиці:
- Кашлик (тюрк.) — фортеця, укріплене поселення, родинно широко відомому терміну «кишлак». Мовою сибірських татар «Кишлик» означає «зимовий», «зимник».
- Искер (обсько-угорський.) — від йіс — «старий» і кер (кар) — «місто». Цей же корінь зустрічається в назвах Сиктивкар, Кудимкар. Варіант — від татарського «позові» або тюркського «Ескі» — старий, древній.
- Сибір (темного походження) — 1. На ім'я Сабіров, угорських міфологічних персонажів, від назв на кшталт Тяпар-вош («тяпарське містечко»), в значенні, близькому російському « Чудское городище», «занедбане поселення колишніх жителів місцевості». 2. Від монгольських слів Сібері — «чистий», «гарний» або Шібірь — «болото».
Примітки Редагувати
- История Сибири с древнейших времён до наших дней, Ленинград, 1968, cited after The Great Soviet Encyclopedia, 3rd Edition (1970—1979).
- Петрухин В. Я., Раевский Д. С. Очерки истории народов России в древности и раннем средневековье. — М. : Знак, 2004. — С. 416. — ISBN 5-94457-107-1. (рос.)
- Левашова В. П. О городищах Сибирского юрта // Советская археология, 1950. — № 13. — С. 341—351. (рос.)
- Краткая история сибирских татар. Архів оригіналу за 26 Серпня 2011. Процитовано 23 Червня 2020.
- Атласи Х. История Сибири. — С. 43. [ 25 Червня 2020 у Wayback Machine.]
- Егоров В. Л. Глава третья. Города Золотой Орды и некоторые вопросы экономической географии государства // Историческая география Золотой Орды в XIII-XIV вв. — М. : Наука, 1985. — 11 000 прим.
- Buchon J. A.[en]. Troisième carte // Notice d'un atlas en langue catalane, manuscrit de l'an 1375 conservé parmi les manuscrits de la Bibliothèque royale sous le numèro 6816, fonds ancien, in-folio maximo. — 2nd. — Paris : Imprimerie royale, 1839. — P. 131.
Література Редагувати
- Белік І. В. // Вісник археології, антропології та етнографії (видання ІПОС СО РАН), 1997, № 1.
Посилання Редагувати
- («Вісник Омського державного педагогічного університету») [недоступне посилання — історія]
- С. В. Рассказов
- Софронов В. Ю. Кучум. книга 3 [недоступне посилання з Июль 2018] [недоступне посилання]