Саві́ри (грец. σαβιροι) — кочові племена невідомого походження. Савіри брали участь у знаменитій Каталаунській битві на боці війська Аттіли і відзначились особливою стійкістю і хоробрістю.
Савіри жили в степах між Каспійським та Азовським морями і Кавказом. Пріск згадує, що сабіри напали на сарагурів, урогів і племена уногурів 461 року, в результаті того, що самі піддалися нападу з боку «аварців».
515 року «вони поширили свою владу у величезній території на південь Кавказу, яку вони відвоювали від іранських і візантійських земель». Зрештою вони стали васалами Персії.
Птолемей II знаходить їх у степах Північного Прикаспію, а Прокопій Кесарійський і Феофан найчастіше називали їх гунами.
552 року савіри, що раніше перебували в союзі з Сасанідською Персією, стали союзниками Візантії й вторгся на Кавказ. Незабаром вони були завойовані спочатку аварами, а потім й іншими кочовиками. Після 700-х років вони значною мірою зникли з історичних записів, ймовірно, асимілювавшись з хазарами і булгарами.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Артамонов, М., История хазар, с. 229 (рос.)
- Прокопий Кесарийски, Война с готами, кн. VIII, 3, 11 (рос.)
- Федоров, Г., Федоров, Я., Ранние тюрки…с.53 (рос.)
- Агатий Миринейски ГИБИ, т. II, с. 183—184 (рос.)
| Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |