Зава́дівка — село, в Україні, у Самбірському районі Львівської області. Населення станом на 1 січня 2021 р. становить 1012 осіб. Орган місцевого самоврядування - Турківська міська рада. До 27.11. 2020 року органом місцевого самоврядування була Завадівська сільська рада, Турківського району, Львівської області. З 2021року на території села розміщений Завадівський старостинський округ.
| село Завадівка | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Львівська область |
| Район | Самбірський район |
| Громада | Турківська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46080190060041573 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1630 |
| Населення | 1012 |
| Площа | 1,5 км² |
| Густота населення | 619,33 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 82540 |
| Телефонний код | +380 3269 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°08′35″ пн. ш. 23°03′48″ сх. д. / 49.14306° пн. ш. 23.06333° сх. д.Координати: 49°08′35″ пн. ш. 23°03′48″ сх. д. / 49.14306° пн. ш. 23.06333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 558 м |
| Водойми | Стрий |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 82500, Львівська обл., Самбірський р-н, м.Турка |
| Карта | |
Завадівка | |
Завадівка | |
| Мапа | |
Географія ред.
Завадівка - село, яке розкинулася в долині річки Стрий, де з обох боків навхрест впадають річки Брусна і Мельничанка, у підніжжя гір Звіринець 930м., Кичерка 813м. та Шименька 812,9м. на середній висоті 566 м. над рівнем моря. До центру м.Турка від с. Завадівка 3,9 км., до ж/д станції 4,6км. Через село пролягають дві дороги районного значення: дорога С 141907 Турка-Ільник протяжністю 13,7 км., та дорога С 141931 сполученням Завадівка-Мельничне протяжністю 4,8 км., які з'єднюються з трасою Н13.
Історія ред.
Перша письмова згадка про село датована 1431 роком тоді воно називалось Звіринець і було частиною Турки. Назва села походить від слова "завада" і суфікса "івка". Це означає, що колись на її місці була "завада", з якою змушені були рахуватись люди. Одні кажуть, що посередині дороги з Турки на Ільник росла велика липа, яка заважала і її приходилось обїзжати над крутим берегом Стрия. Як проклали дорогу з твердим покриттям липу зрізали, а назва залишилась. Міг бути завадою в цьому випадку і зсув гори. В 1729 році Звіринець і дві третини Турки купує від збанкрутілих Турецьких Ян Калиновський. Часто в документах згадується як Нижня (Долішня) Турка, або як нижня Турка і Звіринець, до якого входили Завадівка, Слобода і Стрий. він мав свою гміну і печатку, на якій зображено стріляючого по оленю Мисливця з надписом "Гміна Звіринець" В.1820 році тут господарювало 46 дворів. За розповідями та літературними джерелами до 1848 року на Звіринці жив пан, який мав ставок, гуральню, цегельню. Погостювати в маєтку було приємно і весело для панів із Львова і Самбора . Тому не дивно, що тут перебував відомий польський революціонер-демократ Юліан Госляр і диктував довіреним особам "Євангіліє до селян", проводив революційну агітацію в шлахетських селах. В 1900 році в Звіринці проживало в 16 дворах 103 особи на Слободі у 14 дворах 118. Отже в сім'ї проживало більше 7 осіб. В присілку Звіринця на Завії єврей Вайгартен побудував тартак, де працювало кілька місцевих робітників. У 1928 році внаслідок великої повені його затопило водою, а готовий матеріал забрала вода. Відновити роботу тартака йому так і не вдалося. Щоб повернути втрачене, він застрахував його і скоро тартак згорів. В селі працювали два млини один Івана Сакаля другий родини Стахнів. Також олійниця Івана Павлички та еврейська корчма. Через село проходила вузько колійка по якій доставляли деревину з Ільника в Турку. В 1995 році через річку Стрий на Звіринець було побудовано красивий міст.
На боці СРСР у радянсько-німецькій війні брали участь 67 селян, 13 з них загинули. Не повернулись в рідне село,
Копитчак Іван
Малетич Степан Іванович 1922р.н., пропав безвісти у лютому 1945р.
Малетич Степан Сидорович 1922р.н. пропав безвісти 18.12.1944р.
Мамчак Гаврило Олександрович 1901р.н. пропав безвісти 30.03.1945р.
Місько Михайло Олексійович 1901р.н. пропав безвісти в березні 1945р.
Місько Онуфрій Михайлович 1910р.н. пропав безвісти влютому 1945р.
Павлик Микола
Сакаль Володимир Васильович 1924р.н. пропав безвісти в березні 1945 р.
Самар Яким Данилович 1923 р.н. пропав безвісти в 1945р.
Хомик Омельян Васильович 1903р.н. помер від ран 17.03.1945р. похований в Угорщині.
Шалабавка Омельян
Яворський Іван Андрійович 1905р.н. загинув 17.03.1945р. Похований в Угорщині.
Пам'ять про них не згасає в серцях односільчан, в 1967 році у пам'ять про загиблих встановлено обеліск Слави.
Після повернення окупаційної влади СРСР у селі відбулася примусова колективізація.
Назви навколишніх місцевостей:
Звіринець - гора покрита лісом, заселена звіриною,
Сакалівка - поле від власника,
Копиня - поле від мурашкових копинь,
Кузьмаків верх - поле від власника і місця положення.
Осовня - поле від сувів землі
Завій - поле від вітру (вітрове поле)
Клива - поле, висока залісена гора
Франикова розтока - поле від власника
Буковина - ліс і поле від породи дерев
Вершки - гора і корчі від місця положення
Голошийка - поле вульке і довге на схилі гори
Гуча - місце відпочинку, скрут води на річці яка голосно гуде
Вуглярка - колись там випалювали ліс на вуголь
Червона калюжа - поле в лісі від заболоченості
Кабача - пороги на річці де вирує і пінеться вода
Церква ред.
Спершу село Завадівка належало до парафії міста Турка. Але у 1991 році сільська громада розпочала будівництво власного православного храму за проектом турківських архітекторів Михайла Лофія та Івана Бесєдіна. Освячено церкву святого архангела Михаїла у 1995 році. Розташована вона на горбі поблизу села. Мурована з білої силікатної цегли, з дерев'яними верхами, орієнтована вівтарем на південний схід. Хрещата в плані, з прямокутним вівстарем,бабинцем та укороченими бічними раменами. До вівтаря по боках прилягають прямокутні ризниці, а до бабинця на чільному фасаді - напівзакрите піддашшя. Наву на низькому дерев'яному світловому восьмерику вінчає приплюснута баня. Дві менші бані на невеликих сліпих восьмериках вінчають двосхилі дахи бабинця і вівтаря, а по гребенях двосхилих дахів бічних рамен встановлені ліхтарі з маківками і хрестами. В 2021році в місцевий меценат зробив капітальний ремонт Храму і цвинтаря.
У 2010 році в селі розпочали будувати церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Храм з одним куполом. Вівтарня частина пряма. Іконостас виготовив різбяр Богдан Дем'ян, Малював художник Петро із Тернополя. Кожну ікону офірували парафіяни.
Господарство ред.
В 1946році в селі був організований колгосп ім. Шевченка який проіснівав з цією назвою аж до 1961року. Головою його призначено Степана Павлика, а пізніше Володимира Яворського. В 1955 відбулось об'єднання з колгоспом Червоний прапор (с. Лосинець і Ясінка-Стецьова) А в 1961 році після об'єднання з колгоспом ім. 9 Травня (с. Мельничне) була утрворена сільськогосподарська артіль ім. Б.Хмельницького. Яку в 1964р. перейменували в колгосп імені Маяковського за яким було закріплено 3506 га землі, в тому числі 723 га ріллі, 1045 га сінокосів і пасовищ та 1201 га лісів і який проіснував до незалежності України. У виробничих цілях використовувались 23 трактори, 15 вантажних автомобілів, агрегат по виробництву травяного борошна. Колгосп вважався одним із передових в районі. За участю всіх господарств району був збудований в Завадівці комбікормовий завод. В 1988 році колгосп виробив 637,3 т. м'яса, 709 т. молока, 35т. льоноволокна і 87т. картоплі.
Основний напрямок господарства — м'ясо-молочне тваринництво. У селі був міжколгоспний комбікормовий завод, швейна майстерня.
Також була Державна сортувальна дільниця Львівської інспектури по сортовипробовуванню, яка проводила досліди в с. Завадівка (1947 - 1988рр.)
Соціальна сфера ред.
У 1989 році відкрито восьмирічну школу в приміщенні яке будував голова колгоспу М.Й.Денькович під адміністративний будинок. А в 2019 році громадською організацією "Агенція місцевого розвитку с. Завадівка" спільно з Завадівською сільською радою та з допомогою Турківської районної та Львівської обласних рад був збудований спортивний майданчик з штучним покриттям. В селі працює народний дім, бібліотека, поштове відділення.
Постаті ред.
- Сакаль Іван Володимирович (27.06.1994—06.05.2019) — Командир взводу розвідки 137-го Батальйону морської піхоти старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена "За мужність ІІІ ступеня". Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України — "За військову доблесть", " За зразкову службу". Медаллю " Учасник АТО". У ніч з 1 на 2 травня 2019 р. був важко поранений в бою з ворожою ДРГ поблизу с. Миколаївка Волноваського району на Донеччині. Терміново був доправлений до обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова в м. Дніпро, де лікарі протягом п’яти діб намагалися врятувати йому життя. Помер 6 травня, не виходячи з коматозного стану. Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 11, ряд 6, місце 12.
- Сакаль Михайло Володимирович (22.10.1995—15.10.2022)— головний сержант, командир міномета мінометного відділення, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена "За мужність ІІІ ступеня", почесною відзнакою " Учасник бойових дій" народний герой України. Загинув неподалік населеного пункту Стельмахівка, Сватівського району, Луганської області, в наслідок підриву на міні.
- Павлик Ганна - ланкова колгоспу ім. Маяковського кавалер "Ордена Леніна"
- Кузан Анастасія Іллівна - ланкова колгоспу ім. Маяковського кавалер "Ордену Жовтневої революції"
Посилання ред.
- Погода в селі Завадівка [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Інформація про храми Турківського району на сайті РДА [ 6 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Турківщина; Історія населених пунктів (Гайда Ю.І., Шуптар В.Д.)
- Храми Турківщини
- Турківщина: від перших згадок до наших днів (Юрій Гайда)
- Топоніміка Турківщини (Зборовський Петро Андрійович)
Примітки ред.
- Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область/ — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — стор. 693
| Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |