Дрімлюга бенгальський source source Охоронний статусНайменший ризик МСОП 3 1 1 Біологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eu

?

Дрімлюга бенгальський

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Дрімлюгоподібні (Caprimulgiformes)
Родина:	Дрімлюгові (Caprimulgidae)
Рід:	Дрімлюга (Caprimulgus)
Вид:	Дрімлюга бенгальський

Біноміальна назва

Caprimulgus atripennis
Jerdon, 1845

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Посилання

Вікісховище:	Caprimulgus atripennis
Віківиди:	Caprimulgus atripennis
EOL:	1178151
ITIS:	555579
МСОП:	22689931

Дрімлюга бенгальський (Caprimulgus atripennis) — вид дрімлюгоподібних птахів родини дрімлюгових (Caprimulgidae). Мешкає в Індії і на Шрі-Ланці. Раніше вважався конспецифічним з великохвостим дрімлюгою.

Опис ред.

Бенгальський дрімлюга

Довжина птаха становить 25-27 см. Забарвлення пістряве, переважно сіро-коричневе, поцятковане коричневими і охристими плямками. Горло біле. На шиї рудий "комір", на крилах світлі плями. Хвіст короткий, загострений. Представники підвиду C. a. aequabilis мають дещо менші розміри, їх забарвлення більш темне.

Підвиди ред.

Виділяють два підвиди:

C. a. atripennis Jerdon, 1845 — Південна Індія;
C. a. aequabilis Ripley, 1945 — острів Шрі-Ланка.

Поширення і екологія ред.

Бенгальські дрімлюги живуть в рідколіссях, чагарникових заростях, на полях і плантаціях. Зустрічаються на висоті до 2000 м над рівнем моря. Живляться комахами, яких ловлять в польоті. Сезон розмноження в Індії триває з березня по липень, на Шрі-Ланці з лютого по травень. Відкладають яйця просто на голу землю. В кладці 2 яйця.

Примітки ред.

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 28 квітня 2022.
Jerdon, T.C. (1847). Illustrations of Indian ornithology, containing fifty figures of new, unfigured and interesting species of birds, chiefly from the south of India. Madras: American Mission Press. с. 138.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Grimmett, R.; Inskipp, C.; Inskipp, T.; Byers, C. (1999). Birds of India, Pakistan, Nepal, Bangladesh, Bhutan, Sri Lanka, and the Maldives. Princeton, NJ: Princeton University Press. ISBN 0-691-04910-6.
Rasmussen PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Volume 2. Washington DC and Barcelona: Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 254.
Ripley, Sidney Dillon; Beehler, Bruce M. (1987). New evidence for sympatry in the sibling species Caprimulgus atripennis Jerdon and Caprimulgus macrurus Horsfield. Bulletin of the British Ornithologists' Club 107: 47–49.
Sangster, G.; Rozendaal, F. G. (2004). (PDF). Zool. Verh. Leiden 350: 7–45. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 28 квітня 2022.
Cleere, N. (2002). . Forktail 18: 147. Архів оригіналу за 11 жовтня 2008.
Oberholser, H.C. (1915). A synopsis of the races of the long-tailed goatsucker, Caprimulgus macrurus Horsfield. Proceedings of the United States National Museum 48 (2088): 587–599. doi:10.5479/si.00963801.48-2088.587.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 28 квітня 2022.
Ripley, S. Dillon (1945). A new Race of Nightjar from Ceylon. Bulletin of the British Ornithologists' Club 65: 40–41.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 28 квітня 2022.

[2] Jerdon, T.C. (1847). Illustrations of Indian ornithology, containing fifty figures of new, unfigured and interesting species of birds, chiefly from the south of India. Madras: American Mission Press. с. 138.

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[grimmettetal1999-4] Grimmett, R.; Inskipp, C.; Inskipp, T.; Byers, C. (1999). Birds of India, Pakistan, Nepal, Bangladesh, Bhutan, Sri Lanka, and the Maldives. Princeton, NJ: Princeton University Press. ISBN 0-691-04910-6.

[pcr-5] Rasmussen PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Volume 2. Washington DC and Barcelona: Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 254.

[6] Ripley, Sidney Dillon; Beehler, Bruce M. (1987). New evidence for sympatry in the sibling species Caprimulgus atripennis Jerdon and Caprimulgus macrurus Horsfield. Bulletin of the British Ornithologists' Club 107: 47–49.

[sangster-7] Sangster, G.; Rozendaal, F. G. (2004). (PDF). Zool. Verh. Leiden 350: 7–45. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 28 квітня 2022.

[8] Cleere, N. (2002). . Forktail 18: 147. Архів оригіналу за 11 жовтня 2008.

[9] Oberholser, H.C. (1915). A synopsis of the races of the long-tailed goatsucker, Caprimulgus macrurus Horsfield. Proceedings of the United States National Museum 48 (2088): 587–599. doi:10.5479/si.00963801.48-2088.587.

[ioc-10] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 28 квітня 2022.

[11] Ripley, S. Dillon (1945). A new Race of Nightjar from Ceylon. Bulletin of the British Ornithologists' Club 65: 40–41.